Асакі, Георге
Аса́кі, Гео́рге (рум. Asachi, Gheorghe; справжні прізвище та ім’я — Асакієвич, Георге; 01.03.1788, м. Герца, тепер Чернівецької області, Україна — 12.11.1869, м. Ясси, тепер Румунія) — письменник, перекладач, державний, громадський і культурний діяч, просвітитель. Писав румунською мовою.
|
Асакі, Георге (Asachi, Gheorghe) | |
|---|---|
| Справжнє прізвище | Асакієвич |
| Народження | 01.03.1788 |
| Місце народження | Герца, Чернівецька область, Україна |
| Смерть | 12.11.1869 |
| Місце смерті | Ясси, Румунія |
| Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка |
| Напрями діяльності | література творчість, поезія, переклад |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї православного священика вірменського походження. Спершу родина мешкала у Трансильванії, згодом на Буковині та в Галичині, від 1795 — у м. Лемберзі (тепер м. Львів, Україна).
Асакі навчався в початковій школі м. Герца, де опановував румунську мову; у Львівській єзуїтській колегії, 1803−1804 — на філософському факультеті Львівського університету (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка), де вивчав логіку, математику, природничу історію, фізику, етику, метафізику, курс з архітектури. Згодом отримав державну стипендію і вивчав математику, астрономію, живопис у м. Відні (1805–1808; тепер Австрія). Студіював італійську літературу, археологію, живопис і скульптуру в м. Римі (1808–1812).
30.08.1812 повернувся в м. Ясси. З 30.11.1822 до лютого 1827 був дипломатичним представником Молдовського князівства в Австрії за господаря І. Стурдзи (1761–1842), який подарував Асакі з цієї нагоди дворянський титул.
Після повернення з Австрії призначений радником департамента просвіти й отримав титул Ага.
Очолював державний архів (1830–1847), видав низку документів з історії країни, створив «Товариство медиків і натуралістів», заснував типолітографії та першу паперову фабрику в Молдові.
Співпрацював з урядом господаря Молдовського князівства М. Стурдзи (1794–1884).
У 1862 через участь у різних фінансових операціях збанкрутів.
Від 1866 відсторонений від державної служби з політичних мотивів.
У лютому 1869 уряд призначив Асакі пенсію «за заслуги перед країною в 1813−1862».
Діяльність
Опікувався організацією шкіл (1813–1849). Заснував 1813 клас інженерів-землевпорядників, де викладали архітектуру, історію, мистецтво, геодезію, математику. 1828 відкрив учительську семінарію при церкві Трьох святителів. 1832 заснував колегію при Василіанській гімназії, 1834 ― перший у Молдові інститут для дівчат. 1835 започаткував діяльність Академії Міхейляну. Заклав основи художньої та політехнічної освіти, заснувавши в 1841 Школу мистецтв і ремесел. За ініціативи Асакі було відкрито багато сільських і повітових шкіл, для яких він укладав підручники.
Видавав першу газету румунською мовою в Молдові «Албіна роминяске» («Albina Românească», «Румунська бджола»; 1829), а також «Фоя сетеска» («Foaia sătească», «Сільський листок»; 1839–1840, 1846–1851) для селян; «Ікона лумі» («Icoana lumii», «Ікона світу», 1846), у якій популяризував успіхи науки. Особливу увагу приділяв проблемам історії.
Видав перші альманахи й календарі рідною мовою.
Творчість
У творах поєднував риси класицизму й романтизму. Описував легендарні історичні події, використовував румунську міфологію, вживав архаїзми й регіональну лексику.
Перші вірші, за які отримав нагороду від Румунської літературної організації, написав італійською мовою. У поезії «Майбутнє» («Viitorul») закликав до національного відродження.
27.12.1816 за свій кошт поставив у театрі першу п’єсу румунською мовою ― пастораль «Міртіл і Хлоя» Геснера і Флоріана у власному перекладі. Перекладав для театру твори Ж. Расіна, Ж. Б. Мольєра, К. Гольдоні та ін. Написав п’єси «Петру Рареш» («Petru Rareșu», 1863), «Єлена Драгош з Молдавії» («Elena Dragoșu de Moldaviea», 1863), «Повернення горця з Англії» («Întoarcerea munteanului din Anglia») та ін.
Під впливом Петрарки написав перші румунські сонети. Як поет творив у жанрах оди, елегії, сонета, гімну, байки, медитативної лірики, балади. Поетичними збірками «Вірші» («Versuri», 1834), «Вибрані байки» («Fabule alese», 1836), а також історичними новелами «Княжна Руксанда» («Ruxanda Prinţesă», 1841), «Олена молдаванка» («Elena moldovanca», 1851), «Біла долина» («Valea albă», 1855) та ін., оповіданнями, драматичними творами тематично й жанрово збагатив молдавську і румунську літератури.
Асакі та Україна
Писав про Україну. Зокрема, в історичній новелі «Княжна Руксанда» йдеться про одруження сина Б. Хмельницького Тимоша з донькою молдовського господаря Василя Лупула. В історичному нарисі «Мазепа в Молдові» («Mazepa în Moldova»; 1859) із симпатією змалював образи гетьманів Б. Хмельницького та І. Мазепи.
1842 опублікував статтю «Козаки» («Cazacii»), у якій високо поцінував українські народні пісні та думи, а козаків називав «хоробрим народом». Зокрема зазначав, що пісні «завжди надихали козаків старовинним духом незалежності й відваги».
Про Україну та її мальовничі міста написав у нарисах «Щоденник молдавського мандрівника» («Zâlnecul călătorului moldovean», 1830) і «Львів» («Lvov», 1866).
Переклав вірш Т. Падури «Козак».
Українською мовою твори Г. Асакі перекладали С. Келар і М. Богайчук.
Визнання
Іменем Г. Асакі названі:
- ліцей, районна бібліотека, Літературний музей м. Герца (Україна); Технічний університет, Технічний коледж, Повітова бібліотека м. Ясси (Румунія); ліцей у м. Кишинів (Молдова);
- вулиці у низці міст Молдови та Румунії.
Пам’ятники та погруддя Асакі встановлено в містах: Герці, Бухаресті та Яссах; у м. Кишиневі на Аллеї класиків — бюст Асакі скульптора Л. Дубіновського (1957, Молдова);
1998 Герцаївська районна рада заснувала літературно-мистецьку премію «Г. Асакі», якою відзначають найкращих працівників освіти та культури району.
Твори
- Fabule alese. Eşii : Tipografia Institutul Albinei, 1836. 56 p.
- Culegere de poezii. Iași : Tipografia Institutul Albinei, 1854. 250 p.
- Nouvelles historiques de la Moldo-Roumanie. Jassy : Institut de l'Abeille, 1859.341 p.
- Opere : în 2 vol. Chişinău : Hyperion, 1991.
- У к р п е р е к л. — Мазепа в Молдавії; Князівна Роксанда // Питання літературознавства. 1998. Вип. 5. С. 143–156.
- Побажання загального добра; Любов до вітчизни // Відродження. 1998. № 4. С. 36–37.
- Вибране. Київ : Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України, 2000. 166 с.
Література
- Левит Ф. Георге Асаки. Кишинэу : Картя молдовеняскэ, 1966. 288 с.
- Романець О. І. Котляревський та Г. Асакі // І. Котляревський у спогадах, дослідженнях. Київ : [б. в.], 1969. С. 427−431.
- Чередарик М. Георге Асакі ― книжник, гуманіст і письменник // Яровит. 1994. № 11. С. 8–9.
- Богайчук М. А. Волков А. Р. Румунський твір про Мазепу // Питання літературознавства. 1998. Вип. 5. С. 140−142.
- Келар С. Георге Асакі — видатний просвітитель XIX століття // Відродження. 1999. № 4. С. 31−35.
- Георге Асакі // Буковина. Визначні постаті: 1774−1918 / Авт.-упоряд. О. М. Павлюк. Чернівці : Золоті литаври, 2000. С. 174.
- Асакі Георге // Богайчук М. А. Література і мистецтво Буковини в іменах. Чернівці : Букрек, 2005. С. 20–21.
- Паладян К. Особливості метричної форми ліричних та ліро-епічних жанрів у творчості Георгія Асакі // Питання літературознавства. 2012. Вип. 85. С. 38−46.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Асакі, Георге // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Асакі, Георге (дата звернення: 7.05.2024).
Оприлюднено: 03.03.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
