Архипчук, Сергій Володимирович
Архипчу́к, Сергі́й Володи́мирович (18.11.1960, хутір Ганнівка, тепер село Рівненського району Рівненської області, Україна — 03.11.2023) — режисер-постановник театру і масових дійств, заслужений діяч мистецтв України (з 2009).
|
Архипчук, Сергій Володимирович | |
|---|---|
| Народження | 18.11.1960 |
| Місце народження | Ганнівка |
| Смерть | 03.11.2023 |
| Напрями діяльності | Театральне мистецтво |
Життєпис
Закінчив Дніпропетровське державне театральне училище (тепер Дніпропетровський театрально-художній коледж; 1979, спеціальність «Актор драмтеатру»), Державний інститут театрального мистецтва імені А. Луначарського (тепер Російський інститут театрального мистецтва; Москва, 1984; спеціальність «Режисер музичного театру»).
Працював режисером у Гуцульському естрадно-фольклорному театрі-студії «Заграва», Київській (тепер Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка) і Донецькій (тепер Донецький національний академічний театр опери та балету імені Анатолія Солов’яненка) операх, Дніпропетровському театрі імені Т. Шевченка (тепер Дніпровський національний академічний український музично-драматичний театр імені Т. Шевченка), Закарпатському обласному театрі драми та комедії.
Ведучий програми «Кухонні пристрасті» (2002–2003, «ТВ-Табачук»). Засновник і художній керівник школи телеведучих «TV-lab» (2004–2010).
Творча діяльність
Здійснив постановки: «Котигорошко» А. Шияна, Б. Котюка (м. Львів, 1984), «Іоланта» П. Чайковського (м. Донецьк, 1985, 2003), «Анумо, створимо оперу» Б. Бріттена (м. Донецьк, 1986), «Мачуха Саманішвілі» Г. Канчелі (м. Дніпро, 1987; найкраща вистава року), «Лис Микита» І. Франка, Б. Ю. Янівського (м. Дніпро, 1988), «Пан Коцький» М. Лисенка (м. Коломия, 1991; лауреат I Міжнародного конкурсу імені М. Лисенка), «Купало» А. Вахнянина (м. Київ, 1993), «Набукко» (м. Донецьк, 1994, 1999, 2002) та «Аїда» (м. Львів, 1995) Дж. Верді, «Пігмаліон» Дж. Б. Шоу, О. Козаренка (м. Ніжин, 1996), «Інтимні варіації до “Старомодної комедії”» Є. Гуцала, О. Арбузова (м. Рівне, 2001); «Хитра вдовичка» К. Гольдоні (м. Черкаси), «Як козам роги вправляють» Ю. Федьковича (м. Чернівці; обидві — 2009), «Meine liebe, Віра» (м. Ужгород, 2012), «Трамвай “Жадання”» Т. Вільямса (м. Ужгород), агітаційно-мандрівний проєкт «Політичний вертеп» (25 областей України; усі — 2013), сатиричної програми «Політичний вертеп», Радіо Свобода (м. Київ, 2014), мистецько-концертні рейди та благодійні заходи на підтримку Захисників Вітчизни «Арт-десант» та «Люті Укри» (2014–2017), «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «Червона шапочка» В. Безкоровайного, Леоніда Полтави (м. Хуст, 2018), «Шантрапа... “Усковська”» П. Саксаганського, музика Д. Перцева (м. Біла Церква, 2019) та ін.
Вистави Київського театру поезії «Мушля» під проводом Архипчука: «В пекучій мушлі слова» Н. Клименко (2001), «Заповітне» М. Вінграновського (2005), «Венера та інші» Т. Винник (2007), «Для блакитнокрилої плавби» М. Рильського (2008), «Не тільки молитви» Б. Бойчука (2010), «Три радості» В. Свідзінського, «Зелений велосипед» В. Вакулича, «Ліфти для повертання» І. Козаченка (усі — 2011), «Чоколівка. Мандри Амура» А. Могильного, «Знаю Я» П. Скунця (обидві — 2012); композиції театру «Мушля» за творами І. Римарука, Є. Плужника, П. Тичини, І. Драча, В. Голобородька, А. Пашко, В. Сагайдака, Л. Костенко, В. Герасим’юка, М. Зерова, В. Іллі, В. Базилевського, В. Сосюри та ін.
Режисер вечорів «Задивляюсь у твої зіниці» В. Симоненка (м. Львів, 1988), «Пам’яті В. Івасюка» (м. Львів, 1989), «В. Івасюк. Повернення», «Я повен любові» О. Гончара (обидва — 1998), відкриття в Українському домі Міжнародного форуму «Україна пам’ятає, світ визнає!» до 85-х роковин Голодомору (2018; усі — м. Київ).
Головний режисер шоу-вистав (1989–1992) із Гуцульським естрадно-фольклорним театром-студією «Заграва»; гастролі — у містах Вроцлаві (Польща), Москві (РФ), Монреалі, Торонто (обидва — Канада);
режисер фестивалів: «Червона рута» (1989, рок-конкурс), «Тарас Бульба» (1992–1993), «Оберіг» (1992–1994), «Золота корона» (м. Одеса, 1998–1999), «Арт-панорама» (м. Біла Церква), «Зорі над Тясмином» (м. Сміла; обидва — 2019);
конкурсів: «Роксолана. Великий вальс» (1996), урочистої церемонії Національного конкурсу гостросюжетних романів «Золотий Бабай», «Коронація слова» (обидва — 1999), «Мазепа-Фест» (м. Полтава, 2003–2017), «Ця золотом цвяхована блакить» (до 80-ліття загибелі С. Петлюри; м. Київ, 2006).
Головний режисер свят: 700-ліття м. Коломиї, 620-ліття м. Болехова, 590-ліття м. Рашкова (1992), Дня м. Києва (1993), мистецьких програм Великого збору Конгресу українських націоналістів (1993, 1995), Всеукраїнського свята пива (1995–1998), «Дійство про Святого Миколая» (м. Київ, 2000); фольклорно-мистецького свята «Є тисяча доріг» (м. Рівне, 2000), Днів культури України для Всесвітньої індустріальної виставки (Японія, 2005), церемонії прийняття короля Швеції (м. Київ), 90-ліття ЗУНР (м. Львів; обидва — 2008).
Режисер-постановник Всеукраїнського фестивалю вертепів «Карпатія» (м. Івано-Франківськ, 2008–2009; м. Яремча, 2010); благодійних концертів на підтримку УГКЦ «З вірою і любов’ю» (2009); авторських вечорів М. Гаденка; вечорів пам’яті В. Сосюри, С. Стецько, Р. Шухевича; Міжнародного фестивалю поезії «Terra Poetica» (м. Київ, 2014).
Автор статей «Речитатив secco оперного режисера» // «Artline», 1997, № 10–11; «Мистецтво — моя професія» // «Українське слово», 2000, 3–15 березня.
Відзнаки і визнання
Лауреат Міжнародного конкурсу режисерів естради (Москва, 1989).
«Режисер року» (фестиваль «Нові зірки старого року», 1994).
Вагнерівський стипендіат (м. Байройт, Німеччина, 1997).
Заслужений діяч мистецтв України (2009).
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Архипчук У. С., Федака С. Д. Архипчук, Сергій Володимирович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Архипчук, Сергій Володимирович (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.11.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
