Байрак (форма рельєфу)
Байра́к (від тур. bayir — горб, зарослий деревами схил гори або від тур. buyrak — ущелина, прірва) — сухий яр із деревною або чагарниковою рослинністю, переважно дубовими лісами. Улоговина з пологими задернованими чи вкритими лісовою рослинністю (байрачними лісами) схилами і плоским днищем, здебільшого без постійного водотоку.
Як форма рельєфу виникає внаслідок ерозійних процесів (див. Ерозія) і припинення розвитку яру. Характерний північностеповий природний територіальний комплекс на зразок урочища.
Поширені переважно у верхів’ях ерозійних форм рельєфу степової зони та в лісостеповій зоні України, у місцевостях із глибоким базисом ерозії та добре розвинутими схилами. Байрак є типовою формою рельєфу для центральної та північної частини Донбасу. Відповідно до карт, описів, інших літературних відомостей середини-кінця 18 ст. в усіх ланках гідрографічної мережі цієї території росли байрачні ліси, які часто виходили за межі балок в бік вододілів. Разом з байрачними лісами в цьому районі значну площу займали вододільні масиви, які частково збереглися дотепер. За деякими лісорослинними районуваннями в межах степової зони виділяють окрему підзону — байрачностепову або північностепову.
Одиницею іншого районування є Донбаський байрачний степ, до якого належить, до прикладу, Великоанадольський ліс. Цей лісовий масив, утворений штучними лісовими фітоценозами, розташований поблизу м. Волноваха, у південно-західній частині Донецької області. Байрачними лісами була вкрита значна за площею частина регіонального ландшафтного парку «Донецький кряж», проте їх майже повністю знищили пожежі, спричинені бойовими діями (див. Антитерористична операція на Сході України). Байрачні ліси є одним з основних типів рослинності Луганського природного заповідника. Так, 20% території Провальського степу (одне з трьох відділень Луганського природного заповідника) займають саме байрачні ліси, сформовані дубом звичайним (Quercus robur), ясеном звичайним (Fraxinus excelsior) і кленом польовим (Acer campestre).
Література
- Остапенко Б. Ф., Ткач В. П. Лісова типологія. Харків : Харківський національний аграрний університетім. В. В. Докучаєва ; Український науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації імені Г. М. Висоцького, 2002. 204 с.
- Стецюк В. В., Ковальчук І. П. Основи геоморфології. Київ : Вища школа, 2005. 495 с.
- Ковальчук А. І., Ковальчук І. П. Атласне картографування річковобасейнових систем. Львів : Простір-М, 2018. 348 с.
- Національний каталог біотопів України / За ред. А. А. Куземко, Я. П. Дідуха, В. А. Онищенка та ін. Київ : ФОП Клименко Ю. Я., 2018. 442 с.
- Яковлєва-Носарь С. О., Бессонова В. П. Дендрофлора балки Широка (острів Хортиця) // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. 2018. Т. 28. № 2. С. 26–30.
- Біотопи степової зони України / За ред. Я. П. Дідух. Київ; Чернівці : ДрукАРТ, 2020. 392 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Байрак (форма рельєфу) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Байрак (форма рельєфу) (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.12.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
