Архипова, Ірина Костянтинівна
Архи́пова, Іри́на Костянти́нівна (рос. Архипова, Ирина Константиновна; уроджена Вєтошкіна; 02.01.1925, м. Москва, тепер РФ — 11.02.2010, там само) — співачка (меццо-сопрано), народна артистка СРСР (з 1966), народна артистка Киргизької Республіки (з 1993), народна артистка Республіки Башкортостан (з 1994).
|
Архипова, Ірина Костянтинівна (Архипова, Ирина Константиновна) | |
|---|---|
| Народження | 02.01.1925 |
| Місце народження | Москва |
| Смерть | 11.02.2010 |
| Місце смерті | Москва |
| Alma mater | Московський архітектурний інститут, Московська консерваторія |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво, опера, викладання, меценатство |
Життєпис
Народилася в сім’ї інженера-будівельника.
Закінчила Московський архітектурний інститут (1948) і Московську консерваторію (1953) по класу Л. Савранського.
З 1948 працювала архітектором в архітектурно-проектній майстерні «Воєнпроекту».
У 1954–1956 — солістка Свердловського театру опери та балету імені А. Луначарського (тепер Єкатеринбурзький державний академічний театр опери і балету). 1955 перемогла на міжнародному конкурсі вокалістів на V Всесвітньому фестивалі молоді та студентів у м. Варшаві. З 1956 — солістка Великого театру.
У 1960–1990-х співала на сценах провідних театрів світу: «Ла Скала» (м. Мілан), «Сан-Карло» (м. Неаполь), «Гранд-Опера» (м. Париж), «Колон» (м. Буенос-Айрес), а також у концертних залах: «Карнегі-холі» (м. Нью-Йорк), «Альберт-холі» (м. Лондон) та ін. Виступала з концертами на всіх провідних сценах колишнього СРСР, здійснювала великі зарубіжні турне (країни Європи, а також Японія, США тощо). Гастролювала, зокрема, і в Україні.
Виступала на сцені до 2002. Викладала в Московській консерваторії (з 1976), професор (з 1982).
Президент Міжнародного союзу музичних діячів (з 1991). Була головою журі Міжнародного конкурсу вокалістів ім. М. Глинки (з 1968), Міжнародного конкурсу ім. П. Чайковського (з 1974; у розділі вокал), членом журі низки міжнародних конкурсів.
Депутат Верховної Ради СРСР 6-го скликання (1962–1966), народний депутат СРСР (1989–1992). У 1993 організовано Фонд Архипової, що допомагає молодим виконавцям, займається організацією фестивалів. Для підтримки молодих талантів заснувала також конкурс і фестиваль «Ірина Архипова представляє…».
Творчість
У голосі співачки поєднувалися сердечність інтонації, широта розспіву з рафінованою вокалізацією й технікою бельканто. Виконувала всі партії для меццо-сопрано, які були в репертуарі Великого театру. Серед партій: Кармен («Кармен» Ж. Бізе), Марфа, Марина Мнішек («Хованщина», «Борис Годунов» М. Мусоргського), Полина, Графиня («Пікова дама» П. Чайковського), Шарлотта («Вертер» Ж. Массне), Азучена, Еболі («Трубадур», «Дон Карлос» Дж. Верді), Любава («Садко» М. Римського-Корсакова), Ніловна («Мати» Т. Хренникова, перше виконання), Елен («Війна і мир» С. Прокоф’єва) та ін.
Вела постійну концертну діяльність, співаючи оперні твори з ансамблем скрипалів Великого театру чи з симфонічним оркестром, а також романси, пісні тощо. Виконувала духовну музику, проводила органні вечори. У концертному репертуарі понад 1 тис. творів.
Записала 54 сольні грамплатівки, здійснила 12 записів виступів у вокально-симфонічних творах.
Знялася в документальному фільмі «Пісні Росії» (1963), телефільмах «Ірина Архипова. Вибране» (1974) та «Присвята Ірині Архиповій» (1980). Авторка книг: «Музи мої» (1992), «Музика життя» (1997), «Бренд на ім’я “Я”» (2005).
нагороди і визнання
Лауреат Ленінської премії (1978), Державної премії РФ (1996). Герой Соціалістичної Праці (1984). Нагороджена орденами Леніна (1971, 1976, 1985), Трудового Червоного Прапора (1980), «За заслуги перед Вітчизною» 2-го ступеня (1999), Андрія Первозваного (2005), медалями, ін. відзнаками.
Мала титул «Людина століття» (Міжнародний біографічний центр, м. Кембридж, Велика Британія, 1993). Отримала Всесвітній приз мистецтв «Діамантова ліра» і титул «Богиня мистецтв» (1996).
Селекціонер М. Кузнецов 2001 вивів сорт гладіолусів «Велика Архипова».
Твори
Музы мои. Москва : Молодая гвардия, 1992. 221 с. Музыка жизни. Москва : Вагриус, 1997. 381 с.
Література
Попов И. Е. И. Архипова: Творческий портрет. Москва, 1981. Ореханова Г. А. Богиня искусств И. Архипова. Москва, 2003. Маршкова Т. И. Большой театр. Золотые голоса. Москва, 2011.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Архипова, Ірина Костянтинівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Архипова, Ірина Костянтинівна (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.09.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
