Антитерористична операція в Афганістані
Антитерористи́чна опера́ція в Афганіста́ні (операція «Непохитна свобода»; англ. Enduring Freedom Operation) — військова операція антитерористичної коаліції під командуванням США, спрямована проти бойовиків терористичної організації «Аль-Каїда» і руху «Талібан» (2001–2014).
Зміст
Передумови
Після терактів 11.09.2001 (див. Терористичні акти 11 вересня 2001) Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію (28.09.2001) щодо стратегії боротьби з міжнародним тероризмом.
Водночас Конгрес США ухвалив закон про надання Президентові Дж. В. Бушу повноважень на застосування Збройних сил США без попереднього узгодження із законодавчими органами країни.
США проінформували Раду Безпеки ООН, що військова операція в Афганістані здійснюватиметься відповідно до статті 51 Статуту ООН, згідно з реалізацією невід’ємного права на індивідуальну та колективну самооборону. Відповідно, США отримали легітимне право на застосування щодо Афганістану воєнної сили і 28 вересня 2001 р. розпочали підготовку антитерористичної операції.
За даними спецслужб США, 4 з 19 терористів були підготовлені у військово-тренувальних таборах «Аль-Каїди» на території Афганістану; план терористичних атак розробив М. Атеф — один із найближчих помічників Усами бен Ладена, відповідальний за підготовку бойових операцій.
Завдання й цілі операції
США висунула рухові «Талібан» ультиматум, який містив такі вимоги: 1) видати США всіх лідерів «Аль-Каїди», що перебувають в Афганістані; 2) звільнити усіх іноземних громадян, утримуваних в країні; 3) ліквідувати табори з підготовки бойовиків на території Афганістану; 4) заарештувати учасників терористичних актів і їхніх поплічників в Афганістані; 5) допустити інспекторів США на всі об’єкти, зокрема й ліквідовані, пов’язані з підготовкою терористів і бойовиків.
Головні військові цілі США в Афганістані:
1) усунення «Талібана» від влади;
2) захоплення в полон чи знищення керівництва і членів терористичного угруповання «Аль-Каїда»;
3) формування в країні підконтрольного Вашингтону уряду і створення умов, які б унеможливили терористам використання афганської території.
США також мали власні національні інтереси в цьому регіоні:
- політичний розгром ісламського фундаменталізму як бар’єру на шляху встановлення американоцентричного світового порядку;
- посилення контролю над нафтоносними регіонами Каспійського басейну та Перської затоки, а також гарантування безпеки маршрутів транспортування енергоносіїв;
- зниження політичного впливу в регіоні Середнього Сходу трьох найбільш ядерних держав — Росії, Китаю та Індії.
Реалізація антитерористичної операції
Реалізація операції «Непохитна свобода» передбачала два етапи. Перший — ракетно-авіаційні удари із зони Індійського океану через повітряний простір Пакистану по об’єктах військової інфраструктури руху «Талібан» (аеродроми, командні пункти, системи ППО, мости, місця дислокації підрозділів у районах міст Кабула, Кандагара та Джелалабада) та таборах «Аль-Каїди». Другий — після усунення від політичної влади руху «Талібан» проведення Збройними силами США та їх союзників розвідувально-пошукових рейдів і окремих спецоперацій з метою пошуку У. бен Ладена та його соратників, а також виявлення і знищення баз терористів й інфраструктури наркобізнесу.
Військову фазу операції під умовною назвою «Непохитна свобода» розпочато 07.10.2001. У ній у різний спосіб узяли участь понад 40 країн: контингент військ налічував 15 тис. військовослужбовців, із них 7,5 тис. американських військовиків. Загальне керівництво силами коаліції здійснював Верховний головнокомандувач Збройними силами США Президент Дж. В. Буш; безпосереднє командування реалізовував головнокомандувач Об’єднаного Центрального командування Збройних сил США ген. Т. Френк. Завершення операції планувалося до початку мусульманського свята рамадан (до 13.11.2001). 7–8 жовтня по об’єктах на території Афганістану з кораблів та підводних атомних човнів ВМС США і Великої Британії з району Аравійського моря було нанесено до 70 ракетних ударів.
8 листопада розпочалася наземна фаза операції Північного альянсу й інших антиталібських сил.
12 листопада таліби залишили м. Кабул, наступного дня союзники зайняли м. Джелалабад. Коаліціанти контролювали понад 70 % території Афганістану. Духовний глава талібів мулла М. Омар врятувався втечею до Пакистану. Останнім притулком керівництва руху «Талібан» стало м. Кандагар, де залишилося бл. 17 тис. військових, зокрема і до 5 тис. іноземних найманців — пакистанців, арабів, чеченців, бангладешців тощо. Загони талібів і бойовиків «Аль-Каїди» були позбавлені можливості використання Афганістану як бази для організації та ведення терористичної діяльності. Таліби відмовились від відкритого збройного протистояння зі США на території Афганістану і вдалися до партизанської війни.
Наслідки
Юридичне усунення руху «Талібан» від політичної влади в Афганістані відбулося 05.12.2001 згідно з рамковою Угодою про міжафганське врегулювання, підписаною в м. Бонні (Німеччина) представниками всіх 24 етнічних і політичних груп країни.
У грудні 2001 в Афганістані була створена тимчасова адміністрація (тимчасовий уряд країни) на чолі з Х. Карзаєм, яка отримала всі повноваження щодо управління країною.
У червні 2002 була скликана Лойя джирга — всеафганська нарада найвпливовіших релігійних, племінних і громадських діячів, під час роботи якої Х. Карзая було обрано президентом країни. У січні 2004 Лойя джирга ухвалила нову Конституцію країни, за якою Афганістан проголошено президентською республікою.
Антитерористична операція в Афганістані офіційно завершена 28.12.2014 (хоча урядові війська фактично продовжують військові дії проти терористів). Від 01.01.2015 під егідою НАТО в країні діє операція «Рішуча підтримка» (англ. Resolute Support Mission) — навчальна місія з надання допомоги урядовим військам Афганістану.
Література
- Умнов А. Операция «Антитеррор» и перспективы гражданской войны в Афганистане. Москва : Центр Карнеги, 2003. С. 62–82.
- Коргун В. Г. История Афганистана. XX век. Москва : Крафт+, 2004. 528 с.
- Зеленецький В. С., Ємельянов В. П. Концептуальні основи визначення категоріально-понятійного апарату у сфері боротьби з тероризмом. Харків : Кроссроуд, 2006. 80 с.
- Современный тероризм / Под ред. Н. И. Горлача, М. П. Требина. Харьков : Тимченко, 2006. 492 с.
- Chandra V. The Unfinished War in Afghanistan 2001–2014. New Delhi : Pentagon Press, 2015. 340 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Троян С. С. Антитерористична операція в Афганістані // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антитерористична операція в Афганістані (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.10.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
