Балаян, Роман Гургенович
Балая́н, Рома́н Гурге́нович (вірм. Ռոման Գուրգենի Բալայան; 15.04.1941, с. Неркін Оратаг, тепер Ашагі Оратаг Тартерського району, Азербайджан) — кінорежисер, сценарист, продюсер, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1990), народний артист України (з 1997), академік Національної академії мистецтв України (з 2001), член Європейської кіноакадемії, інших кіноакадемій.
|
Балаян, Роман Гургенович (Ռոման Գուրգենի Բալայան) | |
|---|---|
| Народження | 15.04.1941 |
| Місце народження | Неркін Оратаг |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | Кіномистецтво |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | За заслуги (І ст., ІІ ст., ІІІ ст.), князя Ярослава Мудрого (V ст.) |
| Медалі | Мовсеса Хоренаці |
| Премії | Державна премія СРСР, Золотий Дюк, Золота дзиґа, Золотий овен, Ніка |
Зміст
Життєпис
Виховувався під опікою матері, яка працювала лікарем і брала участь у самодіяльних театральних гуртках. Батько з серпня 1940 служив у лавах Червоної армії та пропав безвісті у липні 1942 під час Другої світової війни.
У роки навчання в школі майбутній режисер захопився театром.
Був актором (статистом) Степанакертського державного драматичного театру імені М. Горького (1959–1961; тепер театру присвоєно ім’я В. Папазяна).
1961–1964 навчався на режисерському факультеті Єреванського театрального інституту (тепер Єреванський державний інститут театру і кіно). 1969 закінчив факультет кінематографії Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого (тепер Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого; режисерський курс Т. Левчука). Дипломною роботою була короткометражна стрічка «Злодій» за оповіданням М. Черемшини (1964).
Під час навчання 1967 працював асистентом режисера у С. Параджанова, якого вважав одним із своїх учителів (згодом присвятив митцю документальний фільм «Ніч у музеї Параджанова», 1998).
Від 1970 працював режисером на Київській кіностудії художніх фільмів імені О. Довженка (тепер Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка).
Член Національної спілки кінематографістів України (з 1977).
Був членом правління Фонду 100-річчя світового кіно та президентом фестивалю «Фільмфест» (з 1995).
Працював директором Телекінорадіокомпанії «Ілюзіон-фільмз» (1998–2014).
Надавав постійну підтримку Єреванському міжнародному кінофестивалю «Золотий абрикос» (заснований 2004).
Був членом журі низки фестивалів, головою журі фестивалю «Кіно-Ялта 2007».
Творчість
Творчім дебютом як режисера була телевізійна музична комедія «Ефект Ромашкіна» (1973).
Згодом екранізував класичні сюжети російської літератури: «Каштанка» (1975) і «Поцілунок» (1983) за мотивами оповідань А. Чехова, «Бірюк» (1977) за оповіданням І. Тургенєва (на Берлінському міжнародному кінофестивалі стрічку номіновано на премію «Золотий ведмідь»), «Леді Макбет Мценського повіту» (1989) за мотивами однойменної повісті М. Лєскова, «Перше кохання» (1994) за однойменною повістю І. Тургенєва.
Одним із перших у кінематографі України зацікавився зображенням глибинного особистісного конфлікту сучасника. У фільмі «Польоти уві сні та наяву» (1982) звернувся до кризи чоловіка середнього віку, який почувається відчужено в суспільстві. Головний персонаж намагається зрозуміти, чого він досяг у житті та що має робити в майбутньому. Картину сприйняли як критику брежнєвського «застою». У прокаті фільм подивилися понад 6 млн глядачів. Стрічку відзначено Державною премією СРСР (1987).
До 150-річчя з дня смерті О. Пушкіна зняв фільм «Бережи мене, мій талісмане» (1986). У картині зіграли популярні актори: О. Янковський, Т. Друбич (нар. 1960; тепер РФ), О. Абдулов, О. Збруєв (нар. 1938; тепер РФ), М. Козаков, Б. Окуджава. Стрічка увійшла до основної програми Венеційського міжнародного кінофестивалю (1986).
Художня драма «Два місяці, три сонця» (1998) брала участь в основному конкурсі Міжнародного кінофестивалю в м. Карлових Варах (Чехія), здобула премію Міжнародного кінофестивалю фільмів про права людини «Сталкер» (1998).
Мелодрама «Ми є... Ми поруч» — перший україномовний фільм Балаяна з А. Сеітаблаєвим і К. Молчановою (нар. 1988; Україна) в головних ролях. Прем’єра стрічки відбулася 24.08.2020 на Київському міжнародному кінофестивалі «Молодість» (у прокаті з 2021). Фільм повністю чорно-білий, знімали у м. Києві на унікальну камеру (таких лише кілька у світі). Кінокартина розповідає про небайдужість до чужого болю, про співчуття та любов.
У багатьох фільмах Балаян є також автором або співавтором сценарію.
Окрім кінофільмів, знімав телеверсії вистав Московського театру «Сучасник»: «Хто боїться Вірджинії Вульф?», «Анфіса» (обидві — 1992).
Нагороди
Лауреат Державної премії СРСР (1987), премії «Золотий Дюк» Одеського міжнародного кінофестивалю (2020) за внесок у кіномистецтво, премії «Золота дзиґа» (2021) за внесок у розвиток українського кінематографу.
Повний кавалер ордена «За заслуги» (2001; 2008; 2016).
Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2020), медаллю Мовсеса Хоренаці (2022; Вірменія).
Фільм «Бережи мене, мій талісмане» отримав приз «Золотий тюльпан» за найкращий іноземний фільм Стамбульського міжнародного кінофестивалю (1987).
Лауреат премії «Золотий овен» (1996) за найкращу режисерську роботу (фільм «Перше кохання»).
Фільму «Райські птахи» присуджено російську кінопремію «Ніка» у номінації «Найкращий фільм СНД і Балтії» (2009).
Фільм «Ніч світла» здобув на фестивалі «Вікно в Європу» приз імені А. Тарковського за художнє втілення високих моральних позицій (2004).
Нагороджений спеціальним призом Міжнародного кінофестивалю «Золотий абрикос» за пропаганду духовних цінностей і внесок у кінематограф (2016).
Здобув нагороду «Єгіці луйс» («Най буде світло»), започатковану Вірменською апостольською церквою (2016).
Додатково
Батько режисера просив назвати сина Романом на честь загиблого однополчанина.
Цитати
«Фільм Романа Балаяна спричинив справжній бум, насамперед в середовищі інтелігенції, що видається доволі симптоматичним. Адже в картині начебто нічого особливого й не відбувається: фільм про три дні з життя людини, яка відзначає своє 40-річчя. Ось він: “пік життя” — шлях, ”пройдений до половини”, а ландшафт навколо скидається на той самий “темний ліс”, що згадує славетний Данте. Символічно втіливши поширений буттєвий конфлікт під назвою “криза середнього віку”, Сергій Макаров став узагальненим образом “зайвої людини свого часу”. Картину звично визначають як “портрет цілого покоління“, колективну сповідь заручників стагнації»
(І. Зубавіна, кінознавець, про фільм «Польоти уві сні та наяву». Цит. за кн.: Зубавіна І. Кінематограф незалежної України: тенденції, фільми, постаті. Київ : Фенікс, 2007. С. 32).
«Що стосується того, про що зараз вважають за краще знімати, я не в курсі, на жаль... Пам’ятаю, на одній з нарад рік тому говорили, що «треба знімати художні фільми про АТО». Я підкреслив тоді, хіба що документальні. Як на мене, треба більше знімати художніх фільмів про кохання, про людину»
(Р. Балаян. З інтерв’ю газеті «День» від 26.10.2016. Цит. за Роман Балаян: «Мені подобаються протестні обличчя» // Національна спілка кінематографістів України. 2016. URL: http://www.ukrkino.com.ua/kinotext/interview/?id=6611)
Праці
- Траектория полета // Искусство кино. 1983. № 9. С. 72–87. (у співавт.)
Література
- Хлоплянкіна Т. Згадки про польоти // Новини кіноекрана. 1983. № 2. С. 17.
- Маслобойщиков С. Балаян — добрий продавець чудес // КINО-КОЛО. 2001. № 9. С. 117–119.
- Лемешева Л. Роман Балаян: (до 60-річчя від дня народж.) // Мистецькі обрії’2001–2002 : в 19 вип. Київ : [б. в.], 2003. Вип. 4/5. С. 457–460.
- Зубавіна І. Роман Балаян: польоти як еманація свободи // Художня культура. Актуальні проблеми. 2006. Вип. 3. С. 255–270.
- Зубавіна І. Кінематограф незалежної України: тенденції, фільми, постаті. Київ : Фенікс, 2007. 296 с.
- Свято Р. Режисер однієї метафори // Українське кіно від 1960-х до сьогодні. Проблема виживання. Київ : Кіно-Театр, 2010. С. 128–137.
- Зубавіна І. Роман Балаян: до 70-річчя від дня народження // Актуальні проблеми мистецької практики і мистецтвознавчої науки: Мистецькі обрії ’2012 : в 19 вип. Київ : Фенікс, 2012. Вип. 4 (14/15). С. 52–53.
- Тримбач С. Кіно народжене Україною. Київ : Техніка, 2016. 377 с.
- Показ фільму «Польоти уві сні та наяву» // Довженко-центр (офіційний сайт). URL: https://dovzhenkocentre.org/event/pokaz-filmu-poloty-uvi-sni-ta-nayavu/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Балаян, Роман Гургенович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Балаян, Роман Гургенович (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.05.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
