Пісня народна
Пі́сня наро́дна — найпоширеніший різновид народної музики, який ґрунтується на історичних традиціях і передається в усній формі від виконавця до виконавця, з покоління в покоління.
Зміст
Історична довідка
Пісня народна відома ще з часів античності, на ранній стадії формування суспільства і відтоді відіграє важливу роль у житті народу. Піснею супроводжувались різні види праці, вона була важливим компонентом обрядів і ритуалів. Найпоширенішими були весільні пісні (гіменей, епіфаламій, фалічні пісні) та поховальні пісні (френи). Єдиним способом передачі попереднього досвіду було відтворення власним голосом. Поступово народна пісня розвивалася, вбираючи досвід нових епох. У народних піснях знаходили відображення звичаї та традиції народу, моральні цінності, установки, норми поведінки; розкривалися образи національних героїв та їхні вчинки. Водночас народні пісні були засобами виховання, формували внутрішні якості особистості, виховували патріотичні почуття.
Характеристика
Пісня народна є різновидом колективної усної народної творчості. Це музично-поетичний жанр фольклору, який відображає ментальність народу. Часто ототожнюють терміни «народна пісня» і «фольклор», хоча народна пісня є лише різновидом останнього.
Має регіональну варіативність: одна й та ж пісня може по-різному звучати в різних регіонах одної країни. Серед інших пісень вирізняється простою та виразною мелодією, образно-емоційним змістом, ідейним спрямуванням.
У пісні народній закодовано образи й символи, за допомогою яких відбувається ідентифікація особистості, нації, народності, культури тощо. Так, в українських народних піснях оспівано любов до рідного краю, батьківської хати, національний дух і звитягу тощо. В англійських народних піснях оспівано долю моряків, їхні далекі мандрівки та повернення додому; для Великої Британії характерними є також пісні про короля з королевою. У більшості народів Африки музичний супровід обов’язковий для полювання, обрядів, різноманітних зібрань тощо; музика синкретично поєднана з грою, танцем, текстом і образотворчим мистецтвом.
Пісня народна є нематеріальною культурною спадщиною, носіями якої є, зазвичай, фольклорні колективи. На відміну від пісні літературного походження (див. Авторська пісня), створена невідомим автором або авторами, вихідцями з народу. Є пісні, які стають народними попри авторство текстів («Ніч яка місячна» М. Старицького, «Стоїть гора високая» Л. Глібова, «Реве та стогне Дніпр широкий» Т. Шевченка тощо). Сучасні виконавці використовують елементи музичного фольклору в своїй творчості (народні інструменти, автентичну манеру виконання), підкреслюючи таким чином приналежність до тієї чи іншої культури. У такий спосіб народна пісня зазнає трансформації та модернізується, набуває нового звучання.
Класифікація
Пісню народну розрізняють за сюжетом, тематикою, значенням, властивостями, будовою, способом виконання тощо.
За змістом пісні народні поділяють на:
• історичні (відображено різноманітні історичні події, оспівано національних героїв);
• обрядові (пов’язані з обрядами та традиціями народу);
• календарні (пов’язані з певними природними циклами, календарними датами, святами);
• ліричні (відтворено емоції та почуття різних життєвих циклів) та інші.
Для супроводу народних пісень використовують музичні інструменти, притаманні етнічній спільноті (ліру, кобзу, бандуру, трембіту, цимбали та ін). Кобзарі та лірники є носіями української музично-словесної спадщини, а також органічним складником української етнічної культури.
Значення
Пісня народна несе в собі сакральний зміст (див. Сакральне), єднання людини з природою.
Народна пісня — один зі зразків художньої культури — є компонентом пам’яті колективної та носієм пам’яті культурної. Народній пісні належить провідна роль у збереженні та транслюванні інформації від покоління до покоління. Як елемент духовної культури нації народна пісня є важливим засобом формування естетичного та етнічного світогляду.
Література
- Jak powstaja piesni ludowe // Ruch. 1887. No 4. С. 118–119; No 5. С. 145–147.
- Костенко В. Народна пісня та музика українська: стислий огляд. Харків : Рух, 1928. 56 с.
- Колесса Ф. З царини української музичної етнографії // Музикознавчі праці. Київ : Наукова думка, 1970. С. 270–286.
- Колесса Ф. Народна музика на Поліссі // Музикознавчі праці. Київ : Наукова думка, 1970. С. 409–425.
- Колесса Ф. Українська народна пісня у найновішій фазі свого розвитку // Фольклористичні праці. Київ : Наукова думка, 1970. С. 34–59.
- Лавров Ф. Кобзарі: Нариси з історії кобзарства України. Київ : Мистецтво, 1980. 254 с.
- Ященко Л. Українська народна пісня в міському середовищі // Народна творчість та етнографія. 1995. No 1. С. 11–17.
- Шершова Т. В. Народна пісня як зразок культурної пам’яті в контексті формування національної ідентичності // Культурологія. Філологія. Музикознавство. 2018. No 2 (11). С. 82–86.
- Shershova T. Cultural Memory as a Factor in the Formation of a National Identity: On The Example Folk-Populated Performance of Poltava Region // Evropsky filozoficky a historicky diskurz. 2020. Vol. 6. No 1. P. 100–104.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Шершова Т. В. Пісня народна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Пісня народна (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.08.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
