Бак, Лінда
Бак, Лі́нда (англ. Buck, Linda Brown; 29.01.1947, м. Сіетл, штат Вашингтон, США) — нейробіолог, генетик, лікар-імунолог, член Національної академії наук США (з 2003); лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини (2004) спільно з Р. Екселем.
|
Бак, Лінда (Buck, Linda Brown) | |
|---|---|
| Народження | 29.01.1947 |
| Місце народження | Сіетл |
| Alma mater | Вашингтонський університет |
| Напрями діяльності | нейробіолог, генетик, лікар-імунолог |
| Відзнака | Нобелівська премія |
Життєпис
Народилася у сім’ї інженера-електрика і винахідника та домогосподарки. У дитинстві багато часу проводила з батьками матері, які емігрували до США зі Швеції у 19 ст. Ступінь бакалавра з мікробіології отримала 1975 у Вашингтонському університеті. Того ж року вступила до аспірантури у відділ мікробіології Південно-західного медичного центру Техаського університету в м. Далласі. У цій найбільшій медичній школі штату Техас розпочала свою науково-дослідну діяльність у галузі імунології. 1980 отримала ступінь доктора філософії. Переїхала до м. Нью-Йорка. 1980–1984 продовжила дослідження в постдокторантурі Колумбійського університету. 1984–2001 — на різних дослідницьких посадах у Медичному інституті Говарда Гьюза в Колумбійському університеті (м. Нью-Йорк). 1991–1996 — асоційований професор (доцент), 2001–2002 — професор кафедри нейробіології Гарвардської медичної школи в м. Бостоні, де заснувала власну лабораторію; 2002 — постійний співробітник відділу фундаментальних наук Центру дослідження раку Фреда Гатчинсона, м. Сіетл. Від 2003 — афілійований професор кафедри фізіології та біофізики Вашингтонського університету.
Наукова діяльність
Під час роботи над дисертацією порівнювала функціональні властивості підмножин В-лімфоцитів, відмінних за класом поверхневого клітинного імуноглобуліну(який використовували як рецептори антигену). У постдокторантурі Колумбійського університету (в м. Нью-Йорку) зосередилась на вивченні білкових молекул головного комплексу гістосумісності класу II, які знаходяться на поверхні В-лімфоцитів. Згодом опанувала методи молекулярної біології в лабораторії Р. Ексела, який на той час вже кілька років проводив нейробіологічні дослідження разом з Е. Кенделом. До співпраці цих вчених, що займалися молекулярними дослідженнями нервової системи морського равлика аплізії (Aplysia), згодом долучилася і Л. Бак.
Паралельно шукала спосіб сканування геному на наявність генів, які зазнали перегрупування або конверсії генів у нейронах. Вважала, що гени, які виявляють цю характеристику, можуть брати участь у генерації нейронної різноманітності. Один із розроблених нею методів був перспективним для дрозофіли, але недостатньо чутливим для значно більшого геному ссавців. Згодом, досліджуючи щурів, Л. Бак виявила цілу групу мультигенів, яка кодує понад 100 різних рецепторів нюху. Встановила, що ці гени хоч і пов’язані між собою, але кожен з них унікальний. Безпрецедентний розмір і різноманітність цієї групи дозволили пояснити здатність ссавців виявляти широкий спектр різноманітних хімічних речовин з чітким запахом. Спільно з Р. Екселем їм вдалося виділити понад 1 тис. генів, що відповідають за будову нюхових рецепторів (це близько 3% від загальної кількості генів). У 1991 Л. Бак і Р. Ексел у журналі «Cel» опублікували статтю про відкриття нового класу генів. Цим було започатковано дослідження генетичних і молекулярних механізмів нюху, які Л. Бак і Р. Ексел у подальшому проводили незалежно.
Вивчення нюхового аналізатора обома дослідниками на всіх рівнях — від молекулярного до клітинного було взаємодоповнюючим, що дозволило поглибити знання про нюховий аналізатор і механізми відтворення запахів. Молекулярні підходи до вивчення нюху набули популярності у дослідженнях різними вченими інших хребетних і безхребетних тварин. Відкриття нюхових рецепторів пояснило, як нюхова система виявляє запахи. Механізми реакції головного мозку на сигнали нюхових рецепторів, за результатами яких Л. Бак і Р. Екселу було присуджено Нобелівську премію, вчена з’ясовувала у створеній власноруч лабораторії Гарвардської медичної школи протягом 10 років. Лабораторія Л. Бак продовжує дослідження нюхового аналізатора, інтерпретації запахів і трансформації сигналів нюхових рецепторів головним мозком. Також у лабораторії вивчають механізми старіння і шукають ефективні методи збільшення тривалості життя.
Визнання
Лауреатка Міжнародної премії фонду Ґайднера (2003), Нобелівської премії з фізіології або медицини (2004) за дослідження нюхових рецепторів і організації системи органів нюху (спільно з Р. Екселем); почесний доктор наук Гарвардського університету (з 2015), лауреатка низки премій і відзнак за дослідження нюху й фундаментальні досягнення в медичних науках.
Праці
- Unraveling the Sense of Smell (Nobel Lecture) // Angewandte Chemie. 2005 № 44 (38). P. 6128–6140.
- У с п і в а в т. — A Dichotomy Between the Expression of IgD on B Cells and its Requirement for Triggering Such Cells with Two T-Independent Antigens // Journal of Experimental Medicine. 1979. № 149 (4). P. 987–992.
- A Novel Multigene Family May Encode Odorant Receptors: A Molecular Basis for Odor Recognition // Cell. 1991. № 65 (1). P. 175–187.
Olfactory Receptor Patterning in a Higher Primate // Journal of Neuroscience. 2014. № 34 (37). P. 12241–12252.
Література
- Фатула М. І., Машура Г. Ю. Жінки-лауреати Нобелівської премії // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Медицина. 2013. Вип. 1 (46). С. 217–244.
- Barwich A.-S. What Makes a Discovery Successful? The Story of Linda Buck and the Olfactory Receptors // Cell. 2020. Vol. 181. Is. 4. P. 749–753.
- Linda B. Buck. Curriculum Vitae // The Nobel Prize. URL: https://www.nobelprize.org/prizes/medicine/2004/buck/cv/
Автор
Покликання на цю статтю: Бак, Лінда // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бак, Лінда (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.06.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
