Африканська хартія прав людини і народів 1981
Африка́нська ха́ртія прав люди́ни і наро́дів 1981, Банжульська хартія — регіональний міжнародно-правовий акт, що став основою африканської системи захисту прав людини й народів.
Зміст
Історична довідка
Хартія прийнята 27.06.1981 Асамблеєю глав держав і урядів Організації Африканської Єдності (ОАЄ; тепер Африканський Союз) у м. Банжулі (Гамбія); набула чинності 21.10.1986. Станом на 2020 хартію ратифікували 54 держави; більшість із них автоматично інкорпорували її у свої правові системи, надавши їй статус частини внутрішнього права.
Характеристика
Перший для Африки документ міжнародного права, де сформульовано перелік прав народів, встановлено механізм їхнього здійснення.
Держави-учасниці наголосили на значенні історичних традицій і цінностей африканської цивілізації як найважливішого чинника її розвитку. Водночас члени ОАЄ підтверджвали свою прихильність до принципів прав і свобод людини і народів, що містяться в деклараціях, конвенціях та інших документах, прийнятих ОАЄ, Рухом неприєднання та ООН.
Подано широкий перелік громадянських, політичних, соціальних, культурних прав і свобод людини, прав народів (ст. 1–26), а також обов’язків людини (ст. 27–29). Закріплено, зокрема, такі права людини:
- рівність перед законом і рівний захист законом;
- право на життя, повагу і гідність, що забезпечується забороною всіх форм експлуатації та гноблення людини, особливо рабства, работоргівлі, тортур, жорстокого, нелюдяного або такого, що принижує людську гідність, поводження і покарання;
- свобода і особиста недоторканність, включаючи свободу від свавільного арешту і затримання;
- право на презумпцію невинності;
- свобода совісті, вибору професії і вільне виконання релігійних обрядів;
- право на отримання інформації, висловлення та поширення своїх думок;
- свобода асоціації та мирних зібрань за умови дотримання закону;
- свобода пересування, зокрема право залишати країну і повертатися до неї, а також на політичний притулок;
- право вільно брати участь в управлінні своєю країною та рівного доступу до державної служби та державної власності;
- право на працю, здоров’я, освіту і культуру.
Проголошуваось, що родина, як природний осередок і основа суспільства, охороняється державою (ст. 18).
Здійснено спробу систематизувати права народів із урахуванням специфіки розвитку африканських країн:
- право на рівність (всі народи користуються рівною повагою, мають рівні права й ніщо не може виправдати панування одного народу над іншими) (ст. 19);
- право на існування, незаперечне й невід’ємне право на самовизначення (п. 1 ст. 20);
- право колоніальних і пригноблених народів на звільнення від панування будь-якими засобами, визнаними міжнародним співтовариством (п. 2 ст. 20);
- право на допомогу від учасників хартії у визвольній боротьбі проти іноземного панування (п. 3 ст. 20);
- право вільно розпоряджатися своїми національними і природними ресурсами (п. 1 ст. 21);
- право знедолених народів у разі їх пограбування повернути своє надбання або отримати компенсацію (п. 2 ст. 21);
- право вільно розпоряджатися національним багатством і природними ресурсами, не завдаючи шкоди розвитку міжнародного економічного співробітництва (п. 3 ст. 21);
- право на власний економічний, соціальний і культурний розвиток з повагою до свободи і самобутності й рівноправним доступом до загальної спадщини людства (п. 1 ст. 22);
- право на національну безпеку і мир, що ґрунтується на принципах солідарності та дружніх відносин (п. 1 ст. 23);
- право на задовільний рівень довкілля (ст. 24).
Для забезпечення цих прав учасниці Хартії зобов’язувались зміцнювати африканську єдність і солідарність, а також ліквідувати всі форми іноземної економічної експлуатації, особливо ті, що практикуються міжнародними монополіями, з тим, аби використовувати свої природні ресурси на благо своїх народів (п. 4–5 ст. 21).
З метою зміцнення миру, солідарності та дружніх відносин держа зобов’язані гарантувати, щоб особи, які користуються правом притулку, не займалися підривною діяльністю, а території держав-учасниць не використовувалися як бази для підривної або терористичної діяльності (п. 2 ст. 23).
Африканська хартія прав людини і народів 1981 встановлювала також обов’язки індивідів з урахуванням специфіки африканських суспільств. Кожна людина зобов’язана:
- виконувати свої обов’язки перед своєю родиною і суспільством, державою, іншими законно визнаними об’єднаннями і міжнародним співтовариством (п. 1 ст. 27);
- користуватися наданими їй правами і свободами, враховуючи права інших, суспільну безпеку, мораль та загальні інтереси (п. 2 ст. 27);
- ставитися до своїх співгромадян з повагою, без дискримінації й підтримувати стосунки, спрямовані на розвиток, захист і зміцнення взаємної поваги і терпимості (ст. 28);
- підтримувати гармонійний розвиток сім’ї, сприяти її зміцненню, поважати своїх батьків, матеріально підтримувати їх у скрутні часи (п. 1 ст. 29);
- служити своїй нації (п. 2 ст. 29);
- не підривати безпеку своєї держави (п. 3 ст. 29);
- зберігати і зміцнювати соціальну і національну солідарність (п. 4 ст. 29);
- зберігати і зміцнювати національну незалежність і територіальну цілісність своєї країни, сприяти забезпеченню її оборони (п. 5 ст. 29);
- працювати з повною віддачею, сплачувати податки, передбачені законом (п. 6 ст. 29);
- зберігати і зміцнювати африканські культурні цінності у своїх стосунках з іншими членами суспільства в дусі терпимості, діалогу і в цілому сприяти зміцненню моральних засад суспільства (п. 7 ст. 29);
- максимально, постійно і на всіх рівнях сприяти досягненню і зміцненню африканської єдності (п. 8 ст. 29).
У ч. 2 подано інформацію щодо створення та організації Африканської комісії з прав людини і народів (утворена 1987), яка захищає ці права, здійснює контроль за дотриманням і тлумаченням хартії.
1998 учасниці ОАЄ з огляду на те, що досягнення цілей Африканської хартії прав людини і народів 1981 вимагає створення спеціального суду, з тим щоб посилити функції Комісії, прийняли Протокол про створення Африканського суду прав людини і народів. Обрання 1-го складу Африканського суду відбулося 21.01.2006, а церемонія складання присяги — 02.07.2006.
У липні 2008 прийнято протокол об’єднання Африканського суду з прав людини й народів та Суду Африканського Союзу. Єдиний суд накреслювали як «основний судовий орган Африканського Союзу» з юрисдикцією зі спорів, що стосується застосування Установчого акта Африканського Союзу та ін. Їх злиття сприятиме результативності довготривалого процесу захисту прав людини в Африці.
Додатково
Відповідно до Статуту ОАЄ, Хартія визнає, що «свобода, рівність, справедливість і гідність є суттєвими цілями для досягнення законних прагнень африканських народів», підтверджує обіцянку «викорінити всі форми колоніалізму в Африці, координувати й посилювати співпрацю і зосереджувати зусилля на досягненні кращого життя…».
У преамбулі підкреслюється необхідність усвідомлення державами їх «обов’язку домагатися загальної свободи Африки, народи якої ще борються за свою гідність і справжню незалежність, ліквідацію колоніалізму, неоколоніалізму, апартеїду, сіонізму, агресивних іноземних військових баз і всіх форм дискримінації, особливо на основі расової, етнічної належності, кольору шкіри, статі, мови, релігії або політичних переконань».
Джерело
- Murray R. The African Charter on Human and People’s Rights: A Commentary. Oxford : Oxford University Press, 2019. 896 p.
Література
- Sieghart P. The International Law of Human Rights. Oxford : Oxford University Press, 1984. 600 p.
- Международная и внутригосударственная защита прав человека / Под ред. Р. М. Валеева, Р. Г. Вагизова. Казань : Казанский государственный университет, 2007. 674 с.
- Мицик В. В. Права людини у міжнародному праві. Міжнародно-правові механізми захисту. Київ : Феникс, 2010. 722 с.
- Ouguergouz F. African Chаrter on Humаn and Peoples’ Rights 1981 // Max Planck Encyclopedias of International Law. 2010. URL: https://opil.ouplaw.com/view/10.1093/law:epil/9780199231690/law-9780199231690-e741
- Абашидзе А., Солнцев А., Диалло С., и др. Африканская система защиты прав человека // Региональные системы защиты прав человека. Москва : Российский университет дружбы народов, 2012. 395 с.
- Роговик О. Д. Історія розвитку африканської системи захисту прав людини в 1979–2002 // Право і суспільство. 2015. № 3. Ч. 3. С. 44–50.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Денисов В. Н. Африканська хартія прав людини і народів 1981 // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Африканська хартія прав людини і народів 1981 (дата звернення: 5.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.01.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
