Аппалацький кам'яновугільний басейн
Аппала́цький кам’янову́гільний басе́йн — вугільний басейн у Сполучених Штатах Америки.
Зміст
Географічне положення
Розташований на сході країни. Охоплює території штатів Пенсильванія, Меріленд, Огайо, Західна Вірджинія, Кентуккі, Теннессі й Алабама.
Історична довідка
Промислове освоєння басейну розпочато 1800 в штаті Огайо, активне — з 1840-х.
На 1978 діяло 2 575 шахт і 3 018 кар’єрів. Найбільше шахт було зосереджено в штатах Кентуккі (1 060) і Західна Вірджинія (740), кар’єрів — у штатах Кентуккі (979) і Пенсильванія (754). Шахтні поля здебільшого розкрито штольнями й похилими стволами.
Площа. Запаси
Протяжність — понад 1 200 км. Площа — близько 180 тис. км2.
Налічують близько 300 вугледобувних районів, із них 10 районів дають щорічно понад 10 млн т вугілля і 30 районів — понад 5 млн т. Запаси вугілля кам’яного в басейні до глибини 900 м оцінюються в 1 600 млрд т; доведені запаси до глибини 305 м у пластах потужністю близько 1 м — близько 102 млрд т, з яких 14,3 млрд т придатні для відкритої розробки.
Геологічна будова
Басейн формувався в передовому прогині пізніх герцинід Південних Аппалачів.
Передовий прогин має асиметричну будову із широким пологим західним і вузьким крутим східним бортами. У західній частині структура залягання вугленосних відкладів полога (кути падіння пластів — 3°); у східній частині структура вугленосної товщі ускладнюється через довгі складки, підняття, диз’юнктивні порушення (амплітуда підняттів досягає 300 м, кути падіння — 30°).
Вугілля приурочено до кам’яновугільних і пермських відкладів до глибини 900 м.
Основна промислова вугленосність пов’язана з Пенсильванськими (верхньокам’яновугільними) піщано-глинистими породами. У товщі Пенсильванія (360–1670 м) налічується понад 75 пластів вугілля робочої потужності. Hайбільш вугленасичена формація Aллегейні, до якої приурочені робочі пласти Бруквілле (потужність — 2–2,2 м), Kларіон (потужність — 3,6–3,8 м), Kіттанінг (потужність — 1,2–1,3 м), a також формація Mононгахила (пласт Пітсбург потужністю 1,2–3 м). У ранньопермських відкладах (потужність — до 300 м) відомо понад 10 пластів вугілля, найбільше значення має пласт Вашингтон (потужність — 1,6–3,2 м).
Вугілля переважно бітумінозне, із середнім і високим умістом легких речовин, середня зольність становить близько 8 %, сірчистість — близько 4 %, теплота згоряння — 29–35 МДж/кг. Серед верхньокам’яновугільного вугілля є коксівне.
Характеристика
Близькість басейну до центрів металургійної промисловості сприяє його експлуатації. Найбільші шахти Аппалацького кам’яновугільного басейну:
- «Mocc № 3» (штат Вірджинія; введена 1958; видобуток — 3,7 млн т на рік);
- «Робінсон Ран» (штат Західна Вірджинія; введена 1968; 2,6 млн т на рік);
- «Робена» (штат Пенсильванія; введена на початку 1940-х; 2,1 млн т на рік);
- «Мепл Крик» (штат Пенсильванія; введена 1959; 2 млн т на рік).
Середня глибина розробки на шахтах — 126,4 м, найбільша — 335 м. Газовиділення в середньому становить близько 5,9 м3/т; на 49 шахтах (25 % підземного видобутку Аппалацького кам’яновугільного басейну) цей показник — близько 20 м3/т (від 2,5 до 100 м3/т). Небезпечні щодо газу 13 пластів, зокрема пласт Пітсбург (понад 50 % всього обсягу газовиділення).
Найбільші кар’єри:
- «Маскінг» (штат Огайо; введений 1952; 2,1 млн т);
- «Іджіпт Веллі» (штат Огайо; введений 1967; 1,9 млн т).
Значення і використання
Станом на 2020 Аппалацький кам’яновугільний басейн дає близько 70 % загального видобутку вугілля в США, зокрема 95 % всього американського антрациту. Найбільші вуглевидобувні компанії: «Пібоді Груп» («Peabody Group»), «Консолідейшн Коал» («Consolidation Coal»).
Збагачується близько 50 % вугілля, що видобувається (див. Збагачення корисних копалин). При шахтах і кар’єрах діють 236 збагачувальних фабрик. Переважають мокрі способи збагачення — відсадження і важкі середовища.
Видобуте вугілля транспортується залізничним і річковим транспортом. Близько 65 % вугілля споживається електростанціями. Близько 50 млн т вугілля (переважно коксівного) щорічно експортується: 23 % — до Канади, 26 % — у Європу, 45 % — у Японію. Експорт здійснюється через атлантичний порт Гемптон-Роудс.
Література
- Coal / Ed. by Е. S. Moore. 2nd ed. New York : Wiley, 1940. 473 p.
- Appalachian Coal Today // Coal Age. 1975. Vol. 80. № 6. P. 55–316.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Мачуліна С. О. Аппалацький кам'яновугільний басейн // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аппалацький кам'яновугільний басейн (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.03.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
