Аппалачі
Аппала́чі — гірська система на сході Північної Америки.
|
Аппалачі | |
|---|---|
| Тип | Гірська система |
| Країни | Канада, Сполучені Штати Америки |
| Найвища точка | Мітчелл (2037 м) |
| Довжина (км) | 2600 |
Зміст
Назва
Походить від назви індіанського племені.
Географічне положення
Простягаються на 2 600 км із північного сходу на південний захід смугою 160–480 км територією Канади і Сполучених Штатів Америки.
Характеристика
Геологічна будова і рельєф
Аппалачі складаються з поздовжніх субпаралельних хребтів гірських, середня висота яких становить 1000–1300 м. Окремі вершини перевищують 2 000 м (г. Мітчелл, 2 037 м; г. Клінгменс-Дом, 2 025 м та інші). Гора Мітчелл є найвищою точкою.
Виокремлюють Північні та Південні Аппалачі, що розділені долинами річок Гудзон і Мохок. Північні Аппалачі утворені здебільшого з порід гірських метаморфічних і кристалічних, згладжені та сильно розчленовані річковими долинами. Це переважно вирівняне плоскогір’я з висотою 400–600 м, над яким височіють окремі брилові масиви й гірські хребти: Адірондак (1 628 м), Зелені гори (1 338 м), Білі гори (1 916 м). Для гір характерні згладжені вершини, пологі схили, місцями кари. Понижені ділянки, особливо на узбережжі Атлантичного океану, горбисті, укриті льодовиковими відкладами. Південні Аппалачі вищі за Північні Аппалачі, складені переважно осадовими породами палеозою та мають різноманітніший рельєф. У центральній частині різко виділяється Блакитний хребет із гребне- та куполоподібними вершинами, обривистими схилами. На сході до центральної частини прилягає плоске, слабко розчленоване річковими долинами плато Підмонт (висота — від 40 до 400 м). На заході схили Блакитного хребта стрімко падають і переходять в Аппалацьке плато, що сильно розчленоване вузькими й глибокими долинами й поступово знижується на захід від 1 500 до 500 м.
Умови і час формування
Аппалачі сформувались у герцинську епоху гороутворення (див. Герцинська складчастість), що активно розвивалася в палеозойську еру. З юри (див. Юрський період і юрська система) до палеогену відбувалося вивітрювання і вирівнювання країни гірської. У неогені — антропогенні (див. Антропогеновий період) територія Аппалачів зазнала тектонічних піднять, що призвело до сильного розчленування земної поверхні та формування сучасного вигляду рельєфу. У четвертинний період (див. Четвертинний період і четвертинна система) північна частина гір зазнавала впливу зледенінь, тоді як південна залишалася в умовах теплого й вологого клімату. Завдяки цьому тут збереглися ліси із широколистяними й вічнозеленими видами, що згодом поширилися на більшій частині гірської системи.
Корисні копалини
Аппалачі багаті на корисні копалини. Відомі родовища вугілля кам’яного, залізних руд, нафти, газу природного, цинку, олов’яних руд, бокситів, марганцевих руд, титанових руд, азбесту тощо.
На території штатів Пенсильванія, Меріленд, Огайо, Західна Вірджинія, Кентуккі, Теннессі й Алабама розташований Аппалацький кам’яновугільний басейн.
Клімат
На формування клімату значно впливають повітряні маси з Атлантичного океану й Мексиканської затоки. На півночі територія лежить у межах помірного кліматичного поясу, на півдні — субтропічного.
Середні температури січня коливаються від –12 °С на півночі до +8 °С на півдні. Середні температури липня — від +18 °С до +25 °С відповідно.
Кількість опадів — у межах 1000–1300 мм на рік.
Річки
Найбільшими річками, що течуть у глибоких долинах, є Коннектикут, Гудзон, Саскуеханна й Теннессі. Вони повноводні протягом року. Характерні повені, особливо навесні внаслідок танення снігів і влітку через зливові дощі. Великі річки в північній частині Аппалачів судноплавні.
Ґрунти
На півночі переважають ґрунти гірські, ґрунти підзолисті та буроземні, на півдні — гірські бурі лісові.
Рослинний і тваринний світ
Рослинність Північних Аппалачів — ліси мішані та хвойні (ялина, ялиця, туя, клен, в'яз, тсуга, бук, жовта береза, пекан, липа та інші). Південні Аппалачі до висоти 1 000 м укриті широколистяними породами (численні види дуба, клена, ясена, каштана та інших ендеміків і реліктів — магнолія, тюльпанове дерево, біла акація, платан тощо), вище — мішаними і хвойними лісами. У верхньому поясі поширена субальпійська рослинність.
Для тваринного світу характерні численні ендемічні види — олень віргінський (див. Оленеві), опосум віргінський, кажани. Поширеними також є барибал, кенду бразильський, рись, єноти, скунси видри та інші.
Література
- Гаврилюк В.С. Природа Північної Америки. К.: Радянська школа. 1971. 120 с.
- Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. Andromeda, 2002. 288 с. Сполучені Штати Америки // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. Д. : Східний видавничий дім, 2004. Т. 3. 752 с.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. К. : ДНВП «Картографія», 2005. 336 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Дорошкевич С. П. Аппалачі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аппалачі (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.03.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
