Титанові руди
Тита́нові ру́ди — мінеральні утворення, з яких економічно доцільно та технологічно можливо видобувати титан.
Характеристика
Головні мінерали титанових родовищ:
- рутил, анатаз і брукіт (94,2–99,5 % ТіО2);
- лейкоксен (61,9–97,6 % ТіО2);
- ільменіт (43,7–52,8 % ТіО2);
- лопарит (38,3–41 % ТіО2);
- перовськіт (38,7–57,8 % ТіО2);
- сфен (33,7–40,8 % ТіО2).
Більшість родовищ, із руд яких отримують титан, комплексні. Із них вилучають також залізо, ванадій, цирконій, скандій, фосфор. Перспективне отримання ніобію, танталу, торію, рідкоземельних елементів.
За якістю руди поділяють на багаті, середні та бідні. Вміст ТіО2 у рудах залежно від типу родовищ коливається в межах 0,5–35 %.
| Категорія руд та розсипів | Ільменіт у корінних родовищах, % | Рутил у корінних родовищах, % | Ільменіт
у розсипних родовищах, % |
|---|---|---|---|
| Багаті | |||
| Середні | |||
| Бідні |
Вміст ТіО2 в ільменітових концентратах — 42–45 %, у рутилових — до 95 %. Основні виробники титанового концентрату: Австралія, Сполучені Штати Америки, Норвегія, Україна.
Поширення
Світові запаси титанових руд складають близько 900 млн т, які на 70–80 % знаходяться в корінних титаномагнетитових, ільменітових, перовськітових та інших рудах. Розсипи складають 20–30 % запасів (сучасний видобуток титану на 60 % здійснюють із розсипів). Ресурси титану присутні у 48 країнах і складають у перерахунку на ТіО2 1230 млн т. Головні видобувні країни: Австралія, Канада, Південно-Африканська Республіка, Норвегія, Росія.
Унікальні корінні родовища мають запаси десятки мільйонів тонн, великі — одиниці мільйонів тонн, дрібні — сотні тисяч тонн TiO2. Для розсипних родовищ порядок цифр меншає вдвічі. Промисловими родовищами вважають ті, які містять у рудах понад 10 % TiO2 у корінних родовищах і понад 10 % ільменіту або 1,5 % рутилу в розсипах. Шкідливі домішки — хром, фосфор, сірка.
Титанові руди України
Україна має найбільші в Європі запаси та ресурси титану. Державним балансом запасів корисних копалин враховано 15 родовищ титану (з них 4 розробляють), які розташовані в межах Київської, Дніпропетровської, Харківської, Донецької, Житомирської, Кіровоградської областей, зокрема алювіальні розсипи, які переважають у північно-західній частині Українського кристалічного щита у межах Волинського мегаблоку (Іршанська група родовищ).
Родовища представлені корінними, залишковими і розсипними типами. Основною мінеральною базою є ільменітові й комплексні рутил-циркон-ільменітові розсипи кайнозою. Корінні руди пов’язані з інтрузіями олівінових габроїдів. Невеликі дайки, або штоки приурочені до зон глибинних розломів. Вміст ільменіту в них досягає 25 %, апатиту — 12 %.
Залишкові родовища просторово й генетично пов’язані з корами вивітрювання основних порід. Потужність рудного пласта досягає 25–30 м, вміст ільменіту — 150–200 кг/м3. Крім ільменіту, наявний апатит. Серед розсипів ільменіту виділяються алювіальні (Іршанське родовище) та прибережно-морські (Малишівське родовище цирконію). Алювіальні розсипи мають протяжність до декількох кілометрів. Продуктивний пласт (потужністю до 10 м) містить до 300 кг/м ільменіту. Для прибережно-морських розсипів характерні пласто- або лінзоподібні рудні поклади, потужність яких досягає декількох метрів, протяжність — декількох десятків кілометрів. Продуктивний пласт складений кварцовими пісками. Крім лейкоксенізованого ільменіту, наявні рутил і циркон.
Прикладом прибережно-морського розсипу є Правобережне (Самотканське) родовище (Дніпропетровська область), континентального — Іршанське родовище (Київська і Житомирська області). Тут рудоносні піски мають близький мінеральний склад: лейкоксенізований ільменіт (44 %), рутил (16 %), циркон, дистен, силіманіт, ставроліт, турмалін (близько 10 % кожного). У невеликих кількостях трапляються хроміт, анатаз, брукіт, корунд, ксенотим та інші. Мінерали, як правило, дрібні (0,1–0,2 мм), добре обкатані.
У Кіровоградській області у 2020-х гірничодобувна компанія "Велта" розробляє Бирзулівське та Лікарівське родовища ільменіту. «Велта» займає 2 % світового ринку поставок ільменіту та 35 % видобутку на українському ринку.
Література
- Гурський Д. С. Металічні корисні копалини // Гурський Д. С., Єсипчук К. Ю., Калінін В. І. та ін. Металічні і неметалічні корисні копалини : в 2 т. Київ : Центр Європи, 2006. Т. 1. 785 с.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2007. Т. 2. 670 с.
- Малова М. Чи є в Україні нікель? // Національна асоціація добувної промисловості України. 2020. URL: http://neiau.org/chy-ye-v-ukrayini-nikel
- Mineral Commodity Summaries 2020. Reston : U.S. Geological Survey, 2020. 204 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Титанові руди // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Титанові руди (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.07.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
