Арругії
Арругії — масштабні гірничі підприємства давніх римлян і комплексна гірнича технологія, що поєднувала риси гідравлічної, підземної та відкритої розробки поліметалічних родовищ на гірських схилах (так званий римський спосіб розробки).
Історична довідка
Після поразки Карфагена в Другій Пунічній війні (218–201 до н.е.) Римська імперія повністю оволоділа Іспанією та багатими поліметалічними рудниками Піренейського півострова. Традиційна підземна розробка родовищ золота Іберійського піритного поясу гальмувалася значними притоками води в гірничі виробки та низькою продуктивністю праці задіяних рабів. Тому в гористій північно-західній частині Піренейського півострова інженери Стародавнього Риму застосували нову технологію руйнування гірських порід за допомогою водних потоків. Найбільші арругії знаходились поблизу с. Лас-Медулас (авт. спільнота Кастилія-і-Леон, Іспанія), де виявлено систему з восьми каналів (акведуків), що подавали воду до штучних резервуарів, розташованих над зоною гірничих робіт. Сумарна протяжність збудованих каналів і гідротехнічних тунелів — понад 590 км. Більш пізні сліди римських арругій виявлені також у руднику Огофау біля м. Пампсейнт у Південному Велсі (Велика Британія) та в гірських масивах Боснії.
Технологія
До місць, що лежали вище рівня розробки родовищ, підводили канали (акведуки), вода яких наповнювала розташовані на узвишші резервуари й стрімко скидалася з висоти на гірський масив, утворюючи розмиви. У боках утвореного яру (кар'єру) вели розробку системою стовбурів і штолень, довжина яких становила десятки метрів (в окремих випадках 200–300 м). Штольні розміщували на відстані 10–15 м одна від одної, утворюючи фронт розробки шириною близько 150 м. Виробки збивали між собою сполучними ходами, залишаючи при цьому цілики мінімально можливих розмірів.
Наступним етапом проводили обвалення виробок і руйнування гірського масиву, для чого підрубували у виробках опірні стояки, а водні потоки з резервуарів спрямовували в шахтні стовбури, що призводило до розмивання ціликів і осідання породного масиву. На породний обвал із розташованих на вершині гори резервуарів знову скидали водний потік, який розмивав і захоплював із собою уламки порід. Збираючи уламкові продукти у спеціально створених ровах, за допомогою подрібнення та технології промивання в лотках відділяли крупинки золота від пустої породи.
Значення
За оцінкою дослідника римських рудників проф. А. Беллідо (Іспанія), об'єми зруйнованих порід сягали на північному заході Іспанії близько 500 млн. м3 і забезпечили видобуток понад 1,5 тис. т золота. Масштабність гірничих робіт на римських арругіях підтверджує слушність ідеї В. Вернадського про діяльність людства як нової геологічної сили, яка набуває актуальності вже з часів античності.
1997 арругії Лас-Медулас увійшли до переліку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Цитата
Пліній Старший, який особисто спостерігав римський спосіб розробки в Іспанії, пише: «Після закінчення робіт (спорудження стволів, штолень і збійок — авт.) опори склепінь підрубують, починаючи з внутрішніх. Гора зачинає осідати, і тільки сторож на її вершині помічає це. Він криком і знаками викликає робітників і в той же час сам тікає з гори. Гора валиться з таким тріском, який людині важко й уявити. Переможці серед неймовірного шуму й вітру дивляться на руїну природи. Але золота ще немає! Бо коли копали виробки, то ще не знали, чи знайдуть його... Після цього приходить нова праця, пов’язана з іще більшими витратами. Для промивання руїн підводять ріки з гірських вершин, іноді з відстані сотні миль. І тут тисяча робіт! Скат повинен бути дуже крутим, щоб вода скоріше падала, аніж текла, тому вона проводиться по найбільш високих місцях, а полонини й інші перешкоди долаються трубами, що тримаються на опорах. В інших місцях прорубують непрохідні скелі. Ті, хто їх прорубує, висять на канатах і здалеку виглядають навіть не тваринами а птахами. Висячи, вони вимірюють схил і проводять лінії, що вказують напрямок. Там, де звичайна людина не знаходить місця, щоб поставити ногу, вони проводять ріки. Мулиста вода невигідна для промивання золота; мул цей називають уріум. Щоб уникнути уріуму, водопровідні канали прокладають по скелям і каменям. На початку скату, з краю гори, викопують резервуари шириною у 200 ступнів і глибиною у 10; вони мають п’ять шлюзів розміром у 3 ступні. Коли резервуари заповнюють, заслони вибиваються, і струмені води летять з такою силою, що руйнують величезні кам’яні брили… Те, що відбувається в руднику, перевершує працю титанів».
Джерело: Плиний Кай Секунд. Естественная история ископаемых тел, переложенная на Российский язык в азбучном порядке и c примечаниями дополненная трудами В. Севергина. – Санкт-Петербург: Императорская академия наук, 1819, 364 с.
Література
- Гайко Г.І., Білецький В.С. Історія гірництва. Київ-Алчевськ: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", видавництво "ЛАДО" ДонДТУ, 2013. 542 с.
- Гайко Г.И. Как утолить «жажду золота» знали горные инженеры Древнего Рима // Техника-молодежи, 2013. №7. С. 26–31.
- Matias R. Ingenieria Minera Romana. Las Medulas. Universidad de Leon, Leon, 2006.
- Hodge A.T. Roman Aqueducts & Water Supply, 2nd ed. London: Duckworth, 2001.
- Burnham, BC and H, Dolaucothi-Pumsaint: Survey and Excavation at a Roman Gold-mining complex (1987-1999), Oxbow Books, 2004.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гайко Г. І. Арругії // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арругії (дата звернення: 4.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.06.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
