Бангка-Белітунг

Бангкам-Белімтунг, Острови Бангка-Белітунг — провінція Індонезії.

Бангка-Белітунг
Тип	провінція
Адміністративний центр	Панкалпінанг
Країна	Індонезія
Площа (кв. км)	16 424,06
Чисельність населення (тис.осіб)	1400
Густота населення (осіб на кв.км)	91

Зміст

1 Географічне положення
2 Адміністративний поділ
3 Історична довідка
4 Природа
5 Населення
6 Господарство
7 Наука, освіта, культура
- 7.1 Наука та освіта
- 7.2 Культура та мистецтво
8 Спорт
9 Персоналії
10 Додатково
11 Література
12 Автор ВУЕ
13 Важливо!

Географічне положення

Розташовано на схід від острова Суматра. Займає 575 островів, найбільші з яких — Бангка й Белітунг, розділені протокою Гаспар.

Відокремлено від провінції Південна Суматра протокою Бангка (на заході), від провінції Західний Калімантан протокою Карімата (на сході).

Омивається на півночі морем Натуна, на півдні — Яванським морем.

Адміністративний поділ

Включає 6 регентств (Бангка, Західна Бангка, Південна Бангка, Центральна Бангка, Белітунг, Східний Белітунг), 1 місто.

Територія — 16 424,06 км².

Адміністративний центр — м. Панкалпінанг.

Історична довідка

У 7–13 ст. острови Бангка й Белітунг належали буддійському (див. Буддизм) королівству Шривіджая. Із 7 ст. також відомо про поширення індуїзму. Від 13 ст. острови почали заселяти китайці. У 14–15 ст. перебували під впливом індуїстської імперії Маджапагіт, острів Белітунг був елементом системи морської оборони держави. Згодом підвладні султанату Палембанг.

У 15 ст. на острові Белітунг було засновано королівство Бадау, у 17 ст. — Балок. Через нього проходили морські торгові шляхи. Наприкінці 17 ст. — на початку 18 ст. утвердилося королівство Белунту, з якого далі виокремилося королівство Будінг.

Близько 1709–1710 тут було виявлено олов’яні руди, що становили інтерес для Голландської Ост-Індської компанії. Розробка наявних запасів стала чинником подальшого розвитку й заселення територій.

1812 острів Бангка перейшов під контроль Британської імперії. За умовами англо-голландських договорів 1814 та 1824 острови Бангка й Белітунг відійшли до Нідерландів. Місцеве населення протистояло колонізації, що призвело до спроби повстання 1849–1851.

У роки Другої світової війни окуповано Японією впродовж 1942–1945.

Від 1948 — у складі Сполучених Штатів Індонезії, від 1950 — Індонезії.

З 1956 регіон був частиною провінції Південна Суматра.

Провінцію Бангка-Белітунг засновано 2000.

Природа

Рельєф і корисні копалини

Переважають низовини, є місцевості з горбистим рельєфом.

Середня висота — 50–60 м над рівнем моря. Найвища точка — г. Марас (699 м).

Видобувають олов’яні руди, граніт, кварцовий пісок, каолін, глину.

Ґрунти

Поширені слабкорозвинені регосолі, кам’янисті та алювіальні ґрунти.

Річки

Серед річок, що протікають територією провінції, — Лаянг (32,5 км), Батуруса (31,2 км), Мендук (26,5 км).

Клімат

Клімат тропічний, вологий, із характерним впливом мусонів. Середня температура січня та липня — +26 °С.

Середньорічна кількість опадів — до 3000 мм, рясні протягом року, найбільше в листопаді та грудні.

Рослинний та тваринний світ

Острів Белітунг вкрито низинними тропічними лісами. Є унікальні екосистеми вересових лісів, відомих як керангас (тропічні вологі ліси, карликові вересові ліси), що ростуть на кислих піщаних ґрунтах, бідних на поживні речовини, та перебувають під загрозою зникнення. Вони також представлені чагарниковими рослинними угрупованнями — падангами (пасовищна, чагарникова рослинність, що росте на пісковику).

Фіторізноманіття рослин острова Белітунг невисоке, тут зростають мінімум 77 видів покритонасінних рослин. Зокрема, серед них — 7 видів непентесів(Nepenthes gracilis — найпоширеніший, N. mirabilis, N. ampullaria, N. rafflesiana, N. reinwardtiana), 2 природних гібриди N. hookeriana (N. rafflesiana × N. ampullaria) і N. neglecta (N. gracilis ×N. mirabilis), природними оселищами яких є вересові ліси. Трапляються також у вторинних лісах, на болотах тощо.

Фітоценози за участю непентесів занесено до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи. У їхньому складі — до 13 інших видів рослин, зокрема беккея чагарникова (Baeckea frutescens), комахоїдні рослини: росичка Бурмана (Drosera burmannii), види пухирника тощо.

У центральній частині острова Бангка є унікальний біотоп — Пелаванський заповідний ліс, утворений деревами пелаван (Tristaniopsis obovata) із цінною деревиною. Тут трапляються епіфіти, зокрема непентес, мешкають рідкісні птахи, як-от красняк чорноголовий (Prionochilus thoracicus) і монаршик гіацинтовий (Hypothymis azurea). З-поміж інших дерев — улін, або борнейське залізне дерево (Eusideroxylon zwageri), види родини пальмових (зокрема, ротангова пальма, інші представники роду каламус).

Серед тварин відомі як рідкісні, так і звичайні представники фауни Індонезії: ящірки, морські змії, примати (наприклад, Cephalopachus bancanus), оленеві з родів аксис і руса, свиня дика, беркут, товстий лорі банкський (Nycticebus bancanus), товстий лорі повільний (N. coucang), лутунг яванський (Trachypithecus auratus), панголін яванський (Manis javanica), крокодил гребенястий (Crocodylus porosus) та інші.

Є національний парк «Гунунг Марас» (засновано 2016; площа — 16,8 тис. га). Парк «Белітонг» (площа суходолу — 480 тис. га) має статус глобального геопарку ЮНЕСКО з 2021.

Основні загрози та ризики у сфері природокористування

До головних загроз у сфері природокористування належать лісові пожежі та видобуток корисних копалин.

Населення

Загальна кількість населення (2020, перепис) — 1,4 млн осіб, густота — 91 особа/км2.

Склад населення за етнічними групами (2010, перепис): суматранці (близько 69 %), яванці (8,3 %), китайці (8,1 %), буги (2,7 %), малайці (1,5 %) та інші. За релігійними групами (2020, оцінка): мусульмани (89,9 %), буддисти (4,4 %), християни (3,4 %) та інші.

За віковими групами (2020, перепис): до 15 років — 24,2 % осіб, 15–65 роки — 70,3 %, 65 років і більше — 5,5 %. За статевими групами: чоловіки (51,3 %), жінки (48,7 %).

Переважає індонезійська мова.

Населення зростає, 2010 становило 1,2 млн осіб.

Рівень урбанізації — 57,6 %. Найбільше місто — Панкалпінанг (218 тис. осіб).

Господарство

Промисловість

Номінальний валовий внутрішній продукт провінції 2021 становив 85,9 трлн індонезійських рупій. Від початку 18 ст. острів Бангка був одним зі світових центрів видобутку й переробки олов’яних руд. Добувають також глину, кварц тощо. Натепер гірнича промисловість забезпечує близько 10 % ВВП, промисловість обробна — близько 20 %. Одним із центрів металургії є м. Мунток (регентство Західна Бангка), де розташовано один із найбільших у світі заводів із перероблення руди «Ті-Ес-Ел Аусмелт» («TSL Ausmelt»).

Усього працюють понад 100 малих і середніх підприємств. Виробляють також хімічну продукцію, будівельні матеріали, харчові продукти тощо.

Сільське господарство

Сільське й лісове господарство — традиційні галузі для провінції, внесок у ВВП становить близько 20 %. Землі сільськогосподарського призначення становили близько 1 млн га (2019, оцінка).

Розвинено рослинництво, переважають плантаційні (див. Плантація) культури, зокрема каучуконоси (виробництво станом на 2020 — 54,6 тис. т). Вирощували кавун (4,1 тис. т), огірок (4,4 тис. т), перець чилі (6,9 тис. т.) та рис (57 тис. т). Найбільша частка виробництва належала олійній пальмі (158,4 тис. т). Експортують прянощі, мед тощо.

Тваринництво зосереджено на птахівництві, розведенні великої рогатої худоби, свиней. Зокрема, найбільшим є поголів’я бройлерів (11,3 млн голів).

Популярне також рибальство та аквакультура.

Сфера послуг

Розвивається сфера послуг. Торгівля традиційно забезпечує до 15 % ВВП.

Зростає ресторанне й готельне господарство, зокрема налічують близько 50 класифікованих готелів.

Туризм переважно внутрішній. Усього 2019 провінцію відвідало 438 тис. осіб.

Транспорт

На острові Белітунг у м. Танджунгпандані розташовано аеропорт Хананджуддін (середній пасажиропотік становить близько 1 млн осіб), на острові Бангка в м. Панкалпінангу — Депаті Амір (до 2 млн осіб).

Станом на 2021 залізниця відсутня.

Характерна розвинена мережа автошляхів у прибережних і внутрішніх районах островів. Загальна протяжність автомобільних доріг становить 4 тис. км (2020, оцінка).

Діють 7 основних портів, які обслуговують до 500 тис. осіб. Найбільшим є Пангкал Балам, що також забезпечує вантажні перевезення, торгівлю між островами.

Громадський транспорт представлено автобусами, мікроавтобусами.

Наука, освіта, культура

Наука та освіта

Наявні дослідницькі центри при закладах вищої освіти. Заплановано відкриття міжнародного центру вивчення мангрів.

Станом на 2020 у провінції працювало понад 370 закладів дошкільної освіти, 822 — початкової освіти, 218 неповних середніх шкіл, 69 старших середніх шкіл, 58 професійних середніх шкіл та понад 50 медресе.

Усього нараховували 20 закладів вищої освіти (світські, духовні). Зокрема, статус державних мають виробничий політехнічний інститут Бангка-Белітунг (засновано 1994; м. Сунгайліат) та університет Бангка-Белітунг (засновано 2006; неподалік від м. Панкалпінанга).

Культура та мистецтво

Культура й мистецтво провінції пов’язано з традиціями різних етнічних груп, часто релігійними обрядами. Населення займається різними ремеслами.

У м. Панкалпінангу діють музеї олова (засновано 1997) та ткацтва (засновано 2017), у м. Мунтоку — індонезійський музей олова (засновано 2013) та інші.

У Мунтокському музеї також є галерея, присвячена подіям Другої світової війни, історії соціально-культурного розвитку міста. Популярний ляльковий театр із використанням дерев’яних маріонеток, що поєднує спів, музику й танці.

До списку об’єктів культурної спадщини занесено будівлю штаб-квартири гірничодобувної компанії (1915; м. Мунток; тепер тут базується музей олива). Є також близько 730 мечетей, понад 450 мусалл, близько 90 протестантських і 30 католицьких церков, 48 буддистських монастирів тощо.

Відомий щорічний фестиваль «Танджунг Келаянг» на острові Белітунг (з 2018).

Спорт

Культивують легку атлетику, футбол, бадмінтон, мотокрос, триатлон та інше. Поширене бойове мистецтво силат, яке традиційно супроводжується музикою. Серед об’єктів спортивної інфраструктури — стадіон Депаті Амір (2005; 15 тис. місць).

Персоналії

Тут народився політичний діяч, генеральний секретар Комуністичної партії Індонезії Діпа Нусантара Айдіт (1923–1965) та інші.

Додатково

Дамбус — музичний інструмент та форма мистецтва корінного населення острова Бангка, пов’язана з піснею та танцем.

Серед традиційних музичних інструментів — ангклунг, ребана (бубон), ударний інструмент гамбанг, генданг — барабан традиційного індонезійського оркестру гамелан.

Кампак вважають одним із типових танців Бангки-Белітунг.

Література

Somers Heidhues M. F. Bangka tin and Mentok Pepper: Chinese Settlement on an Indonesian Island. Singapore : Institute of Southeast Asian Studies, 1992. 270 p.
Music and the Racial Imagination / Ed.by R. M. Radano, Ph. V. Bohlman, H. A. Baker. Chicago : University of Chicago Press, 2000. 703 p.
The Territories of Indonesia / Ed. by I. Brown. London : Routledge, 2009. 346 p.
Kewarganegaraan Suku Bangsa Agama dan Bahasa Sehari-hari Penduduk Indonesia. Jakarta : Badan Pusat Statistik, 2010. 64 p.
Kain Cual Bangka Warisan Budaya Bernilai Tinggi // Bangkapos.com. 2012. URL: https://bangka.tribunnews.com/2012/06/09/kain-cual-bangka-warisan-budaya-bernilai-tinggi
Irawan A., Chikmawati T., Sulistijorini. Diversity and Zonation of Mangrove Flora in Belitung Island, Indonesia // Biodiversitas. 2021. Vol. 22. № 5. P. 2981–2992.
Jähnichen G. Sustaining Musical Instruments. Food and Instrumental Music. Berlin : Logos, 2021. 284 p.
Statistik Pertanian Provinsi Kep. Bangka Belitung Tahun 2020. Pangkalpinang : Dinas Pertanian dan Ketahanan Pangan Provinsi Kepulauan Bangka Belitung, 2021. 112 p. URL: https://distan.babelprov.go.id/sites/default/files/publikasi/BUKU%20STATISTIK%202020%20UPLOT_0.pdf
Bangka Belitung Typical Dances Campak // Come & Explore. Bangka Belitung. URL: https://visitbangkabelitung.com/en/destination-highlight/bangka-belitung-typical-dances-campak
Belitong UNESCO Global Geopark // UNESCO. URL: https://en.unesco.org/global-geoparks/belitong
Provinsi Kepulauan Bangka Belitung Dalam Angka 2022 // Badan Pusat Statistik. URL: https://babel.bps.go.id/publication/2022/02/25/79d93d4f97fd1850c20d5685/provinsi-kepulauan-bangka-belitung-dalam-angka-2022.html

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бангка-Белітунг // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бангка-Белітунг (дата звернення: 13.05.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.08.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів