Барток, Бела
Бáрток, Бéла [угор. Bartók, Béla; повне ім’я — Бела Віктор Янош (угор. Béla Viktor János); 25.03.1881, с. Надьсентміклош, тепер м. Синніколау-Маре, жудець Тіміш, Румунія — 26.09.1945, м. Нью-Йорк, США] — композитор, піаніст, учений-фольклорист, педагог, член Румунської академії (з 1991, посмертно).
|
Барток, Бела (Béla Viktor János) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Бела Віктор Янош |
| Народження | 1881 |
| Місце народження | Синніколау-Маре |
| Смерть | 1945 |
| Місце смерті | Нью-Йорк |
| Місце поховання | Будапешт |
| Напрями діяльності | музика, фольклор, педагогіка. |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї директора сільськогосподарської школи, музиканта-аматора і вчительки. Після смерті батька (1888) родина мешкала в різних містах Австро-Угорщини. Зокрема, Барток жив у м. Севлюші (1888–1892; тепер Виноградів, Закарпатська область, Україна), там уперше виступив перед публікою як піаніст, виконав власну композицію (1892). Закінчив у 1898 гімназію в м. Пожоні (тепер Братислава, Словаччина).
1899–1903 навчався в будапештській Королівській Угорській академії музики (тепер Музична академія імені Ференца Ліста), де викладачем з фортепіано був І. Томан (1862–1941), з композиції — Я. Кесслер (1853–1926). Після закінчення академії з 1903 виступав як піаніст (Австрія, Велика Британія, Німеччина).
Перший успіх Бартоку як композитору принесла симфонія «Кошут» (1904).
У 1905 брав участь у Міжнародному конкурсі піаністів імені Рубінштейна (м. Париж).
З 1905 збирав фольклор і вивчав народну пісню.
Від 1907 Барток — професор Будапештської академії музики по класу фортепіано. Педагогічну діяльність поєднував із концертними виступами як піаніст, композиторською творчістю, публікував музикознавчі та критичні статті.
Визнання Бартока як автора музики для театру почалося з постановки балету «Деревʼяний принц» (1916).
У 1919 за часів Угорської Радянської Республіки разом із композиторами З. Кодаєм (1882–1967) і Е. Донаньї (1877–1960) брав участь в управлінні керівним органом — Музичною директорією.
Відвідував з концертами європейські країни, США, СРСР, зокрема виступав у містах Харкові (1929), Одесі (1929), Львові (1936).
Залишив 1934 викладацьку діяльність і розпочав систематичну фольклористичну роботу в Угорській академії наук.
Через свою антифашистську позицію змушений у 1940 залишити країну та емігрувати до США, де провів кінець свого життя. Тимчасово працював науковим співробітником у фонограм-архіві Колумбійського університету (1941–1942), досліджував сербські та хорватські народні пісні (праця «Сербо-хорватські народні пісні», опублікована англійською мовою 1951).
Був похований на нью-йоркському кладовищі Херстдаль. Перепохований 1988 на кладовищі Фаркашреті (Будапешт, Угорщина).
Творчість і наукова діяльність
Значне місце у музичній спадщині Бартока посідають інструментальні твори — п’єси для фортепіано, 6 струнних квартетів, сонати та рапсодії для скрипки, а також твори для оркестру. Він створив оперу «Замок герцога Синя борода» (1911), балет-пантоміму «Чудесний мандарин» (1918–1919), залишив по собі великий дитячий педагогічний репертуар.
Учений зібрав понад 11 тис. народних пісень на території не лише Австро-Угорщини, а й Туреччини, Північної Африки тощо.
Написав низку праць про угорську, фіно-угорську, румунську, сербську, словацьку, арабську, турецьку та іншу пісенність
Чимала його заслуга у формуванні компаративного методу (див. Компаративістика) в угорській та європейській музичній фольклористиці, який він широко застосовував у вивченні пісенного фольклору різних народів. Наукові методи запису й розшифрування текстів виклав у роботі «Народна музика Угорщини та сусідніх народів» (1936). Підготував збірку словацьких народних пісень (1959), опрацював збірник сербських пісень із зібрань М. Перрі (1951).
Барток і Україна
У своїх працях Барток звертався до збірок українських народних пісень та досліджень Я. Головацького, Ф. Колесси, С. Людкевича, О. Роздольського. На початку 20 ст. під час поїздок по тогочасній Угорській Русі поряд із піснями різних народів Барток зібрав близько 80–100 пісень українців-русинів; тексти та мелодії (нотні та фонографічні записи) тепер зберігаються в архіві Етнографічного музею Будапешта й Архіві Бартока в Інституті музичних досліджень Угорської академії наук.
Українсько-угорським зв’язкам у народній пісенності Барток присвятив окремі розділи своїх праць. Вважав, що українська коломийка мала значний вплив на угорські пісні старого стилю, під впливом яких згодом утворилися куруцькі (повстанські), а потім — рекрутські пісні. Дискусію про походження коломийки згодом продовжили інші дослідники — З. Кодай (1882–1967; Угорщина), В. Гошовський (1922–1996; Україна). Барток досліджував вплив новоугорських пісень на народну музику слов’ян — українців, словаків, хорватів.
Формуванню та розвитку народознавчих інтересів Бартока сприяло його знайомство і листування із фольклористами Д. Задором, К. Квіткою, В. Жганцем (1890–1976; Хорватія), Р. Кацаровою (1901–1984; Болгарія) та ін. Спільно з Ф. Колессою працював над порівняльним аналізом української, угорської, словацької народної музики.
Народні пісні використовував у своїй композиторській творчості. Українські пісні увійшли до його творів (Рапсодія № 2 для скрипки та оркестру, 1928; Рапсодія № 2 для скрипки та фортепіано, 1928; 44 дуети для двох скрипок, 1931 та ін.). Виконав обробку української народної пісні «Я купив на ярмарку ячменю» (авторська назва «Чоловікове горе»).
Творчість Бартока мала вплив на композиторів «Нової фольклорної хвилі». Його твори увійшли до репертуару оркестрів, камерно-інструментальних, хорових колективів України.
Визнання
Посмертно удостоєний премії ім. Кошута (1948) та Міжнародної премії миру (1955).
В Україні ім’я композитора носить виноградівська Дитяча школа мистецтв. На честь Бартока названо вулиці в містах Берегові, Виноградові, Мукачеві, Ужгороді.
Праці
- Magyar népdal. Budapest : Rózsavölgyi és Társa, 1924. 140 p.
- Népzenénk és a szomszéd népek zenéje. Budapest : Somló, 1934. 32 p.
- Miért és hogyan gyűjtsünk népzenét? Budapest : Somló, 1936. 20 р.
- Önéletrajz: írások a zenéről. Budapest : Egyetemi Nyomda, 1946. 32 p.
- Serbo-Croatian Folk Songs. New York : Columbia University Press, 1951. 431 p. (у співавт.)
- Slovenské lʼudove piesne. Bratislava : Slovenská Akadémia Vied, 1959. 754 p.
- Bartók Béla írásai : 5 köt. Budapest : Editio Musica, 1989–1990.
- Beszélgetések Bartókkal. Interjúk, nyilatkozatok, 1911–1945. Budapest : Kijárat K., 2000. 235 р.
- Р о с. п е р е к л. — Зачем и как собирать народную музыку. Москва : Музгиз, 1959. 48 с.
- Народная музика Венгрии и соседних народов. Москва : Музыка, 1966. 79 с.
- Сборник статей. Москва : Музыка, 1977. 262 с.
Література
- Demény J. Bartók élete és művei. Budapest : Budapesti Székesfővárosi Irodalmi és Művészeti Intézet, 1948. 119 p.
- Кодай З. Барток-фольклорист // Бела Барток. Короткий обзор жизни и деятельности / Пер. с венг. Будапешт : Венгеро-советское общество, 1955. С. 23–45.
- Нестьев И. Бела Барток. Жизнь и творчество.1881–1945. Москва : Музыка, 1967. 798 с.
- Уйфалуши Й. Бела Барток: Жизнь и творчество / Пер. с венг. Будапешт : Корвина, 1971. 392 с.
- Конькова Г. В. Барток на Украине // Музыка. 1972. № 1. С. 10–11.
- Lampert V. Népzene Bartók műveiben. A felfolgozott dallamok forrásjegyzéke. Magyar, szlovák, román, rutén, szerb és arab népdalok és táncok. Budapest : Hagyományok Háza, 2005. 198 p.
- Мушкетик Л. Бела Барток // Славістичні студії в Угорщині: історія та сучасний стан. Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2014. С. 76–99.
- Геді А. Еволюція фортепіанного стилю Бели Бартока // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. 2020. Вип. 57. С. 45–60.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Мушкетик Л. Г. Барток, Бела // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барток, Бела (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.09.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
