Бабак, Олександр Петрович
Баба́к, Олекса́ндр Петро́вич (06.06.1957, м. Київ, Україна) — художник, член Національної спілки художників України (з 1988).
|
Бабак, Олександр Петрович | |
|---|---|
| Народження | 06.06.1957 |
| Місце народження | Київ |
| Alma mater | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури |
| Напрями діяльності | образотворче мистецтво |
Життєпис
1968–1975 навчався в Республіканській художній школі ім. Т. Г. Шевченка (тепер Державна художня школа імені Т. Г. Шевченка, м. Київ). Закінчив Київський державний художній інститут (1984; тепер — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Педагоги з фаху — М. Стороженко, В. Чеканюк (1932–2000; тепер Україна).
Від 1984 працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва.
2010 спільно з дружиною Т. Бабак (нар. 1959; тепер Україна) та Ю. Осламовським заснували у власному будинку арт-резиденцію «Великий Перевіз» (тепер с. Великий Перевіз, Полтавська область).
Мешкає в м. Києві та в с. Великий Перевіз.
Творчість
Працює в галузі станкового та монументального живопису. Представник «Нової хвилі». Використовує символи, алегорії, метафори, нетрадиційні матеріали.
1992–1995 — член арт-гурту «Живописний заповідник» (голова — Тіберій Сільваші (нар. 1947; тепер Україна).
Монументальні твори (у співавторстві з О. Бородаєм (1946–2019; тепер Україна): «Ритм Всесвіту» (астрономічна обсерваторія Національної академії наук України, 1993), оформлення станції метро «Видубичі» в м. Києві (1991).
Станковий живопис: триптих «Нічна мандрівка» (1987); «Портрет дружини», «Час» (обидві — 1988); «Час, який на нас так довго чекав» (1991) та ін.
Інсталяції (у співавторстві) з використанням етнічно-сакральних речей «Колиска для ненародженої дитини» (1989); «Тихе свято» (1990); «Ритуальна споруда» (1991) та ін.
Учасник всеукраїнських і міжнародних художніх виставок, конкурсів, фестивалів. Провів понад двадцять персональних виставок: «Re-конструкції» (1997), «Сім вправ» (1998), «Парсуна» (1998), пленер «Опішня» (1999), «Зима 2001–2002» (2002), «Козак Мамай. Українська народна картина» (2004), «Оголена» (2007 — усі Київ); «30 років потому — проект Некрополь» (2021; Канів) — результат мистецько-дослідницького вивчення об’єкту (села) на території України, що поступово припиняє існування (загалом — понад 10 проектів, здійснених в площині художніх реконструкцій). Співучасник виставки-трилогії «Українська формула. Лінія пейзажу: Марія Примаченко / Олександр Бабак / Микола Щеглов» (2013; Київ); в представлених роботах втілена ідея малювання з натури; пише акрилом.
Роботи художника зберігаються в музеях та приватних колекціях України та за кордоном.
Нагороди та відзнаки
«Золотий перетин» І та ІІ міжнародного арт-фестивалів (1996–1997). Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2009).
Література
- Сахарчук В. Проектне бачення Олександра Бабака // Мистецтвознавство України. 2018. № 18. С. 143–148.
- Вишеславський Г. А. Contemporary Art України — від андеграунду до мейнстріму. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України України, 2020. С. 77–97.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бабак, Олександр Петрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бабак, Олександр Петрович (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.10.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
