Арсенко, Арсен Діонисович
Арсе́нко, Арсе́н Діони́сович (білорус. Арсенка, Арсен Дзіянісавіч; справжнє прізвище — Попсуйшапка; 15.03.1903, с. Нова Водолага, тепер смт Харківської обл., Україна — 30.03.1945, м. Мінськ, тепер Білорусь) — оперний співак (баритон), народний артист БРСР (з 1944).
|
Арсенко, Арсен Діонисович | |
|---|---|
| Псевдоніми | Арсенка, Арсен Дзіянісавіч |
| Справжнє прізвище | Попсуйшапка |
| Народження | 15.03.1903 |
| Місце народження | Нова Водолага |
| Смерть | 30.03.1945 |
| Місце смерті | Мінськ |
| Alma mater | Харківський музично-драматичний інститут |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво, спів |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Трудового Червоного Прапора (1940), Червоної Зірки (1943) |
| Почесні звання | народний артист БРСР (1944) |
Життепис і творчість
Закінчив 1928 Харківський музично-драматичний інститут (тепер Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського) по класу вокалу (педагог С. Вітте). На сцені з 1925. Співав у концертах.
1928–1930 — соліст Харківського пересувного театру опери та балету, 1930–1934 — Одеського, 1934–1936 — Дніпропетровського (тепер м. Дніпро), 1937–1945 — Білоруського (м. Мінськ) театрів опери та балету, 1936–1937 — Великого театру (м. Москва).
Під час Другої світової війни працював у Казанському театрі опери та балету (тепер Татарський академічний театр опери та балету ім. Муси Джаліля), виступав у концертах перед воїнами.
Серед виконаних оперних партій: Карась («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Онєгін, Єлецький («Євгеній Онєгін», «Пікова дама» П. Чайковського), Фігаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Ескамільо («Кармен» Ж. Бізе), Жермон, Ріголетто («Травіата», «Ріголетто» Дж. Верді), Валентин («Фауст» Ш. Гуно), Дмитрок, Апанас («Михась Подгорный», «Алеся» Є. Тикоцкого) та ін.
Перший виконавець партій Кузьмича («В пущах Полісся» А. Богатирьова), Андрія («Гілка щастя» О. Туренкова). Спеціально для Арсенка написана партія Кастуся в опері Д. Лукаса (1911–1979; Білорусь) «Кастусь Калиновський» (1947).
У концертах співав пісні, зокрема на слова Т. Шевченка і музику М. Лисенка, а також народні, виконував камерні твори.
Вирізнявся висоскою вокальною культурою, оригінальною музичною і сценічною інтерпретацією образів. Записав грамплатівки з піснями.
Нагороди
Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1940), Червоної Зірки (1943).
Література
- Модэль М. Памяти Арсена Арсенко // Народные артисты БССР. Минск : Госиздат БССР, 1948. С. 30–33.
- Українські співаки у спогадах сучасників / Авт.-упоряд. І. Лисенко. Київ; Львів; Нью Йорк : Рада ; М. П. Коць, 2003. 780 с.
- Лисенко І. Співаки України. Енциклопедичне видання. 2-ге вид., перероб. і допов. Київ : Знання, 2011. С. 22–23.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арсенко, Арсен Діонисович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арсенко, Арсен Діонисович (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
