Архівна періодика в Україні
Архі́вна періо́дика в Украї́ні (українська архівна періодика) — сукупність спеціальних (спеціально-галузевих) періодичних (зокрема продовжуваних) видань, що виходили / виходять в Україні та присвячені питанням теорії архівознавства, історії архівів і архівної справи, практичним аспектам діяльності архівних установ; засіб масової комунікації (галузевого рівня) у сфері архівної справи.
Зміст
Розвиток архівної періодики в Україні
В історії архівної періодики в Україні увиразнюються чотири основні періоди.
1918–1931
Характерна ознака архівної періодики в Україні цього періоду — відповідність напрямів і змісту періодичних видань професійним запитам і потребам працівників архівних установ. Розпочато створення окремого українського архівного видання: 1918 в УНР за доби Центральної Ради йшлося про видання журнала «Пам’ятки»; ця ідея втілена українською інтелігенцією часів Директорії 1919 (часопис «Українська старовина»), фахове видання започатковане Укрцентрархівом при тісній співпраці з місцевими архівними кореспондентами.
Вироблення концепції архівної періодики в Україні спиралося, з одного боку, на традиції видання губернськими ученими комісіями (Полтавською, Чернігівською, Катеринославською) «праць» (рос. «Трудов»), в яких оприлюднювалися невідомі історичні документи, вміщувалися джерелознавчі розвідки. З іншого — орієнтацією на зміст і форму російських галузевих журналів «Архівна справа» («Архивное дело») та «Червоний архів» («Красный архив»). Справі популяризації документальних джерел, пам’яток української історії та культури прислужилися: «Українсько-руський архів» (1906–1925) — видання Наукового товариства імені Тараса Шевченка у м. Львові, «Український архів» (1926–1930) та «Український археографічний збірник» (1926–1930) — видання Археографічної комісії ВУАН, «Збірник праць Жидівської (Єврейської) історично-археографічної комісії», дві книги якого побачили світ 1928–1929 за ред. І. І. Галанта в м. Києві. Згадані видання не були суто архівознавчими, мали передусім джерелознавчу та / або археографічну орієнтацію.
Створення центрального періодичного друкованого органу архівної системи України припало на сер. 1920-х: почав виходити журнал «Архівна справа» (1925–1931), інформаційне видання «Бюлетень Укрцентрархіву» (1925–1931). Здійснено перші спроби видання довідково-інформаційних бюлетенів з актуальних питань архівного будівництва на місцях: «Червоний архівіст» (Київське губернське архівне управління, 1924–1925), «Архівний працівник» («Архивный работник», Луганське окружне архівне управління, 1926–1927).
На початку 1930-х під ідеологысчним тиском концепцію та назву центрального наукового видання було змінено — видання Украцентрархіву «Архівна справа» та «Бюлетень Укрцентрархіву» було об’єднано в один орган наукової публікації документів та теорії й практики архівного будівництва — «Архів Радянської України» (1932–1933).
1933–1938
Період повної ідеологізації архівної справи й періодики, «нещадної» критики «буржуазних» теорій в архівознавстві. Припинено видання часописів «Радянський архів» (1931; вийшло 6 номерів) та «Архів Радянської України» (вийшло 8 номерів), двох архівних щорічників («Архівознавчий науково-інформаційний збірник» (1937) та «Архівознавчий збірник» (1938). Знищено найкращі кадри архівознавців, котрі створювали концепцію архівної періодики в Україні та втілювали її в життя. Це загальмувало розвиток цього напряму науково-видавничої діяльності ЦАУ УСРР (з березня 1939 — Архівного відділу НКВС УРСР); негативно вплинуло на архівну періодику в Україні. Архівна система була підпорядкована НКВС, партійний контроль посилився у формуванні тематики й редколегій журналів (зокрема галузевих).
1947–1991
Період існування єдиного центрального галузевого видання, що в різні часи виходило під різними назвами: а) 1947–1960 — «Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління Міністерства внутрішніх справ УРСР»; б) 1961–1965 — «Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР», в) 1965–1990 — науково-інформаційний бюлетень Архівного управління (з 1974 — Головного архівного управління) при Раді міністрів УРСР «Архіви України»; г) з 1991 — науково-практичний журнал «Архіви України». Контент часопису склали нормативні акти в сфері архівної справи; статті, присвячені теоретичним та прикладним проблемам архівної справи; обмін досвідом і обговорення практичних питань діяльності архівів; проблеми архівної освіти та ін.
У повоєнний час інформаційні бюлетені видавалися й деякими Архівними відділами УМВС на місцях, зокрема, Закарпатської, Житомирської, Сумської та Чернігівської областей. Видання містили методичні поради щодо практичної роботи та ведення справочинства, публікували архівні документи, подавали інформацію про важливі події архівного будівництва, популяризували передовий досвід, приділяли увагу проблемам архівної освіти.
Період між 1960-ми — поч. 1970-х позначений, крім виходу періодичних видань, систематичною публікацією матеріалів наукових конференцій, присвячених проблемам архівознавства та спеціальних історичних. дисциплін (1965, 1968, 1972) і збірника «Історичні джерела та їх використання» (1964, 1966, 1968, 1969, 1970, 1971, 1972), що видавався Архівним управлінням НКВС Української РСР спільно з Інститутом історії Академії наук УРСР. На початку 1970-х Донецький облвиконком організував видання тематичного архівознавчого бюлетеня (1971–1973), присвяченого науковим та методичним питанням у галузі архівної справи. У 1980-х подібний інформаційно-методичний бюлетень започатковано архівним відділом Кримського облвиконкому. Це сприяло розв’язанню низки науково-методичних проблем і поширенню нормативно-методичних документів для забезпечення ними всіх районних і міських архівів.
Від 1991
Період відродження традицій архівної періодики в Україні зусиллями Національної академії наук України та державних архівних установ. Відновлено видання знищених журналів та щорічників («Український археографічний щорічник»), реалізовано невтілені проекти («Пам’ятки»), поряд із єдиним галузевим науково-практичним журналом «Архіви України» створено нові періодичні видання Спілки архівістів України (з 1993 — інформаційний бюлетень «Вісник САУ», з 1999 — науково-популярний журнал «Архівіст: Вісник САУ») та Українського державного науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства (з 1996 — науковий щорічник «Студії з архівної справи та документознавства», з 1998 — археографічний щорічник «Пам’ятки»). 1992 після 60-річної перерви Інститутом української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України 1992 поновлено видання «Українського археографічного збірника» під назвою «Український археографічний щорічник».
Архівна періодика в Україні новітнього періоду ширше звертається до розроблення питань історії архівів та архівної науки, зарубіжного досвіду в сфері архівної справи, проблем інтеграції архівної, бібліотечної та музейної галузей. Водночас із центральними друкованими органами розпочалося видання фахових періодичних видань на місцях. Місцеві державні архівні установи стали засновниками (або співзасновниками) часописів: альманах «Константи» (ДА Херсонської області, 1992), «Галичина» (ДА Івано-Франківської області, 1997), «Крымский архив» (ДА АРК, 1997) та ін.
Значення
Архівна періодика в Україні тривалий час була носієм офіційної галузевої інформації, фіксувала теоретичні здобутки архівознавства, виконувала функції «підручника з архівної справи» та речника вищих органів управління у цій галузі; як синхронне джерело широко висвітлювала різноманітні події архівної справи. Сучасні періодичні видання орієнтовані на відродження найкращих традицій вітчизняного архівознавства, археографії та джерелознавства та висвітлення здобутків української архівної науки й практики доби незалежності. Суттєво збагатився жанровий спектр архівної періодики (статті, кореспонденції, звіти, нариси, огляди, хроніки, оголошення, рецензії, некрологи тощо), змінено принципи добору інформації для публікації, її розміщення тощо.
Література
- Варшавчик М. Я. Преса періодична // Джерелознавство історії України: Довідник. Київ, 1998. С. 120–122.
- Матяш І. Б. Укр. архівна періодика 1920-1930-х рр.: історія, бібліографія, бібліометрія. Київ, 1999. 477 с.
- Ковтун М. Особливості розвитку української архівної періодики на початку 1990–х рр. // Архіви України. 2009. № 1–2 (263).
- Левченко Л. Л. Архівна періодика США: «голос професії»// Архіви України. 2012. № 6 (282). С. 141–172.
- Дубровіна Л., Киридон А., Матяш І. Архіви, бібліотеки, музеї — джерельна основа національної пам’яті, культурної спадщини України // Бібліотечний вісник 2017. № 1. С. 3–10.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Матяш І. Б. Архівна періодика в Україні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Архівна періодика в Україні (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.04.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
