Архів
Архі́в (лат. archivum, від грец. ἀρχεῖον — адміністративна установа, відомство, урядовий будинок, з ἀρχή — початок, походження, влада, правління) — багатозначний термін.
1) Спеціалізована установа чи відділ установи, що займається комплектуванням і зберіганням документальних матеріалів. Місія такої установи полягає в зберіганні архівних документів, організації користування ними для забезпечення потреб суспільства в ретроспективній документній інформації.
У «Словнику архівної термінології» («Dictionary of Archival Terminology»; 1984) зафіксовано такі значення терміна «архів»:
- закінчені діловодством документи, які зберігаються (після або без жодного відбору) відповідальними за їх створення, їх правонаступниками для власного використання або відповідними архівами з огляду на архівну цінність цих документів;
- інституція (установа), яка відповідає за збирання, зберігання та використання документів;
- будівля або частина будівля, у якій архіви зберігаються та є доступними для використання.
Перші так звані праархіви відомі від часу зародження писемності на межі 4–3 тис. до н. е. Про це свідчать виявлені вченими глиняні клинописні таблички з офіційними текстами й літературними творами, які зберігалися в спеціальних сховищах у Давній Месопотамії; шумерський храмовий архів у м. Лагаші доби III династії Ура; Амарнський архів єгипетського фараона Аменготепа IV, знайдений наприкінці 19 ст. у колишньому м. Амарні (дипломатичне листування фараонів Аменготепа III та його сина Аменготепа IV; середина 2 тис. до н. е.); архів хеттського царя Суппілуліуми (близько 1380–1334 до н. е.) у Каппадокії, виявлений на поч. 20 ст. поблизу м. Анкари (20 тис. табличок, зокрема уривки «Епосу про Гільгамеша»).
У Греції Давній документи зберігали в храмах. Зокрема, існувало сховище у святилищі Аполлона в м. Дельфах (див. Дельф археологічні пам'ятки). У Метрооні — храмі матері богів Реї (Кібели) у м. Афінах (перша половина 4 ст. до н. е.) було зосереджено всі державні акти.
У Римі Стародавньому місцями зберігання офіційних документів слугували храми Юпітера Капітолійського та Юнони, богині вірності Фідес на пагорбі Капітолій (згорів 88 н. е.) тощо. У храмі Сатурна, неподалік приміщення Сенату, документи зберігалися в скарбниці разом із матеріальними цінностями, тому сховище одержало назву «ерарій» (лат. aerarium — скарбниця). У 2 ст. н. е. вона закріпилася за архівом при Сенаті й певний час вживалася як аналог сучасного поняття «архів». Ерарій у розумінні римлян був установою, де зберігалися державні акти та інші офіційні документи і яка надавала можливість вивчати, копіювати та оприлюднювати їх. До ерарію надходили документи Сенату (протоколи засідань, проекти законів із коментарями, записи рішень, затверджені декрети та інше) і вмістили перенесені з храму богині Фідес оригінали угод Риму з іноземними державами. Туди також передавалися документи інших установ і посадових осіб (цензорські списки, матеріали щодо виборів магістратів і вотування законів, звіти посадових осіб про управління сенатськими провінціями тощо). Так, ерарій був найважливішим офіційним архівом державної влади Римської республіки за доби її розквіту. Зі збільшенням складу документів виникла необхідність у новому спеціально обладнаному приміщенні. Його споруджено 78 до н. е. і названо табулярієм (лат. tabularium, від tabula — дощечка для письма, документ). Ця установа існувала до 5 ст. н. е.
У Єгипті Стародавньому на позначення державного архіву використовували термін «бібліотека». Головним сховищем була Адріанова бібліотека в м. Александрії, що функціонувала при храмі Адріана. Сюди передавали на зберігання найважливіші документи державного значення. Установа поєднувала функції бібліотеки й архіву. Такі сховища існували в містах Карнаку, Луксорі, Фівах.
Загалом виникнення терміна «архів» відносять до 1 ст. до н. е. Згодом він витіснив інші терміни на позначення зібрань документів («документосховище», «актосховище», «ерарій», «табулярій», «скриніум», «бібліотека»). У Європі слово «архів» поступово поширювалося в 15–17 ст.
В Україні писані документи офіційного і приватного характеру набули поширення вже в період Русі. Їх зберігали в скарбницях при князівських дворах, боярських садибах, монастирях і церквах. Власне поняття «архів» з’явилося за часів Гетьманщини 17 ст. і було пов’язане з організацією першого козацького архіву з військовим генеральним писарем на чолі для зберігання документів уряду генерального підскарбія, Генерального військового суду та інших центральних державних установ, дипломатичного листування й іноземних документів. З 1920–1930-х в українському архівознавстві сформувалося розуміння поняття «архів» як місця зберігання документів ділового характеру, укомплектованих у певному порядку, для наукового чи практичного використання, або установи, місця, будинку, пристосованого для збереження архівних матеріалів.
2) Сукупність писемних, кіно-, фото-, фонодокументів, науково-технічної документації або інших документальних пам’яток, утворених унаслідок діяльності установ, об’єднань і окремих громадян. Архіви як зібрання документальних пам’яток є джерелом наукових досліджень, використовуються для практичних потреб державного управління, народного господарства і громадян.
Література
- Curtius C. Das Metroon in Athen als Staatsarchiv. Berlin : Weidmannsche Buchhandlung, 1868. 24 p.
- Церетели Г. В. Архивы классической древности (Греция и Рим) // История архивного дела классической древности, в Западной Европе и на мусульманском Востоке. Санкт-Петербург : [б. и.], 1920. С. 16.
- Крип’якевич І. До історії українського Державного Архіва в XVII в. // Записки Наукового товариства імені Шевченка. 1924. Т. 134–135. С. 67–78.
- Романовський В. О. Нариси з архівознавства. Харків : Центральне архівне управління УСРР, 1927. 168 с.
- Архивное дело в иностранных государствах : в 3 вып. / Под ред. проф. В. В. Максакова. Москва : Московский государственный историко-архивный институт, 1959. Вып. 1. С. 44.
- Бржостовская Н. В. Архивы и архивное дело в зарубежных странах. Москва : [б. и.], 1971. С. 10–11.
- Polski slownik archiwalny / Pod red. W. Maciejewskiej. Warszawa : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1974. P. 19–20.
- Delmas Br. Dictionnaire des archives. De l’archivage aux systemes d’information. Paris : Afnor, 1991. 251 p.
- Архівістика: термінологічний словник / Авт.-упоряд.: К. Є. Новохатський, К. Т. Селіверстова. К. : [б.в.], 1998. С. 14.
- Delmas B. Archival Science facing the Information Society // Archival Science. 2001. Vol. 1. № 1. P. 27.
- Старостін Є. Архів// Українська архівна енциклопедія / Ред. кол.: І. Б. Матяш, І. Н. Войцехівська, Л. А. Дубровіна та ін. Київ : Горобець, 2008. С. 45–48.
- Leher F. von. Archivlehre: Grundzuge der Geschichte, Aufgaben und Einrichtung unsere Archive. Whitefish : Kessinger Publishing’s, 2010. 504 p.
- Левченко Л. Л. Формування архівної галузі в державі Ізраїль // Архіви України. 2015. Вип. 1. С. 139–180.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Матяш І. Б. Архів // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Архів (дата звернення: 5.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.01.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
