Архівна освіта в Україні
Архі́вна осві́та в Украї́ні — процес підготовки кваліфікованого фахівця для архівних установ України, що включає базову підготовку у закладі вищої освіти, набуття професійного досвіду в процесі виробничої діяльності, післядипломну освіту.
Навчальні заклади
Історія архівної освіти в Україні розпочалася наприкінці 19 ст. Задум створити багатопрофільний архівно-бібліотечно-музейний заклад виник на XI археологічному з’їзді (Київ, 1899) та XII археологічному з’їзді (Харків, 1902).
Фахова підготовка архівістів розпочалася в археологічних інститутах у Києві (1918–1924) та Одесі (1921–1924) — вищих навчальних культурологічних закладах синкретичного типу для підготовки археологів, архівістів, музеєзнавців, бібліотекознавців та етнографів.
Упродовж 1920–1930 рр. в УРСР апробовано різні форми архівної освіти, зокрема:
• історико-архівознавчі гуртки: при Чернігівському губернському архівному управлінні (1922–1925), керівник — В. Дубровський; при Київському губернському архівному управлінні (1923–1925 рр.), керівник — Й. Гермайзе та ін.;
• короткотермінові курси для різних категорій працівників архівів: 1923 — у Харкові та Києві; 1926 — у Харкові тощо.
У вищій школі започаткування архівної освіти відбувалося шляхом запровадження архівознавчих дисциплін на історичних відділеннях інститутів народної освіти (ІНО). Уперше такий підхід здійснили в 1924–1925 рр. Київський, Одеський та Полтавський ІНО. Експеримент виявився невдалим через незначну кількість студентів, які виявили інтерес до вивчення цих дисциплін.
Питання про потребу систематичного викладання архівознавчих дисциплін у Харківському і Київському ІНО обговорювалися на I Всеукраїнському з’їзді архівних робітників. Відповідно до його рішень, у 1929–1930 навчальному році на історичній секції соціально-економічного відділу Харківського ІНО запроваджувалося вивчення архівознавчих дисциплін. Одночасно створено умови для заочного навчання архівістів (архівознавче відділення при Всеукраїнському заочному інституті народної освіти / Всеукраїнському заочному інституті підвищення кваліфікації педагогів).
На початку 1930-х створено архівознавчі відділення в окремих закладах вищої освіти (Київському та Харківському ІНО), при Науково-дослідній кафедрі історії української культури акад. Д. І. Багалія та при КЦІА організовано архівну аспірантуру.
Після повернення навчальним закладам статусу університетів (у 1933) архівістів готував Харківський університет. На базі архівного відділення історичного якого в 1935–1936 навчальному році планувалося відкриття Історико-архівного інституту. Перенесення столиці до Києва зумовило переведення історичного факультету до Київського державного університету, та через відмову тамтешнього керівництва прийняти студентів історико-архівного відділення, майбутні архівісти закінчували навчання в Одесі.
1932 Одеський історичний архів уперше в Україні провів фахову практику студентів-істориків. Від середини 1930-х у зв’язку з централізацією архівної освіти в Москві основним центром підготовки архівних кадрів для українських архівних установ став Історико-архівний інститут.
У 1939–1940 навчальному році за вказівкою РНК УРСР у Київському державному університеті розпочалася підготовка істориків-архівознавців, перервана Другою світовою війною. Від 1944 до середини 1990-х рр. єдиним центром підготовки архівістів в Україні був Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка.
Сформовані традиції архівної освіти збереглися з відновленням незалежності України. Підготовку кадрів для архівних установ здійснюють на історичних факультетах університетів і бібліотечно-інформаційних факультетах інститутів культури.
Архівістів готують:
• Київський національний університет імені Тараса Шевченка;
• Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна;
• Львівський національний університет імені І. Я. Франка;
• Запорізький державний університет;
• Східноукраїнський державний університет (м. Луганськ);
• Київський національний університет культури і мистецтва;
• Державна академія керівних кадрів культури і мистецтва;
• Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника та ін.
Ознайомлення з основами архівної справи одержують студенти окремих педагогічних університетів і інститутів (Чернігівського, Київського, Тернопільського), учасники шкільних архівознавчих гуртків (Івано-Франківськ, Тернопіль).
Наукову підготовку архівознавців здійснюють через аспірантуру:
• Український науково-дослідний інституту архівної справи та документознавства;
• Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського;
• Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського.
Підвищення кваліфікації працівників архівних установ здійснюється в Національній академії державного управління при Президентові Україні, Державній академії керівних кадрів культури і мистецтв України, Центрі перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників юстиції Міністерства юстиції України та ін.
Навчальна література
Від 1920-х в Україні створено комплекс навчальної літератури з архівознавства:
• «Нариси з архівознавства» (Харків, 1927) В. Романовського;
• «Архівознавство: Елементарний підручник» (Харків, 1932);
• «Архівознавство» (К., 1998, 2002);
• «Хрестоматія з архівознавства» (К., 2003);
• «Нариси історії архівної справи в Україні» (К., 2002);
• «Архівістика: термінологічний словник» (К., 1998).
Постаті
Вагомий внесок у розвиток архівної освіти в Україні зробили Д. Багалій, М. Довнар-Запольський, В. Веретенников, О. Водолажченко, І. Войцехівська, О. Грушевський, В. Дубровський, В. Замлинський, Я. Калакура, В. Кметь, С. Маслов, І. Матяш, О. Оглоблин, М. Палієнко, В. Романовський, В. Стрельський, І. Тюрменко.
Література
- Калакура Я. С. Сучасна концепція архівознавчої освіти//Українське архівознавство: історія, сучасний стан та перспективи: Наукові доповіді Всеукраїнської конференції (19-20 листопада 1996). Київ, 1997. С.42–48.
- Матяш І., Калакура Я., Лозицький В., Селіверстова К. Концепція підготовки та післядипломної освіти кадрів для архівних установ України//Студії з архівної справи та документознавства. 1998. Т. 3. С. 17–25.
- Матяш І. З історії фахової архівної освіти в Україні (1918-1927 рр.) // Студії з архівної справи та документознавства. 1998. Т. 3. С. 27–44.
- Матяш І.Б. Архівна наука і освіта в Україні 1920–1930-х років. Київ, 2000. 592 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Матяш І. Б. Архівна освіта в Україні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Архівна освіта в Україні (дата звернення: 3.05.2024).
Оприлюднено: 12.12.2018
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
