Арго
Арго́ (фр. argot, первісно — мова жебраків, волоцюг, злодіїв; жаргон) — різновид соціолекту, система лексико-фразеологічних елементів, уживаних у замкненій соціальній чи професійній групі як засіб ідентифікації, репрезентації особи й відмежування її від представників інших груп чи соціуму загалом. Від жаргону відрізняється діахронійністю (становить історичне мовне явище внаслідок зникнення або розкриття відповідних замкнених груп), від сленгу — вузькою сферою вжитку та професійною спеціалізацією.
Арго не має чітко окресленої мовної структури, оскільки послуговується фонетичною та граматичною системою загальнонародної мови, за її законами відбувається словозміна й частково словотвір арґотизмів.
До функцій арго належать передусім розпізнавальна, репрезентативна та конспіративна, а також номінативна, експресивна, світоглядна, ігрова.
В українській мові окремі арготизми зафіксовані з 17 ст., перші етнографічні записи арго датовані кінцем 19 ст., лінгвісти почали вивчати його лише на початку 20 ст. За незначними винятками, арготизми перебувають поза літературною мовою й використовувані як складник мовлення персонажів художнього твору (деякі тексти А. Свидницького, І. Франка, Г. Хоткевича, І. Микитенка, М. Бажана, Ю. Винничука та ін.) або засіб відтворення соціолектизмів інших мов у перекладних творах.
В українській мовній традиції до арго належать соціолекти слобожанських (дослідники В. Іванов, В. Харків), тернопільських (дослідники К. Студинський, В. Гнатюк), подільських (дослідники В. Боржковський), чернігівських (дослідники П. Тиханов, О. Малинка), полтавських (дослідники П. Мартинович), волинських лірників та прошаків (дослідники Й. Дзендзелівський, Г. Аркушин); лаборське арго (дослідник Г. Аркушин); ремісницькі арго новоропських шаповалів (дослідник Ф. Ніколайчик), колківських кравців, нововижвівських кожухарів і спиських дротарів (дослідник Й. Дзендзелівський); арго злодіїв і вуличників (дослідники А. Курка, В. Трахтенберг, В. Бец, В. Попов, В. Стратен, О. Горбач); батярський соціолект (дослідники О. Горбач, Я. Рудницький, Л. Підкуймуха); бурсацько-школярські соціолекти (дослідники К. Широцький, В. Щепотьєв, О. Горбач) та вояцьке арго (дослідник О. Горбач).
Література
- Боржковский В. Лирники // Киевская Старина. 1889. Т. 26. № 9. С. 653–708.
- Гнатюк В. Лірники. Лірницькі пісні, молитви, слова, звістки і т. п. про лірників повіту Бучацького // Етнографічний збірник. 1896. Вип. 2. С. 1–76.
- Jagič V. Die Geheimsprachen bei den Slaven. Wien : C. Gerold's Sohn, 1896. 80 p.
- Тиханов П. Черниговские старцы (Псалки и криптоглассон) // Труды Черниговской ученой архивной комиссии : в 11 вып. Чернигов : Черниговская ученая архивная комиссия, 1900. Вып. 2. С. 65–138;
- Горбач О. Зібранні статті : в 8 ч. Мюнхен : [б. в.], 1993. Ч. 1. 359 с.
- Аркушин Г. «Старицька мова» (Арґо сліпців-жебраків Західного Полісся) // Slavia orientalis. 1996. Т. 14. № 2. С. 229–236; 267–277.
- Дзензелівський Й. О. Про арґо українських ремісників (колківське кравецьке арґо на Волині) // Українське і слов’янське мовознавство. Львів : Наукове товариство ім. Т.Г.Шевченка, 1996. С. 286–305.
- Широцький К. Бурсацький жаргон української мови на Поділю // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. 1998. Т. 6. С. 175–181.
- Аркушин Г. Арґо лаборів // Slavia orientalis. 2002. Т. 41. № 3. С. 447–471.
- Ставицька Л. Арго, жаргон, сленг: Соціальна диференціація української мови. Київ : Критика, 2005. 464 с.
- Горбач О. Арго в Україні. Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, 2006. 688 с.
- Хобзей Н., Сімович О., Ястремська Т. та ін. Лексикон львівський: поважно і на жарт. Львів : Видавництво Старого Лева, 2019. 896 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редько Є. О. Арго // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арго (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.07.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
