Балканський мовний союз
Балка́нський мо́вний сою́з — сукупність віддалено споріднених між собою мов індоєропейської сім’ї (див. Індоєвропейські мови) і не споріднених із ними тюркських мов.
Історична довідка
Мови, що складають балканський мовний союз, набули спільних рис через тривалі міжмовні контакти внаслідок побутування в одному географічному регіоні (хоча належать до різних груп однієї сім’ї).
У мовознавстві висловлювали різні гіпотези щодо часу початку формування союзу. Взаємовпливи різних мов у балканському регіоні могли мати місце ще в догрецьку добу, однак ступінь поширеності субстратних явищ (див. Субстрат мовний) тієї епохи в сучасних мовах визначити неможливо. Найпоширенішою на сьогодні є думка про взаємне накладання різночасових і перехресних взаємовпливів від пізньої античності до раннього нового часу.
Характеристика
До балканського мовного союзу зараховують новогрецьку мову (єдиний живий представник грецької групи мов), албанську мову (окрема гілка у складі індоєвропейської сім’ї), усі живі південнослов’янські мови, усі балкано-романські мови (див. Романські мови), балканські діалекти ромської мови, а також деякі діалекти турецької мови (а також літературну турецьку мову, в основі якої лежить стамбульський діалект).
Мови балканського мовного союзу мають низку спільних рис на всіх мовних рівнях (фонетичному, словотвірному, граматичному й лексичному). Більшість рис спільні лише для окремих мов союзу.
На фонетичному рівні мовам союзу властиві:
- наявність звука [ə] (шва) (у всіх мовах союзу);
- зачатки гармонії голосних (у румунській, албанській, грецькій і болгарській мовах);
- чергування звуків [n] і [r] у деяких позиціях (в албанській і румунській мовах);
- редукція [о] у слабких позиціях (в албанській, болгарській, румунській і балканських діалектах ромської мовах) та деякі інші риси.
У граматиці:
- витіснення інфінітива іншими формами дієслів або його збереження лише в окремих висловах або в деяких діалектах;
- спрощення парадигми відмінювання (менша кількість відмінків, ніж у споріднених мовах морфем (запозичений зі слов’янських мов зменшувально-пестливий суфікс [-itsa] набув поширення в новогрецькій, албанській, румунській і балканських діалектах ромської мови) та інші риси.
У мовах балканського мовного союзу наявні численні лексичні запозичення в шарах лексики різного часу, які є спільними для більшості мов союзу (грецизми візантійської доби, тюркізми тощо) та спільні фразеологізми, які різні балканські мови запозичували одна з одної через калькування (див. Калька у мовознавстві).
Спільні риси мов балканського союзу, поширеність яких не зумовлена мовною спорідненістю, називають балканізмами.
Література
- Асенова П. Балканско езикознание. Основни проблеми на Балканския езиков съюз. София : Фабер, 1989. 276 с.
- Comparative Syntax of the Balkan Languages / Ed. by M.-L. Rivero, A. Ralli. Oxford : Oxford University Press, 2001. 240 p.
- Topolińska Z. The Balkan Sprachbund from a Slavic Perspective // Zbornik Matice srpske za filologiju i lingvistiku. 2010. Vol. 53. № 1. P. 33–60.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Балканський мовний союз // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Балканський мовний союз (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 13.09.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
