Багрицький, Едуард Георгійович
Багри́цький, Едуа́рд Гео́ргійович (справжнє прізвище — Дзюбан, згодом Дзюбін; 03.11.1895, м. Одеса, тепер Україна — 16.02.1934, м. Москва, тепер Російська Федерація) — поет, перекладач, художник. Писав російською мовою.
|
Багрицький, Едуард Георгійович (Дзюбін) | |
|---|---|
| Справжнє прізвище | Дзюбан |
| Народження | 1895 |
| Місце народження | Одеса |
| Смерть | 1934 |
| Місце смерті | Москва |
| Напрями діяльності | поет,перекладач, художник |
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї міщан. Навчався 1905–1910 в Одеському реальному училищі святого Павла, 1910–1912 — в Одеському реальному училищі В. А. Жуковського, 1913 –1915 — у землемірній школі.
Служив діловодом у 25-му Східноперсидському лікарняно-харчовому загоні (1917–1918), інструктором політвідділу Особливого партизанському загону імені ВЦВК (1918–1919).
У серпні — жовтні 1923 працював у м. Миколаєві секретарем редакції газети «Червоний Миколаїв» («Красный Николаев»). Публікував у цій газеті власні вірші, активно виступав на поетичних заходах, що організовувала редакція. Згодом повернувся до м. Одеси. Друкувався в одеських газетах «Вісті Одеського губкому» («Известия Одесского губкома»), «Моряк» та ін. Брав участь у діяльності літературної організації «Потоки Жовтня» та літературних гуртків.
З 1925 жив у м. Москві, був членом літературної групи «Перевал», потім — Літературного центру конструктивістів, з 1930 — Російської асоціації пролетарських письменників. Похований на Новодівочому цвинтарі.
Літературна творчість
Перші поетичні твори були надруковані 1913 і 1914 в альманасі «Акорди» («Аккорды») під псевдонімами Едуард Д. і Дезі. З 1915 публікував вірші в одеських декадентських альманахах «Срібні труби» («Серебряные трубы»), «Авто в хмарах» («Авто в облаках»), «Сьоме покривало» («Седьмое покривало»), «Диво в пустелі» («Чудо в пустыне») тощо. Поезії 1914–1917 написані під впливом акмеїзму. З літа 1914 узяв псевдонім «Багрицький». Відомий також під «жіночою маскою», підписував твори як «Ніна Воскресенська». Серед псевдонімів — «Рабкор Горцев» і «Хтось Вася».
Автор віршів: «Птахолов» («Птицелов»), «Тіль Уленшпігель» («Тиль Уленшпигель»), обидва — 1918, «Україна» («Украина»), «Олександрові Блоку» («Александру Блоку»), обидва — 1922, «Одеса» («Одесса»; 1924), «Контрабандисти» («Котрабандисты»; 1927), поем «Трактир» (1920), «Дума про Опанаса» (1926), «Смерть піонерки» («Смерть пионерки», 1932), «Лютий» («Февраль»; 1933–1934), радіокомпозиції «Тарас Шевченко» (1933–1934) тощо. За мотивами поеми «Дума про Опанаса» написав лібрето однойменної опери. Багрицькому належить авторство збірок: «Південний захід» («Юго-запад»; 1928), «Переможці» («Победители»), «Остання ніч» («Последняя ночь»), обидві — 1932.
У поетичних творах у дусі романтизму оспівував історичні події 1918–1920-х, оновлення та перетворення тогочасного суспільства, створював образи мужніх героїв. Перекладав вірші М. Бажана, В. Сосюри, Р. Бернса, Я. Купали, А. Рембо, Н. Хікмета. Багрицький вплинув на становлення В. Сосюри як поета, підтримував перші літературні спроби І. Микитенка (поеми «Ніч у монастирі» та «Іван Синиця» написані ними у співавторстві). Українською мовою окремі твори Багрицького перекладали М. Бажан («Дума про Опанаса» і «Смерть піонерки»), І. Микитенко («Дума про Опанаса), Ю. Яновський.
Художня творчість
Графічна спадщина Багрицького становить понад 400 творів (зберігаються в Інституті світової літератури в м. Москві). Разом з Ю. Олешею, В. Катаєвим, В. Нарбутом брав участь у випуску агітплакатів Південного відділення Російського телеграфного агентства. Створював також автопортрети й автошаржі, портрети вітчизняних і зарубіжних письменників, ілюстрації до власних творів, замальовки птахів, риб, тварин тощо.
Визнання
У м. Одесі на будинках, де народився і жив до 1900 Багрицький та де він мешкав 1922–1925, встановлено меморіальні дошки (остання 2015). У 2015 в м. Одесі ім’я поета увічнено на Алеї зірок. Ім’ям Багрицького названі вулиці в містах Москві, Одесі (обидві — 1961), Дніпрі, Донецьку, Ярославлі, бібліотека в м. Одесі.
Додатково
Запис поезії О. Блока «Кроки Командора» («Шаги Командора») у виконанні Багрицького звучить у фільмі «Пан оформлювач» (режисер О. Тепцов, 1988). У фільмі «Дикий собака динго» (режисер Ю. Карасик, 1962) головна героїня читає поему Багрицького «Смерть піонерки» на передноворічній шкільній виставі замість оголошеної байки «Стіл і стілець».
Твори
- Собрание сочинений : в 2 т. Москва : Гослитиздат, 1938.
- Избранное. Москва : Советский писатель, 1948. 220 с.
- Стихотворения. Москва : Советский Писатель, 1956. 362 с.
- Стихотворения и поэмы. Москва : Советский Писатель, 1964. 583 с.
- Стихотворения и поэмы. Москва : Правда, 1984. 304 с.
- Стихотворения и поэмы. Санкт-Петербург : Академический проект, 2000. 300 с.
- У к р. п е р е к л. — Дума про Опанаса / Пер. М. Бажана // Бажан М. Твори : в 2 т. Київ : Державне видавництво художньої літератури, 1947. Т. 2. 258 с.
- Смерть піонерки / Пер. А. Малишка // Слава Жовтню. Київ : Мистецтво, 1948. 300 с.
Література
- Банковська Н. П. Едуард Багрицький і українська література // Радянське літературознавство. 1974. № 11. С. 54–63.
- Бажан М. Романтик мандрів і походів // Твори : в 4 т. Київ : Дніпро, 1985. Т. 3. 455 с.
- Shrayer M. D. Russian Poet/Soviet Jew: The Legacy of Eduard Bagritskii. Lanham : Rowman & Littlefield, 2000. 163 p.
- Ковалів Ю. І. Соцреалізм — глухий кут історії літератури // Слово і Час. 2009. № 4. С. 27–41.
- Воронин Л. Б. Эдуард Багрицкий. Москва : Молодая гвардия, 2018. 287 с.
Автор ВУЕ
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 20.09.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
