Архіви України
Архі́ви Украї́ни — установи в Україні, що зберігають документальні матеріали.
Зміст
Історична довідка
Перші архіви на території сучасної України виникли у період формування держави на Русі, формувалися у польсько-литовську добу (Литовська метрика, Коронна метрика).
Як організоване структурне ціле архівна система виникла в 16 ст., коли були започатковані архіви при земських, гродських і підкоморних судах та магістратах.
У 17 ст. архіви як спеціальні форми організації зберігання документів на Правобережній Україні існували при військових і адміністративно-судових установах, на Лівобережжі — при гетьманських і російських урядових структурах, зокрема генеральній військовій канцелярії, генеральному військовому суді, сотенних, полкових судах.
Наприкінці 18 ст., після впровадження нового адміністративно-територіального поділу, архіви передані намісницьким правлінням, а після їх ліквідації — губернським та повітовим установам.
У середині 19 ст. у Російській імперії, зокрема на території України, створені губернські вчені архівні комісії, які своєю діяльністю щодо збирання й упорядкування архівних документів заклали початок історичним архівам, зокрема Київському центральному архіву давніх актів при Київському університеті (1852) та Харківському історичному архіву (1880).
У західних регіонах України продовжували існувати крайові та гродські архіви гродських і земських актів, передусім Крайовий архів гродських і земських актів у м. Львові (після злиття з колишнім архівом Галицького намісництва — земський архів у Львові) та земський архів давніх актових книг Львівського магістрату, Крайовий архів Буковини та ін.
Сучасна організація архівної системи України бере початок від утворення восени 1917 у складі Генерального секретарства освітніх справ бібліотечно-архівного відділу — прообразу органа управління архівною справою. Від 1919 вона розвивалася централізовано під керівництвом Головного архівного управління Народного комісаріату освіти УСРР, створеного на базі Архівно-бібліотечної секції Всеукраїнського комітету пам’яток мистецтвава та старовини.
У різні роки державний орган управління архівною справою підпорядковувався: Всеукраїнському центральному виконавчому комітету рад (1923–1938); НКВС (МВС) (1938–1960); Раді Міністрів УРСР (1960–1991); Кабінету Міністрів України (1991–1999).
Сучасна організація архівної системи
У грудні 1999 Головне архівне управління перетворено у Державний комітет архівів України. З грудня 2010 — Державна архівна служба України.
1920–1925 створені центральні архіви: у м. Харкові — Центральний архів революції, Центральний історичний архів, Центральний архів праці; у м. Києві — Центральний історичний архів і Центральний архів давніх актів.
У 1925–1932 внаслідок низки адміністративно-територіальних реформ створені обласні історичні архіви, а в містах і районах — міські та районні. У 1939–1940 архіви західноукраїнських земель, приєднаних до УРСР, влилися до державної архівної системи.
Під час війни документи архівних установ були евакуйовані до східних регіонів країни. У повоєнний час формування архівної мережі відбувалося за функціональною ознакою відповідно до адміністративно-територіального поділу. Компартія України мала свою мережу архівних установ — партійний архів Інституту історії партії при ЦК КПУ та архіви обласних комітетів партії. Відповідно до постанови президії Верховної Ради України від 27.08.1991, 11 млн справ архівного фонду КПУ передано у відання Головного архівного управління при Раді Міністрів України.
Сучасну структурну мережу державних архівів України складають:
- 12 центральних державних архівних установ,
- 8 спеціальних установ страхового фонду документації,
- 2 науково-дослідні інститути,
- 24 державні архіви областей,
- державний архів міста Києва,
- 13 галузевих державних архівів,
- 466 архівних відділів райдержадміністрацій,
- 138 архівних відділів міських рад,
- 1715 трудових архівів.
У них зосереджено понад 55 млн справ.
Станом на 2020 частина архівних установ України розташовується на тимчасово окупованій території АР Крим, Донецької і Луганської областей.
Низка архівних установ (підрозділів) з правом постійного зберігання документів перебуває у складі окремих міністерств і відомств. Серед них — галузеві державні архіви СБУ, Міністерства оборони, МВС, МЗС та ін. НАН України як самоврядна організація має власний архів. фонд. Його документи зосереджені в інститутах архівознавства і рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника, в архів. підрозділах інститутів: літератури, історії України, археології, мистецтвознавства, фольклористики та етнології. Багаті архівні фонди мають Харківська та Одеська державні наукові бібліотеки.
У грудні 1994 Верховна Рада України ухвалила перший вітчизняний закон «Про Національний архівний фонд і архівні установи», який регулює суспільні відносини в архівній галузі.
Державна архівна служба має друкований орган — науково-практичний журнал «Архіви України». Український НДІ архівної справи та документознавства випускає періодичне видання «Студії з архівної справи і документознавтва» та «Пам’ять століть». З березня 1991 діє професійне громадське об’єднання — Спілка архівістів України. У 1998 встановлене професійне свято — День працівників архівних установ, яке відзначається щорічно 24 грудня.
Галузева відзнака — премія ім. В. Веретенникова.
Державна архівна служба України з 1956 є членом Міжнародної ради архівів.
Джерело
Закон України «Про Національний архівний фонд і архівні установи» // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 15. Ст. 86.
Література
- Державні архіви Української РСР. Короткий довідник. Київ, 1972.
- Мітюков О. Радянське архівне будівництво на Україні 1917–1973. Київ, 1975.
- Щедрина Д. Источники опыта борьбы и созидания. Киев, 1987.
- Государственные архивы Украинской ССР. Киев, 1988.
- Калакура Я. С., Боряк Г. В., Дубровіна Л. А. та ін. Архівознавство. Київ, 1998.
- Лозицький В. Історія міжнародного архівного співробітництва (1898–1998). Київ, 1999.
- Матяш І. Українська архівна періодика 1920–1930-х рр.: історія, бібліографія, бібліометрія. Київ, 1999.
- Нариси історії архівної справи в Україні / За заг. ред. І. Б. Матяш, К. І. Климова. Київ : УНДІАСД ; ВД «КМ Академія», 2002. 610 с.
- Хрестоматія з архівознавства / Упоряд. Г. В. Боряк. Київ, 2003.
- Чирук Є. Г. Журнал «Архіви України» (1947–2015) як джерело інформації про життя і діяльність Михайла Павлика // Молодий вчений. 2016. № 8.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Пиріг Р. Я. Архіви України // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Архіви України (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.04.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
