Баденська школа неокантіанства
Ба́денська шко́ла неокантіа́нства (південно-західна школа неокантіанства) — одна з двох провідних шкіл неокантіанства (поруч із Марбурзькою школою), яка вирізняється переорієнтацією філософії на проблему цінностей і розробкою методології гуманітарних наук.
Зміст
Історична довідка
Головні представники — Вільгельм Віндельбанд і Генріх Ріккерт. Інші, почасти самостійні, представники школи: Еміль Ласк (1875–1915), Йонас Кон (1869–1947), Бруно Баух (1877–1942), Рихард Гьонігсвальд (1875–1947).
Інституційними осередками Баденської школи були Гайдельберзький університет, в якому Віндельбанд очолив кафедру філософії (в 1903) і де працював решту життя, та Фрайбурзький університет, в якому впродовж 1894–1915 викладав Ріккерт. Обидва міста (Гайдельберг і Фрайбург) розташовані в історичному регіоні Баден (тепер земля Баден-Вюртемберг, Німеччина), звідси — назва школи.
Основні ідеї
Характерною особливістю Баденської школи є розуміння філософії як системи трьох «основних наук» — логіки, етики й естетики, — заснованих на взаємопов’язаних принципах. Хоча за основу такого підходу неокантіанці брали поділ «критичної філософії» І. Канта, але йшлося вже про систематику «загальнозначущих цінностей» (Windelband W. Einleitung in die Philosophie. 2. Aufl. Tübingen : Mohr, 1920. S. 256). Предикати «істинності» та «хибності» не розширюють наше пізнання, а виражають схвалення чи несхвалення того, про що йдеться в судженні. Висловлюючи судження як істинне чи хибне, ми здійснюємо оцінювання. Загальнозначущість таких теоретичних оцінювань забезпечує, за Віндельбандом, постульована «свідомість норми» (Там само. С. 253–255), яка виступає трансцендентальною умовою будь-якого пізнання предмета. Усі наші уявлення та зв’язки уявлень неодмінно підпорядковані такому «припущенню нормативного мислення взагалі» (Windelband W. Immanuel Kant // Windelband W. Präludien. Aufsätze und Reden zur Einleitung in die Philosophie. 3. Auf. Tübingen : Mohr, 1907. S. 161).
Схожу позицію обстоював і Ріккерт, коли розглядав теорію пізнання як «науку про теоретичні цінності», що відмежована від будь-яких наук про буття (Rickert H. Zwei Wege der Erkenntnistheorie. Transzendentalpsychologie und Transzendentallogik // Kant-Studien. 1909. Bd. 14. S. 207). У такому разі філософія постає «критичною наукою про загальнозначущі цінності» (Windelband W. Was ist Philosophie // Windelband W. Präludien. Aufsätze und Reden zur Einleitung in die Philosophie. S. 51–52). Баденські неокантіанці чітко фіксують відмінність між цінністю і дійсністю, значущістю та існуванням. Цінності не існують, але «попри те є “чимось”, і ми виражаємо це найліпше завдяки висловлюванню, що вони значущі» (Rickert H. Der Gegenstand der Erkenntnis. 3. Aufl. Tübingen : Mohr, 1915. S. 265). Цінності реалізуються в культурі як «сукупності реальних об’єктів», яким притаманні «цінності, і ми дбаємо про них з огляду на ці цінності» (Rickert, H. Kulturwissenschaft und Naturwissenschaft. 6-7. Aufl. Tübingen : Mohr, 1926. S. 28). Накреслюючи систему цінностей, Ріккерт вважає, що вона уможливить широке «тлумачення сенсу життя», тож філософія є не лише «наукою про цінності», а вже і «вченням про світогляд» (Rickert H. Wom System der Werte // Logos. 1913. № 4. S. 307–322, 327).
Помітний вплив Баденське неокантіанство справило й на методологію гуманітарних наук («наук про дух», наук про культуру). Віндельбанд у такий спосіб характеризує протилежність між природничо-науковими та історичними науками: науки про природу (нім. Naturwissenschaften) досліджують «загальне у формі закону природи», вони є «науками про закон» і «навчають того, що завжди є», використовуючи при цьому «номотетичний» метод. Натомість історичні науки мають справу з «одиничним в історично визначеному обрисі», вони є «науками про подію» і навчають того, «що колись було», а їхній метод є «ідіографічним» (Windelband W. Geschichte und Naturwissenschaft // Windelband, W. Präludien. Aufsätze und Reden zur Einleitung in die Philosophie. S. 364).
Ріккерт описує таку протилежність через «індивідуалізувальний» метод історії та «генералізувальний» метод в науках про природу (Rickert H. Kulturwissenschaft und Naturwissenschaft. S. 77). Водночас замість уживанішого поняття «науки про дух» (нім. Geisteswissenschaften) чи гуманітарні науки Ріккерт віддає перевагу поняттю «історичні науки про культуру». Науки про природу завдяки процедурі генералізації конституюють за допомогою законів розмаїття явищ дійсності. А науки про культуру завдяки методиці індивідуалізації конституюють історичну дійсність в її особливості та індивідуальності, послуговуючись при цьому поняттям цінності. Ріккерт відзначає: «Завдяки цінностям, які пов’язані з культурою, і завдяки відношенню до них вперше конституюється поняття зображуваної історичної індивідуальності як реального носія утворень сенсу» (Там само. С. 81). Науки про природу спрямовані на «буття і подію, що вільне від будь-якого ціннісного відношення», тоді як для «історичних наук про культуру» вирішальну роль відіграють «загальні цінності культури» (Там само. С. 97–98).
Для вивчення і викладання філософії істотне значення мав «Підручник з історії філософії» В. Віндельбанда (вперше опублікований 1892), в якому історія філософії викладена як історія проблем.
Рецепція неокантіанства в Україні
Про рецепцію Баденського неокантіанства в Україні складно сформулювати чітке уявлення. Щоправда Богдан Кістяківський після студій правознавства й філософії в Берліні та Страсбурзі, де він слухав курси, зокрема, Ґ. Зіммеля та В. Віндельбанда, захистив 1898 у м. Страсбурзі докторську дисертацію «Суспільство й індивід. Методологічне дослідження». Ймовірно, на підставі такого факту погляди Кістяківського кваліфікують як «прихильника неокантіанства» Баденської школи.
Але ідеологічна заангажованість радянської філософії виключала будь-які немарксистські школи і традиції філософування, хіба що у формі «критики сучасної буржуазної філософії». З усім тим ідеї Баденського неокантіанства, насамперед поняття цінності, а також розмежування природничо-наукового і гуманітарного знання, знайшли відлуння в численних публікаціях, дослідженнях і дисертаціях українських науковців. Жоден із творів представників Баденської школи дотепер не перекладений українською мовою.
Значення
Неокантіанство відсувалося з авансцени філософії після Першої світової війни, коли щобільшої привабливості та поширення почали набувати феноменологія, логічний позитивізм, нова онтологія тощо, а після ювілейного для кантознавства 1924 року воно вже перестає сприйматися як актуальна філософія. Втім, уплив Баденської школи можна віднайти в творах раннього М. Гайдеґґера, у формуванні концепту «соціології розуміння» М. Вебера, а також у творчості Г. Плеснера. Завдяки тому, що Вебер переніс характерну для баденців дихотомію буття і цінностей в методологічне річище (розрізнивши констатацію фактів, що належить компетенції науки, та оцінні судження, що не підвладні теорії), неокантіанське вчення про цінності опосередковано вплинуло на етичні дискусії другої половини 20 ст. щодо можливості обґрунтування моральних норм.
Джерела
- Rickert H. Zwei Wege der Erkenntnistheorie. Transzendentalpsychologie und Transzendentallogik // Kant-Studien. 1909. Bd. 14. S. 169–228.
- Rickert H. Das Eine, die Einheit und die Eins // Logos. 1911/1912. Bd. 2. S. 26–79.
- Rickert H. Wom System der Werte // Logos. 1913. Bd. 4. S. 295–327.
- Rickert H. Der Gegenstand der Erkenntnis. 3. Aufl. Tübingen : Mohr, 1915. 456 S.
- Rickert H. System der Philosophie. Teil 1: Allgemeine Grundlegung der Philosophie. Tübingen : Mohr, 1921. 419 S.
- Rickert H. Die Philosophie des Lebens. Darstellung und Kritik der philosophischen Modeströmungen unserer Zeit. Tübingen : Mohr, 1922. 196 S.
- Rickert H. Die Probleme der Geschichtsphilosophie. Eine Einführung. 3. Aufl. Heidelberg : Winter, 1924. 156 S.
- Rickert H. Kant als Philosoph der modernen Kultur. Ein geschichtsphilosophischer Versuch. Tübingen : Mohr, 1924. 214 S.
- Rickert H. Kulturwissenschaft und Naturwissenschaft. 6-7. Aufl. Tübingen : Mohr, 1926. 144 S.
- Rickert H. Die Grenzen der naturwissenschaftlichen Begriffsbildung. 5. Aufl. Tübingen : Mohr, 1929. 776 S.
- Rickert H. Die Logik des Prädikats und das Problem der Ontologie. Heidelberg : Winter, 1930. 236 S.
- Rickert H. Grundprobleme der Philosophie: Methodologie, Ontologie, Anthropologie. Tübingen : Mohr, 1934. 233 S.
- Windelband W. Die Geschichte der neueren Philosophie in ihrem Zusammenhange mit der allgemeinen Cultur und den besonderen Wissenschaften dargestellt : in 2 Bd. Leipzig : Breitkopf and Härtel, 1878–1880.
- Windelband W., Günther S. Geschichte der antiken Naturwissenschaft und Philosophie. Nördlingen : Beck, 1888. 337 S.
- Windelband W. Präludien. Aufsätze und Reden zur Einleitung in die Philosophie. 3. Aufl. Tübingen : Mohr, 1907. 463 S.
- Windelband W. Die Philosophie im deutschen Geistesleben des XIX. Jahrhunderts. Tübingen : Mohr, 1909. 120 S.
- Windelband W. Die Prinzipien der Logik : in 2 Bd. Tübingen : Mohr, 1912–1913.
- Windelband W. Geschichtsphilosophie. Eine Kriegsvorlesung. Fragment aus dem Nachlass. Kant-Studien. Ergänzungshefte. Bd. 38. Berlin : Reuther & Reichard,1916. 68 S.
- Windelband W. Platon. 6. Aufl. Stuttgart : Frommann, 1920. 182 S.
- Windelband W. Einleitung in die Philosophie. 2. Aufl. Tübingen : Mohr, 1920. 444 S.
- Windelband W. Lehrbuch der Geschichte der Philosophie / Hrsg. von H. Heimsoeth. 15. Aufl. Tübingen : Mohr, 1957. 654 S.
Література
- Kistiakowski Th. Gesellschaft und Einzelwesen. Eine methodologische Untersuchung. Berlin : Liebmann, 1899. 205 S.
- Ollig H.-L. Neukantianismus. Stuttgart : Metzler, 1979. 178 S.
- Köhnke K. Ch. Entstehung und Aufstieg des Neukantianismus. Die deutsche Universitätsphilosophie zwischen Idealismus und Positivismus. Frankfurt am Main : Suhrkamp, 1986. 623 S.
- Pascher M. Einführung in den Neukantianismus: Kontext, Grundpositionen, praktische Philosophie. München : Fink, 1997. 186 S.
- Рьод В. Шлях філософії: XIX-XX століття / Пер. з нім. М. Д. Култаєвої, В. І. Кебуладзе, В. М. Терлецького. Київ : Дух і Літера, 2010. С. 90–94.
- Marburg versus Südwestdeutschland. Philosophische Differenzen zwischen den beiden Hauptschulen des Neukantianismus / Hrsg. von Ch. Krijnen, A. J. Noras. Würzburg : Königshausen & Neumann, 2012. 208 р.
- Noras A. J. Geschichte des Neukantianismus. Übersetzt von T. Kubalica. Berlin : Peter Lang, 2020. 680 S.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Терлецький В. М. Баденська школа неокантіанства // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Баденська школа неокантіанства (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.05.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
