Атомна бомба
А́томна бо́мба — авіаційна бомба з ядерним зарядом.
Історична довідка
Створення атомної бомби розпочалось під час Другої світової війни: спочатку у фашистській Німеччині («Урановий проект»), пізніше — у Великій Британії. В СРСР перше випробування атомної бомби відбулося 29.08.1949.
У США створення атомної бомби («Мангеттенський проект») розпочалося 1942. Керівником проекту був призначений бригадний генерал інженерних військ Л. Р. Гровс (1896–1970; США), який не мав жодного стосунку до ядерної фізики. Створення атомної бомби очолив Р. Ю. Оппенгеймер, який ще з 1939 займався ураном у Німеччині. Уранова бомба гарматного типу була названа «Малятко» («Little Boy»). Плутонієва бомба імплозивного типу отримала збільшену оболонку снаряда, тому бомба одержала назву «Товстун» («Fat Man»).
16.07.1945 відбулося перше випробування нової зброї у районі Аламогордо на полігоні «Триніті», штат Нью-Мексико. Потужність вибуху виявилася за масою 20 тис тон тринітротолуолу.
Перше застосування атомної бомби відбулося 6.08.1945 із бомбардувальника Б-29 «Енола Гей» екіпажем, на чолі якого був полковник П. Тіббетс (1915–2007; США). Бомба, скинута на м. Хіросіму, по силі вибуху відповідала заряду в 20 тис. т тринітротолуолу. Цього дня загинуло і постраждало 170 тис. мирних жителів (у момент бомбардування населення міста становило близько 340 тис. осіб).
09.08.1945 з о. Тініан стартував американський бомбардувальник Б-29 «Бокскар», керований майором Ч. Суїні (1919–2004; США). На борту літака була плутонієва бомба «Fat Man». Після її застосування загинуло близько 73 тис. мешканців, а 35 тис. померли після тривалих мук.
Згодом термін «Атомна бомба» був змінений на «Ядерна авіаційна бомба».
Характеристика
Боєприпас, уражальна дія якого заснована на використанні енергії ядерного вибуху. Більша частка ядерної енергії виділяється у вигляді кінетичної енергії продуктів ядерної реакції, нейтронного потоку, світлового і гамма-випромінювання.
Основні елементи боєприпасу: ядерний заряд, система автоматики та корпус. Для одержання вибуху речовина, що ділиться (уран-235, плутоній-239), переводиться в надкритичний стан шляхом сполучення його частин (заряди гарматного типу) або підвищення його щільності (заряди імплозивного типу) за допомогою вибуху звичайної вибухової речовини.
Література
- Delgado J. Nuclear Dawn: The Atomic Bomb from the Manhattan Project to the Cold War. Oxford : Osprey, 2009. 216 p.
- Мания Х. История атомной бомбы / Пер. с нем. Москва : Текст, 2012. 352 с.
- Venter A. Nuclear Terror: The Bomb and Other Weapons of Mass Destruction in the Wrong Hands. Barnsley : Pen & Sword Military, 2018. 312 p.
- Kissinger H.Nuclear Weapons And Foreign Policy. London : Routledge, 2019. 476 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Блекот О. М. Атомна бомба // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Атомна бомба (дата звернення: 1.05.2024).
