Балаж, Бела
Бала́ж, Бе́ла [Балаш; угор. Balázs Béla; справжні ім’я та прізвище — Бауер, Герберт Бела (угор. Bauer, Herbert Béla); 04.08.1884, м. Сегед, Угорщина — 17.05.1949, м. Будапешт, Угорщина] — письменник, поет, сценарист, теоретик кіно, доктор гуманітарних наук (з 1908). Писав угорською, німецькою та російською мовами.
|
Балаж, Бела (Balazs Bela) | |
|---|---|
| Народження | 04.08.1884 |
| Місце народження | Сегед |
| Смерть | 17.05.1949 |
| Місце смерті | Будапешт |
| Місце діяльності | Угорщина |
| Напрями діяльності | кіномистецтво |
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї викладачів. 1890 батьки переїхали до м. Левоча (тепер Словаччина). 1899 після смерті батька повернувся з матір’ю у м. Сегед.
Закінчив 1906 Будапештський королівський угорський науковий університет імені Петера Пазманя (тепер Будапештський університет імені Лоранда Етвеша). Продовжив навчання восени 1906 у Берлінському університеті, де відвідував лекції з філософії Г. Зіммеля та В. Дільтея. У м. Берліні працював над першою книгою «Естетика смерті» (опублікована 1908).
На початку 1908 відвідав м. Париж, з осені цього ж року викладав у освітніх закладах м. Будапешта. 1911–1912 подорожував Європою (Італія, Франція, Німеччина). У цей час вийшли перші збірки його віршів.
На початку Першої світової війни 1914 добровольцем пішов на фронт, був поранений, 1915 направлений на службу до тилу. У щоденниках (видані 1916) змалював картини армійських буднів.
Підтримував встановлення в Угорщині радянської влади. Входив до складу Директорії революційних письменників, працював у Наркоматі освіти Угорської Радянської Республіки. Після падіння Угорської Радянської Республіки емігрував до м. Відня (Австрія), де працював у німецько- та угорськомовних виданнях, публікував поетичні твори та праці з кінознавства.
З 1926 жив у м. Берліні, співпрацював із Г. В. Пабстом, А. Кордою, Л. Ріфеншталь. Вступив до Комуністичної партії Німеччини (1931). Наприкінці 1931 на запрошення кінофабрики «Міжрабпомфільм» приїхав до м. Москви, де залишився до завершення Другої світової війни. Викладав у Державному інституті кінематографії (тепер Всеросійський державний інститут кінематографії імені С. А. Герасимова).
Після повернення до м. Будапешта (1945) став фундатором Угорського інституту кіно. Читав лекції як запрошений викладач в освітніх закладах міст Праги та Рима.
Творчість
Літературна творчість
Уперше вірші Балажа були опубліковані в антології «Завтра» (угор. «A Holnap»; 1908). Друкувався також у заснованому Е. Аді журналі «Захід» (угор. «Nyugat»).
Автор драматичних творів: п’єси «Доктор Маргіт Сельпаль» (угор. «Doktor Szélpál Margit»; поставлена 1909), одноактної містерії у віршах «Замок герцога Синя Борода» (угор. «A kékszakállú herceg vára»; 1910), за якою написана опера Б. Бартока. Співпраця з Бартоком продовжилася створенням лібрето балету «Дерев’яний принц» (угор. «A fából faragott királyfi»; поставлений 1917).
Писав також казки — збірка «Плащ мрії» (нім. «Mantel der Träume»; 1922).
Романи «На долоні Бога» (угор. «Isten tenyerén»; 1921), «Неможливі люди» (нім. «Unmögliche Leute»; 1930) присвячені проблемам інтелігенції. У 1930–1940-х сформувалися реалістичні позиції письменника, відображені в автобіографічному романі «Юність мрійника» (угор. «Az álmodozó fiatalsága»; 1948), п’єсі «Моцарт» (угор. «Mozart»; 1941), збірках віршів «Лети, моє слово» (угор. «Repülj, szavam»; 1944), «Мій шлях» (угор. «Utam»; 1945) та інших творах.
Кінематографічна творчість
Балаж був одним із авторів сценаріїв фільмів: «Тригрошова опера» (1931, режисер Г. В. Пабст за мотивами однойменної п’єси Б. Брехта); «Десь у Європі» (1948; режисер Г. фон Радваньї).
Спільно з Л. Ріфеншталь написав сценарій та поставив фільм «Блакитне світло» (1932), який мав успіх у Німеччині та Великій Британії. Однак 1933 після приходу до влади нацистів ім’я Балажа (через єврейське походження) було знято з титрів фільму.
1933 працював над екранізацією роману Б. Іллеша (1895–1974; тепер Словаччина — Угорщина) «Тиса горить» (угор. «A tiszafa ég»; 1929) про угорську революцію 1919 (фільм на екрани не вийшов).
Мистецтвознавчий доробок
У книгах про кіно «Видима людина, або Культура кіно» (1924), «Дух фільму» (1930), «Мистецтво кіно» (1945) виділяв крупний план і монтаж як два головні естетичні елементи, на яких ґрунтується кіно як мистецтво.
Крупний план вважав необхідною умовою мімічної гри кіноактора (на відміну від театрального дійства). Завдання актора — уникати акторства, розвивати здатність реагувати на погляд мімікою так, як це вдається дітям.
Монтаж називав «креативними ножицями». Завдяки можливості вирізати, а потім з’єднувати між собою різні кадри, створюється певний темп, ритм. На його думку, ритм у кіно — те саме, що й стиль у літературі. Виокремив та описав різні форми монтажу: асоціативний, інтелектуальний, формальний, без склейки.
Ще до появи кіно звукового проголошував, що людина з появою кіно стає «видимою», пізнає себе попри мовні відмінності. Стверджував, що вигляд предмета залежить від ракурсу. «Суб’єктивний погляд кіноапарата» може бути перенесений у простір фільму, в простір самої дії.
Писав про кіно кольорове, сутність якого назвав «рухом фарб». Закликав досліджувати мистецтво кіно як окремий напрям. Уперше зробив спробу систематизувати естетичні проблеми кіно.
Цінність кіно вбачав у тому, що воно дає змогу людині краще пізнати себе. Ідеї Балажа мали вплив на формування естетики кіно в країнах Центральної Європи.
Україніка
У статтях, а також у розділі «Соціалістичний реалізм» до книги «Дух фільму» (1935), розглянув кінострічки «Іван» і «Земля» О. Довженка. Згадки про фільми О. Довженка є і в книзі Балажа «Кіно. Становлення й суть нового мистецтва» (опублікована 1968).
Повість Балажа «Карлусь Бруннер» (1937) українською мовою переклала М. Пригара.
Визнання
Лауреат Премії імені Л. Кошута (1949).
У 1960-х в Угорській Народній Республіці засновано студію імені Балажа, 1958 — премію Балажа за досягнення у кінематографі.
Додатково
Ж. Дельоз у праці «Кіно» (1983) назвав Балажа першопрохідцем у дослідженні обличчя та крупного плану.
За задумом Балажа його драма «Замок герцога Синя Борода» мала стати самостійним твором та оперним лібрето для композитора З. Кодая (1882–1967; Угорщина). Під час читання п’єси нею захопився Б. Барток, Балаж віддав йому цей текст. Так з’явилася єдина опера Б. Бартока.
Твори
- Doktor Szélpál Margit. Budapest : Nyugat, 1909. 142 p.
- Az utolsó nap. Budapest : Athenaeum, 1913. 86 p.
- Р о с. п е р е к л. — Моцарт. Москва : Искусство, 1938. 124 с.
- Любовь земная и небесная. Москва; Ленинград : Искусство, 1945. 160 с.
- [Стихи] // Антология венгерской поэзии. Москва : Гослитиздат, 1952. 563 с.
- Укр. перекл. — Карлусь Бруннер. Одеса : Дитвидав, 1939. 148 с.
Праці
- A látható ember. A film szelleme. Budapest : Bibliotheca Kiadу, 1958. 216 p.
- A Film. Budapest : Bibliotheca Kiadу, 1961. 270 p.
- Lehetetlen emberek. Budapest : Szépirodalmi Könyvkiadó, 1984. 359 p.
- Р о с. п е р е к л. — Дух фильма. Москва : Гослитиздат, 1935. 210 с.
- Кино. Становление и сущность нового искусства. Москва : Прогресс, 1968. 328 с.
- Физиогномия // Искусство кино. 1986. № 2. С. 91–93.
Література
- Буров С. Бела Балаш — теоретик и критик кино // Искусство кино. 1947. № 1. С. 26–28.
- Эйзенштейн С. Бела забывает ножницы // Избранные произведения : в 6 т. Москва : Искусство, 1964. Т. 2. 566 с.
- Аристарко Г. История теорий кино / Пер. с ит. Г. Богемского. Москва : Искусство, 1966. 354 с.
- Мегела І. Багатогранність обдаровання // Всесвіт. 1984. № 8. С. 145–149.
- Файналова Е. Князья тишины // Иностранная литература. 2010. № 4. С. 307–310.
- Брюховецька Л. І. Кіномистецтво. Київ : Логос, 2011. 391 с.
- Ронен О. Balázs // Звезда. 2011. № 3. С. 230–238.
- Зайцева Л. Становление выразительности в российском дозвуковом кинематографе. Москва : Всероссийский государственный институт кинематографии имени С. А. Герасимова, 2013. 312 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Балаж, Бела // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Балаж, Бела (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.09.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
