Аншлюс
Аншлю́с (нім. Anschluss, Anschluß — приєднання, прилучення) — примусове приєднання Австрії до нацистської Німеччини (1938).
Історична довідка
Ідея об’єднання німців в одній державі існувала з 1-ї половини 19 ст. Певною мірою це було реалізовано входженням Австрійської імперії та більшості німецьких держав до Германського союзу, створеного за рішенням Віденського конгресу 1814–1815. Франкфуртська Конституція (1849) передбачала створення єдиної Германської імперії на чолі з прусським королем; утім, цей документ не набрав чинності.
Тимчасова Конституція Німецької Австрії, ухвалена Національними зборами після поразки у Першій світовій війні та розпаду імперії, проголосила Австрію частиною Германської республіки (1918). Цю ідею підтвердили Берлінський протокол урядів Німеччини та Австрії (1919), положення Веймарської конституції (1919) щодо австрійського представництва в парламенті Німеччини, плебісцити у Зальцбурзі й Тіролі (1921).
У березні 1931 уряди Німеччини та Австрії висунули пропозицію щодо митного союзу. Проте, Версальський мирний договір 1919, Сен-Жерменський мирний договір 1919 і Женевський протокол 1922 забороняли об’єднання Німеччини та Австрії навіть у формі економічного союзу. Значна частина суспільства обох країн сприймала цю заборону як порушення права на самовизначення. Це зумовило висування низкою політичних сил гасла про об’єднання. Серед інших цю ідею пропагувала Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини, очолювана А. Гітлером.
Характеристика
Після приходу нацистів (див. Націонал-соціалізм) до влади в Німеччині ідея об’єднання німців в одній державі стала першочерговою метою їхньої зовнішньої політики. Натомість в Австрії ця ідея зіткнулася з протидією уряду, політичних партій (деякі партії, які раніше обстоювали цю тезу, вилучили її зі своєї програми) та католицького духовенства.
Задля приєднання Австрії до Німеччини нацисти 27.07.1934 організували невдалу спробу державного перевороту. Однією з найважливіших причин поразки путчу була позиція Б. Муссоліні, який на той час був прихильником самостійного існування Австрії.
У наступні роки зближення нацистської Німеччини та фашистської Італії, успішність Саарського плебісциту (1935) та політика «умиротворення» агресора з боку Великої Британії та Франції створили сприятливі умови для реалізації аншлюсу.
12.02.1938 Німеччина висунула ультиматум канцлеру Австрії К. Шушнігу: призначення міністром внутрішніх справ і начальником поліції розшуку австрійського нациста А. Зейсс-Інкварта (А. Зайтіх; 22.07.1892, м. Стонаржов, Моравія, тепер Чехія — 16.10.1946, м. Нюрнберг, Німеччина), амністія засуджених злочинців-нацистів, включення нацистів до єдиної в країні політичної партії — Вітчизняного фронту.
К. Шушніг зробив спробу запобігти аншлюсу шляхом проведення плебісциту щодо подальшої долі Австрії. Під тиском А. Гітлера він скасував призначений на 13.03.1938 референдум, після чого подав у відставку. Вранці 12.03.1938 армія нацистської Німеччини увійшла до Австрії. 14.03.1938 набрав чинності Закон про возз’єднання Австрії з Німецькою імперією, який офіційно санкціонував анексію Австрії Німеччиною.
Австрія увійшла до складу Третього рейху як Східна марка (нім. Ostmark), а не Австрія (нім. Österreich), що мало підтвердити втрату нею державного статусу. Задля легітимізації анексії 10.04.1938 було проведено плебісцит, наслідком якого стало схвалення аншлюсу («за» проголосували 99,75 % австрійців та 99,08 % німців).
Московська декларація держав — учасниць Антигітлерівської коаліції (1943) визнавала Австрію жертвою нацистської агресії, не знімаючи з неї провини за участь у війні на боці гітлерівської Німеччини. Після Другої світової війни Австрію відновлено в її довоєнних кордонах. Тим не менше, на території країни було встановлено окупаційний режим чотирьох союзних держав (СРСР, США, Великої Британії та Франції), що тривав до укладення 15.05.1955 Державного договору про відновлення незалежної та демократичної Австрії.
У літературі термін «аншлюс» нерідко використовують як синонім анексії.
Література
- Цветков Г. Н. Міжнародні відносини й зовнішня політика в 1917–1945 рр. Київ : Либідь, 1997. 232 с.
- Цьольнер Е. Історія Австрії / Пер. з нім. Львів : Літопис, 2001. 712 с.
- Steininger R. Austria, Germany, and the Cold War. From the Anschluss to the State Treaty, 1938–1955. New York; Oxford : Berghahn Books, 2012. 180 p.
- Außenpolitische Dokumente der Republik Österreich 1918–1938 : in 12 bd. Wien : Österreichischen Akademieder Wissenschaften, 2016. Bd. 12. 398 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Крестовська Н. М. Аншлюс // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аншлюс (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.07.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
