Федькович, Осип-Юрій Адальбертович
Федько́вич, Осип-Ю́рій Адальбертович (справжнє прізвище — Гординський де Федькович; псевдоніми і криптоніми: О. Ф., Ігор Гординський, Ігор Федькович, Гординчук, Городенчук, Гуцул-Невір, Марко Нестерюк, Один з тих, що дивиться звичайно і поза куліси; Один з тих, що багато би знав розказати; Юрій Коссован, F. F., Hucule, ein Ucule; 08.08.1834, с. Сторонець-Путилів, тепер с-ще Путила Вижницького району Чернівецької області, Україна — 11.01.1888, м. Чернівці, тепер Україна) — письменник, перекладач, фольклорист, громадсько-культурний і освітній діяч. Почесний член Наукового товариства імені Шевченка (з 1886). Писав українською, німецькою мовами.
|
Федькович, Осип-Юрій Адальбертович | |
|---|---|
| Псевдоніми | О. Ф., Ігор Гординський, Ігор Федькович, Гординчук, Городенчук, Гуцул-Невір, Марко Нестерюк, Один з тих, що дивиться звичайно і поза куліси, Один з тих, що багато би знав розказати, Юрій Коссован, F. F., Hucule, ein Ucule |
| Справжнє ім’я | Осип-Юрій |
| Справжнє прізвище | Гординський де Федькович |
| Народження | 08.08.1834 |
| Місце народження | Путила |
| Смерть | 11.01.1888 |
| Місце смерті | Чернівці (місто) |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | літературна творчість, перекладацька діяльність, громадська і освітня діяльність |
| Традиція/школа | романтизм, реалізм |
Життєпис
Батько був управителем поміщицьких маєтків, згодом службовцем Чернівецького магістрату.
Закінчив німецьку двокласну нижчу реальну школу в м. Чернівцях (1848). Упродовж усього життя займався самоосвітою.
1852–1863 перебував на військовій службі, брав участь в австро-італо-французькій війні 1859. Вільний від муштри час присвячував культурно-освітній роботі серед жовнірів (солдатів), організовував для них читання українських книжок.
Після відставки мешкав у с. Сторонці-Путилові, де був правозаступником 16 сільських громад у сервітутних процесах (див. Сервітути). 1866–1871 — місцевий війт і писар.
1869–1872 — інспектор народних шкіл Вижницького повіту, 1872–1873 — редактор видавництва львівського товариства «Просвіта». Від 1885 — редактор газети «Буковина».
Творчість
Перші вірші (німецькою мовою) датовано 1851.
У друці дебютував німецькомовним оповіданням «Ренегат» («Der Renegat»; 1859). Перші поезії українською мовою (відтворені засобами латинської абетки) опубліковано 1861 в додатку до полемічної антимосквофільської (див. Москвофільство) брошури А. Кобилянського (1837–1910) і К. Горбаля (1836–1903; обидва — тепер Україна) «Slovo na slovo do redaktora “Slova”».
Друкувався у львівських журналах і газетах «Слово», «Вечерниці», «Мета», «Нива», «Правда», «Діло»; чернівецьких часописах «Буковина», «Бібліотека для молодежи, селян і міщанства», альманасі «Руська хата» тощо.
Автор поетичних збірок «Поезії Іосифа Федьковича» (1862), «Gedichte von I. Fedkowicz» (1865), трьох «коломийських» випусків «Поезії» (1867–1868), «Співанника для господарських діточок» (1869); збірок прози «Повісті» (1876), «Дикі думи. Думав Гуцул-Невір» (1876, опубліковано 1902), «Am Tscheremusch. Gedichte eines Huzulen» (1882).
Ліриці та ліро-епосу так званої жовнірської тематики («Шельвах», «Під Маджентов», «Золотий лев», «Новобранчик», «Дезертир», «Пуга» та ін.) властиві оригінальні зміст і форма. За жанрами це думки, співанки, балади, елегії й медитації, засновані на фольклорній стилістиці. Вони передавали драматизм людського буття й засуджували мілітаризм. Пізніша творчість розвивалася від яскравих романтичних до окремих реалістичних і навіть модерних тенденцій. Книжні впливи, роздуми зумовили застосування філософської символіки, сатиричних прийомів письма (цикл «Окрушки», збірка «Дикі думи…», вірші останніх років).
Самобутність ідейно-тематичної, образно-художньої палітри Федьковича-поета демонструють твори про народних месників («Довбуш», «Лук’ян Кобилиця»), громадянська лірика з ідеологічним підтекстом («Україна», «До мого брата Олекси Чернявського…», «Нова Січа»), соціально-побутові полотна («Циганка», «Свекруха», «Волошин»), інтимна поезія («До неї», «Кінець», «Дві пісні рожеві» та ін.), вірші, присвячені дітям, тощо.
Риси романтичної та реалістичної поетики поєднує проза Федьковича: авторські (суб’єктивні й етнічно марковані) народні оповідання родинно-побутового змісту («Люба — згуба», «Серце не навчити», «Безталанне закохання», «Три як рідні брати»); зразки популярної літератури, написаної спеціально для простолюду, зокрема агіографічної (див. Агіографія) («Фармазони», «Житіє святого великомученика Юрія (Георгія)»), а також казки (з використанням мотивів фольклору, творів Г. К. Андерсена, братів Грімм, В. Гауфа), придабашки (смішинки), морально-дидактичні оповідки для дітей та ін.
Автор оригінальних п’єс: «Довбуш», «Керманич», «Хмельницький»; перекладів та переробок В. Шекспіра: «Гамлет», «Макбет»; Р. фон Ґоттшалля (1823; тепер Польща — 1852; тепер Німеччина) «Мазепа»; Е. Раупаха (1784; тепер Польща — 1852; тепер Німеччина) «Запечатаний двірник».
Писав публіцистичні статті та науково-популярні праці.
Перекладав німецькою українські народні пісні та свої твори, українською — Й. В. Гете, Ф. Шиллера, Г. Гейне, Л. Уланда та ін.
Записав і літературно опрацював фольклорні матеріали.
Автор 5 теоретичних трактатів з астрології (не опубліковано), що стали наслідком її студіювання (1876–1884) з метою пізнати людський зв’язок із зірками, співвіднесеність законів світобудови з індивідуальним людським буттям.
Дійсний член Південно-Західного відділу Російського географічного товариства за рекомендацією М. Драгоманова (з 1873).
Визнання
1945 в м. Чернівцях засновано літературно-меморіальний музей із філією в с-щі Путилі. Поблизу філії музею встановлено бюст Федьковича (1985), пам’ятники споруджено в с-щі Путилі (2004) і в м. Чернівцях (2014).
Ім’ям письменника названо Чернівецький університет (з 1989).
Засновано іменні премії: 1994 від Чернівецької міської ради та 2014 від Чернівецького обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта».
Твори
- Писання Осипа Юрія Федьковича : в 4 т. Львів : Друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902–1938.
- Твори : в 2 т. Київ : Дніпро, 1984.
- Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. Київ : Наукова думка, 1985. 574 с.
- Твори : у 5 т. Чернівці : Буковина, 2004–2022.
Література
- Krhoun M. Básnickè dilo Juriĵe Fedkovyče. Brno : Universita J. E. Purkyne, 1973. 360 p.
- Маковей О. Житєпись Осипа Юрія Гординського-Федьковича. Чернівці : Золоті литаври, 2005. 432 с.
- Ковалець Л. Юрій Федькович: історія розвитку творчої індивідуальності письменника. Київ : Академія, 2011. 440 с.
- Юрій Федькович у спогадах сучасників / Упоряд. Л. Ковалець. 2-ге вид., допов. Чернівці : Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича ; Рута, 2019. 319 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Ковалець Л. М. Федькович, Осип-Юрій Адальбертович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Федькович, Осип-Юрій Адальбертович (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.04.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
