Афінське виховання
Афі́нське вихова́ння ― система виховання, що склалася в 7–5 ст. до н. е. у давньогрецькому місті-державі Афінах — головному місті Аттики; одна з найвідоміших і найоригінальніших систем виховання Греції Давньої.
Принципи
Афінське виховання мало увиразнений рабовласницький характер і ґрунтувалося на принципі змагальності ― агоністики ― особистісній перевазі (індивідуалізмі). Мета афінського виховання — сформувати цілісну, гармонійну особистість, основними якостями якої були духовно-моральне багатство, чистота думок і фізична досконалість.
Афінське виховання було різнобічним і передбачало
- розумове (читання, письмо, рахунок тощо),
- естетичне (спів, гра на музичних інструментах, ораторське мистецтво та ін.),
- моральне (дисциплінованість, мужність, скромність, хороші манери тощо),
- фізичне (біг, стрибки, боротьба, метання диска і списа, плавання та под.) виховання.
Афінське виховання відображало ідеал рабовласницької верхівки ― ідеї «калокагатії» (людина прекрасної душі й сильна тілом), «арете» (зразкова поведінка громадянина, політичного діяча). Право досягнути та володіти цими чеснотами мали лише вільні та заможні громадяни Афін, передусім ― чоловіки.
Фізична праця не входила в систему афінського виховання, до неї ставилися зневажливо, вважали її обов’язком лише рабів.
Характеристика
Маленьких дітей обох статей виховували в сім’ї, часто за допомогою годувальниць (доглядальниць). Їх учили правилам належної поведінки; розповідали казки, міфи, читали літературні твори. Велику увагу приділяли іграм, ліпленню, вирізанню. З раннього віку дітей водили на громадські урочистості та свята, спортивні змагання. Сімейне виховання для хлопчиків тривало до 7 р., а для дівчаток ― до заміжжя.
Дівчата отримували лише домашнє, сімейне виховання, що відповідало положенню жінки в рабовласницькому суспільстві. Виховання дівчат було обмеженим і замкнутим, вони перебували здебільшого в окремих частинах житлових приміщень (гінекеях), куди вхід стороннім було заборонено; наглядали за ними матері або інші жінки. Дівчат учили читати, писати, грати на музичних інструментах, а головне — домогосподарству, шиттю та рукоділлю. До шлюбу афінянки лише інколи виходили з дому для участі в релігійних церемоніях. Після одруження жінки із заможних родин практично весь час проводили в жіночій частині будинку. Вони займалися як домашнім господарством, так і доглядали за зовнішністю: купалися, створювали вишукані зачіски. У незаможних сім’ях жінки працювали нарівні з чоловіками. Вийти на вулицю жінка могла лише з дозволу чоловіка. В Афінах жінка майже не брала участі в суспільному житті.
Хлопчики 7 років навчалися в приватних платних школах граматистів і кіфаристів (заняття могли бути одночасними, або спочатку навчалися у школі граматиста, потім кіфариста). Заняття проводили вчителі (дидаскали). Учнів супроводжували раби. У школах граматистів вчили читати, рахувати (на пальцях, камінцях, рахівницях), писати (на навощених дощечках паличкою ― стилем). Діти заучували напам’ять літери за їх назвами (альфа, бета, гамма та ін.). У школах кіфаристів (музики) надавали літературну та музичну освіту: вчили співати, грати на музичних інструментах (найчастіше на лірі та кіфарі), декламувати уривки (часто в музичному супроводі), зокрема з «Одіссеї», «Іліади». Діти вільно народжених, але незаможніх громадян (демосу) не могли там навчатися.
Підлітки 14–16 р. опановували п’ятиборство у школі-палестрі (школі боротьби) під керівництвом учителів-педотрибів, де займалися фізичними вправами, основними видами спорту (біг, стрибки, боротьба, кидання диска та списа) та плаванням, що забезпечувало зміцнення та красу тіла. Навчали танцю, залучали до участі в народних іграх і виставах. Найшанованіші громадяни держави розмовляли з учнями на політичні та моральні теми.
Юнаків 17–18 р. з найбагатших аристократичних родин виховували в гімнасіях (пізніше гімназіях). Їх готували в майбутньому обіймати керівні посади в державному управлінні, тому хлопці вивчали філософію, політику, літературу, займалися гімнастикою (див. Антична гімнастика). Гімнасій був державним навчальним закладом.
Юнаки 18–20 років перебували в ефебії ― дворічному військовому державному закладі, де проходили підготовку до військової служби (знайомилися зі зброєю, морською справою, фортифікацією, вивчали військові статути, закони держави). Після першого року перебування на службі вони давали клятву на вірність Афінській державі. Навчання ефебів спершу проходило в таборах (оволодівали тактикою бою), пізніше ― у віддалених гарнізонах. Мали статус солдат, охороняли кордони держави.
Діти рабів перебували поза межами системи виховання, спілкуватися з ними дітям вільно народжених забороняли. Платність освіти робила її недоступною для незаможних вільних громадянам і змушувала їх із дитинства займатися ремеслом.
Література
- Курляк І. Є. Загальний огляд історичного розвитку зарубіжної освіти (від найдавніших часів до ХІХ століття). Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2000. 70 с.
- Історія педагогіки. Історія зарубіжної педагогіки / За ред. А. Б. Рацула. Кіровоград : Імекс ЛТД, 2003. 132 с.
- Bauer S. The History of the Ancient World: From the Earliest Accounts to the Fall of Rome. New York; London : W. W. Norton, 2007. 896 p.
- Рацул А. Б., Радул О. С., Рацул О. А. Історія зарубіжної педагогіки. Кіровоград : Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 2008. 352 с.
- Левківський М. В. Історія педагогіки. 4-те вид., стереот. Київ : Центр учбової літератури, 2011. 190 с.
- Джуринский А. Н. История педагогики и образования. 2-е изд., перераб. и доп. Москва : Юрайт, 2013. 676 с.
- Шинкарук В. Д., Сопівник Р. В., Сопівник І. В. Теорія та історія соціального виховання в зарубіжних країнах. Київ : ЦП «Компринт», 2015. 236 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Москаленко А. М. Афінське виховання // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Афінське виховання (дата звернення: 5.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
