Аристократія
Аристокра́тія (від грец. ἀριστεύς ― кращий, найзнатніший і κράτος ― влада) ― 1) форма правління, за якої державна влада належить привілейованій знатній меншості.
В історії політичних ідей поява поняття «аристократія» для позначення однієї з держ. форм правління пов’язана зі спадщиною Платона і Аристотеля; надалі аристократичну форму правління виділяли Полібій, Б. Спіноза, Ж.-Ж. Руссо, Т. Гоббс, Ш.-Л. Монтеск’є, І. Кант та ін.
Аристократія має додержавне походження, її прообразом є племінна аристократія, реалізована у формі ради старійшин чи представників родів. Аристократія майже ніколи не трапляється в чистому вигляді, поєднується з монархією чи демократією, але ніколи з їх «викривленнями». Об’єднання аристократії в одній політичній системі з монархією притаманне деяким грец. полісам і більшості держав середньовічної Європи (т. з. станові монархії). Загалом аристократія найбільш характерна для станових суспільств, адже наявність аристократії уже робить суспільство становим.
В основі аристократії як форми правління закладена ідея, що державою повинні керувати обрані, найкращі, а також уявлення про політичну неповноцінність більшості, якою покликана правити аристократична еліта. На практиці питання обраності має різне вирішення: в одних аристократіях визначальним є знатність походження, в інших ― військова мужність і звитяга, високий інтелектуальний розвиток, релігійна чи моральна перевага, або ж розміри майна. У більшості аристократій для визначення права на державну владу поєднані кілька або й усі названі чинники.
Аристократією називають таку форму республіканського правління, коли верховна влада перебуває лише в руках вищих класів, які правлять самі чи із залученням представників інших класів. Їй протиставлена демократія, тобто республіка, де визнано, що державна влада належить усім чи більшості громадян. Аристократичними республіками були Спарта, Рим (4–1 ст. до н. е.), Карфаген; у середньовічній Європі ― Венеція, Псковська й Новгородська республіки та ін. Склад і порядок утворення найвищих органів державної влади та співвідношення між ними варіюють при різних аристократіях.
У Спарті державна влада була в руках двох спадкових царів, яких обирало народне зібрання. У Римі членів Сенату призначав цензор із колишніх найвищих посадових осіб і членів знатних родин. У Новгороді й Пскові міський патриціат формував Раду панів. При аристократії повноваження народних зібрань були урізані, а їх роль ― незначна. Вибори мали переважно фіктивний характер, а посадові особи були ставлениками знаті. Під час формування органів державної влади при аристократії була сильною тенденція дотримання принципу спадковості серед невелика кількості знатних родин. Криза станового устрою, формування інститутів громадянського суспільства зумовили занепад аристократії. В умовах буржуазного суспільства сформувалася т. з. нова аристократія через зближення чи навіть злиття зі старою аристократією. У нових умовах явище аристократії трансформувалося в політичну практику й теорію елітизму.
2) соціальна станова група, яка має успадковані титули, привілейований статус і вплив у суспільстві, владу й багатство, дотримується визначених норм моралі й правил;
3) переносно ― привілейована верхівка якогось класу або соціальної групи, яка займає вище становище у своєму середовищі (купецька аристократія, військова аристократія, робітнича аристократія, фінансова аристократія тощо);
4) переносно, у словосполученні «аристократія духу» ― найкращі представники культурної, інтелектуальної еліти суспільства (учені, письменники, митці тощо).
Джерела
- Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре, или Принципе политического права (Книга ІІІ, Глава V, Об аристократии) / Трактаты. Москва, 1969. С. 201–203;
- Платон. Держава. К., 2000.; Арістотель. Політика // Пер. з давньогр. та передм. О. Кислюка. Київ : Основи, 2000.
Література
- Доменик Ливен. Аристократия в Европе. 1815–1914 гг. / перевод с англ. под ред. М. А. Шерешевской. Санкт-Петербург: Академический проект, 2000;
- Блок М. Феодальное общество. Москва, 2003;
- Паренти М. Демократия для избранных / Пер. с англ. В. Н. Горбатко. Москва, 2006;
- Манн Т. Аристократия духа / Пер. Апт С., Кукес А., Эбаноидзе И. Москва, 2009.
- Schutte K. Women, Rank, and Marriage in the British Aristocracy, 1485–2000: An Open Elite? Basingstoke : Palgrave Macmillan, 2014. 290 р.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Дем’яненко В. М. Аристократія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аристократія (дата звернення: 8.05.2024).
