Кістяківський, Богдан Олександрович
|
Кістяківський, Богдан Олександрович | |
|---|---|
| Народження | 16.11.1868 |
| Місце народження | Київ |
| Смерть | 29.04.1920 |
| Місце смерті | Краснодар |
| Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
| Напрями діяльності | Правознавство |
| Традиція/школа | Природне право |
Кістякі́вський, Богда́н (Фе́дір) Олекса́ндрович (16.11.1868, м. Київ, тепер Україна ― 29.04.1920, м. Катеринодар, тепер Краснодар, РФ) ― правознавець, філософ, соціолог, історик, академік Української академії наук (УАН), громадський діяч.
Життєпис
Походив із родини правознавця О. Кістяківського. Вчився в гімназіях у м. Києві та м. Чернігові. 1888 одержав атестат зрілості в Олександрівській гімназії у м. Ревель (нині м. Таллінн, Естонія). Того ж року вступив на історико-філологічний факультет Київського Імператорського університету святого Володимира (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка).
У студентські роки перебував під впливом ідей М. Драгоманова, І. Франка, М. Павлика, підтримував ліберальні та демократичні погляди. За свої переконання був виключений з Університету святого Володимира, потім ― із Харківського університету (тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна) та Юр’ївського університету (тепер Тартуський університет, Естонія).
1895 виїхав за кордон для завершення освіти. Навчався на філософському факультеті Берлінського університету, у Страсбурзькому університеті (Франція) та Гайдельберзькому університеті. 1898 в м. Берліні захистив докторську дисертацію з філософії «Суспільство і індивідуальність. Методологічне дослідження».
З 1906 Кістяківський читав лекції з державного та адміністративного права у Комерційному інституті, на Вищих жіночих курсах у м. Москві, 1909–1910 працював у Московському університеті), 1911–1914 ― у Демидовському юридичному ліцеї в м. Ярославлі (тепер РФ).
З його ім’ям пов’язані видання «Русской мысли» та «Политических сочинений» М. Драгоманова, редагування «Критического обозрения» (1907–1910) і журналу «Юридический вестник» (1913–1917). Входив до редколегії збірника «Вехи».
З 1914 зосередився на науковій та публіцистичній діяльності. Після захисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора державного права у Харківському університеті у лютому 1917 за книгою «Соціальні науки і право. Нариси з методології соціальних наук та загальної теорії права» Кістяківського обрано ординарним професором права Університету святого Володимира, в січні 1919 ― деканом юридичного факультету та позаштатним академіком УАН по кафедрі державного, адміністративного і міжнародного права. У березні 1919 обраний штатним академіком УАН по кафедрі соціології. Співпрацював із В. Вернадським у здійсненні реформи вищої освіти і наукових установ в Україні.
Помер під час відрядження.
Наукові погляди
Кістяківський розробляв методологію соціологічного аналізу, принципи вивчення особистості та соціального прогресу. Вважав, що ідея та способи функціонування влади в державі у повному обсязі недоступні раціональному пізнанню і можуть бути осмислені в кінцевому підсумку лише методами художньо-інтуїтивного пізнання. Дійшов висновку, що ідея влади та пов’язані з нею поняття панування і підпорядкування є результатом психологічної взаємодії індивідів. Відповідно і правосвідомість ― органічна єдність раціонального та ірраціонального, де останньому належить важлива роль. При цьому критикував ідею заміни соціальних понять поняттями моральності.
Був прихильником «відродженого природного права». На його думку, право, як і правомочність, є первинним явищем, що існує «окрім і незалежно від держави». Дотримувався неокантіанських поглядів. Право розглядав як етичну цінність, вважаючи, що правові норми ґрунтуються на етичній свідомості людини.
Для Кістяківського важливе значення мало вивчення соціальної природи права, в якій виявляється суспільне значення юридичних інститутів. Як прихильник фрейбурзької (баденської) школи неокантіанства, вважав, що результат, досягнутий за допомогою методів, перенесених із природничої сфери в соціологію, є обмеженим. Спираючись на «філософію культури» Г. Зіммеля та ідеї Г. Ріккерта про зв’язок права й культури, Кістяківський дійшов висновку, що саме право завдяки діям людей, які усвідомлюють свій обов’язок, перетворює соціально необхідне на обов’язкове.
Прагнув обґрунтувати синтетичний підхід до розуміння права, що поєднував би методи догматичної юриспруденції з методами соціологічної і психологічної шкіл права.
Був прихильником теорії правового самовизначення держави: як єдиний творець правових норм вона змушена дотримуватися норм права, які сама ж створила. Учений ототожнював правову та конституційну державу, вважав, що правовою може бути як буржуазна, так і соціалістична держава. Остання, на його думку, є найбільш розвиненим, вищим типом правової держави. Соціалізм розумів як перемогу ідей «належного», «необхідного» і «справедливого».
Кістяківський був засновником соціокультурного підходу в теорії права. Розвиваючи класичну ідею солідаризму, вважав завданням держави досягнення спільного блага та справедливості.
Додатково
Відповідно до ідеї справедливості, кожній людині повинно бути гарантовано право на гідне існування. Саме в цьому полягає, за Кістяківським, природа ідеальної держави.
Праці
- Георг Еллинек, как мыслитель и человек // Русская мысль. 1911. № 3. С. 77−86.
- К вопросу о самостоятельности украинской культуры // Русская мысль. 1911. № 5. С. 142–146.
- Наши задачи // Юридический вестник. 1913. Кн. 1. С. 3–17.
- Социальные науки и право. Очерки по методологии социальных наук и общей теории права. Москва : М. и С. Сабашниковы, 1916. 704 с.
- Философия и социология права. Санкт-Петербург : Русский христианский гуманитарный институт, 1999. 800 с.
- Кистяковский Б. А. Избранное : в 2 ч. Москва : РОССПЭН, 2010.
Література
- Тимошенко В. І. Кістяківський Богдан Олександрович // Юридична енциклопедія : в 6 т. / Гол. редкол. Ю. С. Шемшученко. Київ : Українська енциклопедія, 2001. Т. 3. С. 110–111.
- Тимошенко В. І. Кістяківський Богдан Олександрович // Антологія української юридичної думки : в 6 т. / Гол. ред. Ю. С. Шемшученко. Київ : Видавничий дім «Юридична книга», 2002. Т. 1. С. 320–323.
- Толстов І. В. Б. Кістяківський — засновник української інтегральної філософії права // Гуманітарний часопис. 2015. № 1. С. 52–57. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gumc_2015_1_9
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Тимошенко В. І. Кістяківський, Богдан Олександрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кістяківський, Богдан Олександрович (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.11.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
