Аполог
Аполо́г (грец. ἀπόλογος — оповідання) — коротка алегорична оповідь морально-повчального спрямування, персонажами якої є предмети, рослини, тварини, люди.
Теоретичні узагальнення про аполог містять українські поетики й риторики 17–18 ст., де він то прирівнюється до байки, то трактується як її підвид. Деякі дослідники [Л. Тимофєєв (1904–1984; РФ) та ін.] називають аполог своєрідною притчею.
Класичні зразки апологу: оповідки із санскритської збврки «Панчатантра» (араб. і лат. переробки — «Каліла і Дімна», грец. — «Стефаніт і Іхнілат»), притчі з повісті «Варлаам та Йоасаф», якими цікавився І. Франко.
В українській літературі апологи писали П. Гулак-Артемовський, Л. Боровиковський, І. Франко («Коли ще звірі говорили»; 1896–1898).
Література
- Крекотень В. І. Байки в українській літературі XVII–XVIII ст. Київ, 1963.
- Зеров М. Аполог в українській літературі XIX–XX вв. Київ, 2002.
- Григорук А. Байка-притча та байка-аполог як жанрові різновиди в творчості Омеляна Лупула // Studia Methodologica. 2007. Вип. 20.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Сулима М. М. Аполог // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аполог (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.07.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
