Атлас географічний
А́тлас географі́чний — видання тематично обʼєднаних географічних карт і картосхем, які відображають рельєф місцевості, політичні кордони, кліматичну, економічну, соціальну та іншу статистику Землі або певної її частини. Географічні атласи призначені для навчання, дослідницької діяльності, практичного використання.
Зміст
Історична довідка
Виникнення
Першим географічним атласом вважають додаток із 27 географічних карт до твору «Посібник із географії» (2 ст.) давньогрецького вченого Клавдія Птолемея. Він уклав карти Європи, Африки, Азії і зведену карту світу. Хоч ці карти мали чимало хиб, до них зверталися навіть у 17–18 ст., після великих географічних відкриттів. Тривалий час «Посібник із географії» Птолемея та схожі до неї праці називали «птолемеями».
Етапи розвитку
1477, м. Болонья — найбільш ранній друк із картами «Географії» Птолемея; це історично перше книжкове видання картографічного характеру.
У 1585–1595 опубліковано трьома частинами збірник географічних карт Г. Меркатора. На обкладинці зображено міфічного велетня Атласа — відтоді назва «атлас» стає загальною для всіх збірників географічних карт.
1570 — картограф і географ А. Ортелій надрукував «Театр світу» («Theatrum Orbis Terravrm») — перший сучасний атлас. Уперше в книжковому виданні карти (їх було 70) уніфіковано за розміром та оформленням. Як і Птолемеєвий «Посібник із географії», «Театр світу» набув широкої популярності і витримав численні перевидання впродовж 1570–1724.
Роботи Г. Меркатора та А. Ортелія дали поштовх стрімкому розвитку голландської картографії.
Наприкінці 18 ст., у звʼязку з розвитком морської справи і торгівлі, французи та британці почали випускати морські атласи.
У 19 ст. європейські атласи модернізуються, стають точнішими й докладнішими: їх присвячують конкретним містам, а не тільки цілим країнам та регіонам. Водночас на них зростає попит. Якість атласів зростала також із винайденням появою та розвитком сучасних поліграфічних технологій.
Найбільш відомими зарубіжними географічними атласами, на яких зображено територію України, є «Каталонський атлас світу» (1375), італійський «Атлас усього світу Баптиста Агнеса» (1555), португальський світовий атлас Дієго Хомема (1565).
Характеристика
Класифікація
Географічні атласи класифікують подібно до атласів інших видів за такими критеріями: цільовим призначенням, способом виготовлення, матеріальною конструкцією, форматом, мовною ознакою.
Крім того, географічні атласи мають специфічні типологічні групи:
За змістовими особливостями:
- загальногеографічні — всеохопно відображають особливості поверхні Землі або якоїсь її частини (гідрографію, рельєф, населені пункти, рослинність та ґрунти, дорожню мережу тощо);
- тематичні — відображають конкретний елемент або характеристику місцевості (атласи геоморфологічні, геологічні, океанографічні; політичні атласи та ін.).
За просторовим охопленням:
- атлас світу;
- атлас частини світу;
- атлас континенту або групи континентів;
- атлас регіону;
- атлас держави або групи держав;
- атлас регіону країни;
- атлас міста.
Змістові особливості
Атласи географічні узагальнюють наукові знання та відображають на картах природні та соціально-економічні явища.
Змістове наповнення географічних атласів різноманітне, оскільки відповідає інформаційним запитам читацьких аудиторій, відмітних за професійними інтересами, віком тощо. Наприклад, наукові атласи адресовані вченим, студентам; морські навігаційно-географічні атласи — морякам, воєнні атласи — військовослужбовцям, туристичні та дорожні — мандрівникам, автомобілістам тощо. Окремий масив атласної картографії — атласи для дітей. Від цього залежить і представлення даних.
Туристичні атласи зазвичай не містять вичерпні відомості, а зосереджуються на інформації, яка може бути корисною для мандрівників, наприклад: розташування парків, памʼяток культури, магазинів, готелів тощо.
Дорожні атласи містять детальні карти доріг і картосхеми.
Морські навігаційно-географічні атласи характеризують рельєф дна, морські течії, навігаційний стан, засоби навігаційного обладнання та частини суші.
Воєнні атласи надають інформацію про політичні, фізичні, економічні реалії територій, де можливі воєнні конфлікти.
У географічних атласах карти тематично поєднані й узгоджені між собою. Атласи містять також пояснювальні тексти, довідкові матеріали, графіки та фотографії, що доповнюють карти.
Особливості дизайну
Дизайн географічного атласу залежить від виду конкретного видання та умов використання його читачем.
Для настільних атласів (наприклад, «Великий атлас світу» (Х : КСД, 2015)) обирають зазвичай великі формати, натомість атласи, що використовуються не в стаціонарних умовах, мають середні та малі формати («Малий атлас світу» (К. : Картографія, 2013)). Обраний формат видання співвідноситься з масштабом карт.
Географічний атлас укладається з дотриманням обраного набору проекцій та масштабів. На всіх картах атласу використовують загальні прийоми генералізації, єдину систему умовних позначень, шрифтове, графічне й колірне оформлення.
Карти, обʼєднані в атласи, випускають здебільшого у кодексному вигляді: книжковий блок скріплюють швейно-клейовим способом та покривають палітуркою. Часто атласи скріплюють спіраллю та покривають обкладинкою (це полегшує блок та здешевлює видання). Рідше географічні атласи виходять як комплектні видання: карти в них, видані окремими аркушами, збирають у загальну папку.
В умовах цифровізації комунікацій набувають популярності мультимедійні атласи, які надають навігацію по деталізованій карті планети чи регіону, короткі довідки про історичні місця, особливості фауни і флори, докладні карти міст тощо. Такі видання постійно оновлюються через Інтернет.
Атласи географічні в Україні
Перший збірник карт України уклав і видав у 1648–1660 французький інженер Г. Боплан.
Із 1880-х польські геологи А. Ломницький та В. Тейсейре проводили в Галичині геологічні знімальні роботи в масштабі 1:75000. Напрацювання оприлюднено в «Геологічному атласі Галичини» (1895–1912), що вийшов як комплект 25 зошитів із текстом і таблицями.
У становлення картознавства України великий внесок зробив В. Кордт, який підготував 4-томний атлас (1899, 1906, 1910, 1931) — факсиміле середньовічних карт України та Poсії, прокоментувавши карти.
У 1920–1930-х активно розвивалося тематичне картографування. У радянській Україні побачили світ: «Атлас електрифікації України» (1922), «Кліматичний атлас України» (1927), «Географічний атлас України» (1928) та ін. У Західній Україні — «Атлас України й суміжних країв» В. Кубійовича (1937).
У 2007 вийшов «Національний атлас України» (К., 2007), що містить 875 карт.
Серед активних видавців географічних атласів за кордоном — «Lonely Planet», в Україні — «Картографія», «Мапа», «Віват».
Значення
Географічні атласи формують наукове розуміння різноманітних фізичних і суспільних реалій: розташування континентів і країн на них, рослинних і тваринних ареалів, рельєф місцевості, етнічний склад та особливості господарювання територій тощо.
В академічній підготовці різних рівнів активно використовуються наукові, науково-популярні та навчальні географічні атласи.
Велике значення для державного брендингу мають національні атласи: вони виконують не тільки аналітичну й довідкову функції, а й представницьку — висвітлюють ресурси й потенціал країни.
За атласами складають плани раціонального містобудування та природокористування, моніторять екологічну ситуацію, розроблюють природоохоронні заходи тощо.
Оскільки в сучасному світі дедалі активізується туристична мобільність, все більш затребуваними стають туристичні та дорожні атласи.
Джерела
- СОУ 22.2-02477019-04:2005. Альбоми. Технічні умови. Київ : Державний комітет телебачення та радіомовлення України, 2005. 21 с.
- Національний атлас України. Київ : Державне науково-виробниче підприємство «Картографія», 2007. 440 с.
- ДСТУ 3003:2006. Технологія поліграфічних процесів. Терміни та визначення понять. Київ : Держспоживстандарт України, 2008. 28 с.
- ДСТУ 3017 :2015. Видання. Основні види. Терміни та визначення понять. Київ : Держспоживстандарт України, 2016. 42 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Крайнікова Т. С. Атлас географічний // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Атлас географічний (дата звернення: 1.05.2024).
