Стороженко, Микола Андрійович

Микола Стороженко. Світлина – Р. Петрук. 2012.

Стороже́нко, Мико́ла Андрі́йович (24.09.1928, с. В’язове тепер Конотопського району Сумської області, Україна — 15.04.2015, м. Київ, Україна) — живописець, графік, педагог, майстер монументально-декоративного та сакрального мистецтв, дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (з 2000), народний художник України (з 1997), професор (з 1989), лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1988), член Національної спілки художників України (з 1960).

Стороженко, Микола Андрійович

Народження 24.09.1928
Місце народження В’язове
Смерть 15.04.2015
Місце смерті Київ
Місце поховання Байкове кладовище
Alma mater Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Напрями діяльності Образотворче мистецтво

Життєпис

Батьки були селянами. 1945–1950 навчався в Одеському художньому училищі (тепер комунальний заклад «Одеський художній фаховий коледж імені М. Б. Грекова»). Серед викладачів були Л  Мучник (1896–1966; тепер Україна) та М. Шелюто (1906–1984; тепер Україна), учні П. Волокидіна та ін.

1950–1956 здобував вищу освіту в Київському державному художньому інституті (КДХІ, тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, НАОМА). Педагоги з фаху — С. Григор’єв, М. Шаронов, Т. Яблонська. Під час навчання в КДХІ двічі перебував на цілинних землях (Див. Цілина), де створив цикл робіт «Цілинники Алтаю і Казахстану» (1954–1955).

1956 захистив дипломну картину «Перші сходи. Агроном», яка 1957 експонувалася на VI Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у м. Москві.

Від 1974 на педагогічній роботі в КДХІ; з 1989 професор кафедри живопису та композиції НАОМА. 1994 заснував і очолив майстерню живопису та храмової культури НАОМА.

Похований на Байковому кладовищі.

Творчість

Створював монументальні, графічні, сакральні твори. Вивершував поняття «живописного начала», за якого живопис лежить в основі світогляду всіх видів образотворчого мистецтва. Стиль Стороженка трансформовано від академічного реалізму (вплив С. Григор’єва і Т. Яблонської) до символізму. Митець захоплювався ідеями М. Бойчука та О. Богомазова, формою і світоглядом епох бароко та Візантії, що переросло в унікальні творчі та педагогічні експерименти з поєднання контраверсійних і непоєднуваних раніше стилів.

1956–1973 працював творчо в галузі станкового та монументального мистецтва, книжкової графіки. У цей період створено живописні полотна «Після роботи» (1958), «Ранок на польовому стані» (1965), «Берізка» (1965), «Фізики» (1971–1972); графічних ілюстрацій до книг М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять» (1966), «В катакомбах» (1969) Лесі Українки, «Fata Morgana» М. Коцюбинського (1977).

Одним із перших почав зображувати замовчуваних діячів науки й культури — М. Березовського, П. Могилу, Феофана (Прокоповича), Г. Сковороду та ін.

Мистецький доробок

Стороженку належать твори у царині станкового живопису, монументально-декоративного мистецтва, книжкової графіки, зокрема «Лижниця» (1952), «Толя» (1953), «Актриса» (1954–1955), «Обід» (1954), «Лейл» (1962), «Берізка» (1965), мозаїка «Києво-Могилянська академія XVII–XVIII ст.» (1968–1971; м. Київ), мозаїка «Львівське ставропігійне братство XVI–XVII ст.» (1968–1971; м. Київ), «Фізики» (1973), енкаустика «Осяяні світлом» (1977–1981; м. Київ), «Болгарські народні казки» (1979), «Українські народні казки» (1981–1985), «Роздуми» (1984), «Мікулаш Неврлі» (1985), «Мій Шевченко» (1986–2004), мозаїка «Україна скіфська – Еллада степова» (1987–1992; смт. Лазурне Херсонської області), мозаїчне панно «Світло з пітьми» (1988; м. Київ), «Орфей і Евридіка» (1992–1993), «Портрет матері» (1994), «Барокові ігри» (1995), «Син Божий» (1995), «Амазонія» (1995), розписи церкви Миколи Притиска (1997–2000; Київ), «Муза творчості» (2001–2002), «Передчуття Голгофи» (2001–2013), «Наш Пелікан» (2013–2015).

Також Стороженко — автор численних публікацій, надрукованих у книгах, каталогах, альманахах. Серед відомих учнів митця О. Анд (нар. 1962; тепер Україна),В. Баринова-Кулеба, О. Бабак, С. Бароянц (нар. 1957), О. Власов (1952–2008), М. Гайовий (нар. 1972), М. Данченко (1958–2022), А. Дудченко (нар. 1983), А. Іпатьєва (нар. 1971), М. Кадан (нар. 1982), О. Кирилова (нар. 1963), А. Коваленко (нар. 1976), О. Ковтун (нар. 1983), О. Кудрявченко (нар. 1975), М. Кутняхов (нар. 1952), Я. Логінський (нар. 1970), А. Логов (нар. 1984), С. Лопухова (нар. 1951), Н. Мелесь (нар. 1975), І. Михайлов (нар. 1982), В. Недайборщ (нар. 1956), Р. Петрук (нар. 1991), Л. Піша (нар. 1964), І. Пилипенко (нар. 1957), О. Подерв’янський (нар. 1952), А. Савадов (нар. 1962), А. Сидоренко (нар. 1983), О. Соловей (нар. 1969), М. Стороженко (нар. 1967), Г. Фурс (нар. 1984), О. Хом’якова (нар. 1980), А. Цой (нар. 1971), О. Цугорка (нар. 1973; усі — тепер Україна) та ін.

Нагороди та визнання

Нагороджений Золотою медаллю НАМ України (2000), Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2004), Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2008). Почесний професор Академії мистецтв Узбекистану (з 2011).

Почесний громадянин м. Брендон (1990; Канада), м. Вінніпег (1990; Канада).

Про Стороженка знято документальний фільм «Передчуття Голгофи» (продюсери В. Політов, В. Войтович; 2015).

Галерея

Праці

  • Життя клином у тіло творчості, або штрихи до роботи над мозаїкою в 60-х роках у Київському інституті теоретичної фізики // Хроніка-2000. 1995. Вип. 1. С. 239–245.
  • Думки під склепінням // Образотворче мистецтво. 2001. № 2. С.66–71.
  • Від школи до храму // Сучасність. 2002. № 5. С. 102–104.
  • Войтович В. Микола Стороженко. Київ : Дніпро, 2008. 184 с.
  • Якщо «не сучасне» — то що з мистецтвом? // Образотворче мистецтво. 2008. № 1. С. 38–39.
  • Завітна «Трійця» — першотворці монументально-декоративного мистецтва // Образотворче мистецтво. 2009. № 4. С. 50–51.
  • Передчуття Голгофи: до 85 річниці з дня народження. Київ : Антологія, 2013. 28 с.
  • Мій Шевченко. Київ : Майстер Книг, 2014. 247 с.
  • Одісея мистецької жаги [Олексія Захарчука] // Антиквар. 2019. № 3. С. 76–83.

Література

  1. Петрук Р. Освячений духом животворящим // Образотворче мистецтво. 2015. № 1. С. 172–175.
  2. Петрук Р. Наш Пелікан // Образотворче мистецтво. 2017. № 4. С. 40–41.
  3. Михайлова Р. Д., Петрук Р. І. Майстерня живопису та храмової культури: іконописний ряд Великодмитровицької церкви на Київщині. Київ : Київський національний університет технологій та дизайну, 2021. 154 с.
  4. Петрук Р. Останній твір Миколи Стороженка // Актуальні питання гуманітарних наук. 2021. Вип. 35. Т. 4. С. 79–90.
  5. Петрук Р. Роль Сергія Григор’єва і Тетяни Яблонської у творчому становленні Миколи Стороженка // Актуальні питання гуманітарних наук. 2021. Вип. 36. Т. 2. С. 80–88.
  6. Петрук Р. І. Твори Миколи Стороженка початку ХХІ століття // Knowledge, Education, Law, Management. 2020. № 8 (36). Т. 2. С. 33–39.

Автор ВУЕ

Р. І. Петрук


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Петрук Р. І. Стороженко, Микола Андрійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Стороженко, Микола Андрійович (дата звернення: 14.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
06.12.2022

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶