Афгані, Джемаль-ад-Дін, аль
Афгані́, Джема́ль-ад-Дін, аль (відомий як аль-Афгані та Сейід Джамаль ад-Дін Асадабаді; повне ім’я Джемаль ад-Дін аль-Афгані ас-Саїд Мухаммад ібн Сафдар аль-Хусейн; перс. سید جمالالدین افغانی; ймовірно 1838 або 1839, м. Асадабад, тепер Афганістан, за ін. версією, м. Асадабад, тепер Іран — 09.03.1897, м. Стамбул, тепер Туреччина; 1944 перепохований у м. Кабулі, Афганістан) — мусульманський політичний і релігійний діяч, ідеолог, журналіст.
|
Афгані, Джемаль-ад-Дін, аль (سید جمالالدین افغانی) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Джемаль ад-Дін аль-Афгані ас-Саїд Мухаммад ібн Сафдар аль-Хусейн |
| Народження | 1838 або 1839«або1839» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 1838. |
| Місце народження | Асадабад |
| Смерть | 09.03.1897 |
| Місце смерті | Стамбул |
| Місце поховання | Кабул |
| Напрями діяльності | релігія, політика, журналістика |
| Традиція/школа | іслам |
Життєпис і діяльність
Походження аль-Афгані та місце його народження є дискусійними. За власними свідченнями, народився в афганському місті. За висновком його сучасників і біографів походив з однойменного іранського міста, але навмисне приховував іранські та шиїтські (див. Шиїзм) корені, щоби зміцнити авторитет серед мусульман-сунітів та уникнути переслідувань із боку іранського шаха.
Про молоді роки аль-Афгані відомо мало. Навчався в медресе м. Казвіна (тепер Іран), кілька років мандрував Британською Індією, завершив навчання у м. Кербелі (тепер Ірак). Вільно володів фарсі, арабською, турецькою мовами, пізніше опанував французьку та англійську.
У сер. 1866–1868 — на службі в еміра Мухаммада Азам-хана (Афганістан), після усунення того від влади був вимушений виїхати з країни. 1870 прибув до Єгипту. 1871–1879 мешкав у м. Каїрі. Викладав, писав, проповідував; виступав проти англійських колоніальних порядків. 1879 за антианглійську агітацію депортований з Османської імперії до м. Гайдарабада (тепер Індія), перебував під наглядом поліції.
1883–1886 емігрував до Західної Європи, мешкав у містах Лондоні (Велика Британія), Парижі (Франція), Мюнхені (Німеччина). 1884 спільно зі своїм соратником і учнем Мухаммадом Абдо заснував у м. Парижі таємне товариство «Урва аль-Вуска» (з перс. «Непорушний зв’язок»). Видавав щотижневу газету з однойменною назвою, де агітував проти європейської експансії на Близькому Сході, проголошував єдність світової умми фундаментальною засадою майбуття мусульманських народів. Поширення і зберігання газети було заборонено в Єгипті та Індії, вийшло лише 18 номерів.
На порубіжжі 1880–1890-х оселився в м. Тегерані як радник шаха Насера ад-Діна, але швидко розірвав із ним відносини, був депортований з Ірану. Від 1887 до 1889 відвідав Російську імперію.
1892 на запрошення султана Абдула-Гаміда ІІ переїхав до м. Стамбула, де жив на утриманні турецької влади до кінця життя.
1944 рештки аль-Афгані перевезені в Афганістан, перепоховані у мавзолеї на території Кабульського університету.
Погляди
Визнаний фундатором ідеології панісламізму. Обстоював ідеї пробудження ісламського світу, його реінтеграції та зміцнення, як альтернативу багатовікового домінування європейських країн. Мріяв про наднаціональне і надкласове політичне об’єднання мусульман у конфедерації на чолі з халіфом. Вважав, що протистояти європейській експансії можуть не розрізнені держави й народи, а єдина мусульманська спільнота, вища за богословські та віроповчальні розбіжності, внутрішні конфлікти шиїтів і сунітів.
Вбачав у Корані не лише джерело ідейного пробудження умми, а й політичні засади її об’єднання; заперечував потребу копіювати європейські політичні інститути, навзамін закликав відроджувати чи створювати власні, закорінені в традиції. Прибічник поміркованої модернізації ісламу, відмови від феодального деспотизму, корупції. Поборник мусульманських етичних імперативів соціальної справедливості, рівності й допомоги одновірцям.
Основна праця аль-Афгані — «Спростування матеріалістів» (1942, перс. мовою).
Визнання
Погляди А. значуще вплинули на розвиток мусульманської політичної думки та ідеології кін. 19 — поч. 20 ст. Вважається одним із засновників ісламського модернізму, ісламського соціалізму, ідеології панісламської єдності.
Його ім’ям названо Афганський університет у м. Асадабаді (засн. 2010). У містах Афганістану, Пакистану, Ірану на його честь названі вулиці, площі, лікарні, школи, парки, медресе, дороги.
Праці
- Réfutation des matérialistes. Paris : Paul Geuthner, 1942. 185 р. (у співавт.)
Література
- Степанянц М. Т. Мусульманские концепции в философии и политике 19–20 вв. Москва : «Наука», 1982. 248 с.
- Dudoignon St. A., Komatsu Н., Kosugi Y. Intellectuals in the Modern Islamic World: Transmission, Transformation and Communication (New Horizons in Islamic Studies). London; New York : Routledge, 2006. 396 р.
- Black А. Тhe History of Islamic Political Thought. From the Prophet to the Present. 2nd ed. Edinburgh : Edinburgh University Press, 2011. 416 р.
- Аль-Джанаби М. М. Философия современной мусульманской реформации. Москва : Садра, 2014. 436 с.
- Камалі М. Х. Тадждід, іслях та цивілізаційне оновлення в ісламі / Пер. О. Тимчишин. Острог : Центр ісламознавчих досліджень Національного університету «Острозька академія», 2020. 58 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Афгані, Джемаль-ад-Дін, аль // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Афгані, Джемаль-ад-Дін, аль (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.09.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
