Бандура, Альберт

Albert Bandura Psychologist.jpg

Банду́ра, Альбе́рт (англ. англ. Bandura, Albert; 04.12.1925, містечко Мандер, провінція Альберта, Канада — 26.07.2021, переписна місцевість Стенфорд, округ Санта-Клара, штат Каліфорнія, США) — учений-психолог, професор (з 1964), засновник соціально-когнітивної теорії.

Бандура, Альберт

(Bandura, Albert)

Народження 04.12.1925
Місце народження Мандер
Смерть 26.07.2021
Місце смерті Стенфорд
Alma mater Британської Колумбії університет
Місце діяльності Канада, США
Напрями діяльності психологія, педагогіка
Традиція/школа соціально-когнітивна теорія


Життєпис

Походив з багатодітної родини фермерів, емігрантів з України (мати) й Польщі (батько), був молодшим із 6-ти дітей.

Навчався на факультеті мистецтв Університету Британської Колумбії, де й захопився додатковим курсом з психології. 1949 отримав ступінь бакалавра.

Переїхав до США, продовжив навчання в Університеті Айови (м. Айова-сіті, США), де діяв знаний осередок психологічних студій. 1951 закінчив магістратуру, 1952 — отримав ступінь доктора філософії (з клінічної психології).

Від 1953 до кінця життя працював у Стенфордському університеті. 1956 отримав громадянство США. З 1964 — професор, член Американської психологічної асоціації, 1974 був обраний її президентом.

Доробок

Мав широке коло наукових зацікавлень: питання вікової психології, педагогічної психології, соціальної психології, психотерапії тощо (зокрема, підліткова агресія, соціальні та когнітивні аспекти розвитку особистості, здатність дітей до саморегуляції та самоконтролю, процеси соціалізації, взаємовплив людини й соціального оточення).

Провів цикл педагогічних експериментів із метою дослідження ролі спостереження та імітації поведінкових моделей у навчанні; механізмів формування агресії; опанування людиною соціальних та емоційних реакцій; впливу моделювання на людську поведінку; саморегулювання учнів у процесі навчання та ролі суб’єктивних чинників в академічних досягненнях.

Багаторічні розвідки Бандури вплинули на переорієнтацію психологічної науки від тогочасних панівних парадигм психоаналізу та біхевіоризму до когнітивної психології й теорії соціалізації.

Істотно розвинув теорію соціального навчання (у 1980-х перейменував її на соціально-когнітивну теорію), радикально переглянувши засадничі принципи біхевіоризму. Доводив, що зміни людської поведінки обумовлені не стільки впливом покарань і нагород, як опосередковані мотивами, когнітивними актами, саморефлексією. Вказував на діяльну активність людини у процесі навчання, важливу роль самоконтролю, самопідкріплення (самопідтримки чи самоосуду), цілепокладання, самоефективності (здатності впоратися зі складною ситуацією). Розгорнув теорію соціально-когнітивного навчання як складного процесу взаємовпливу особистісних рис людини, когнітивних процесів та соціального оточення, т. з. реципрокний (від лат. reciprocus — зворотний) зв’язок і детермінацію суб’єктних та середовищних чинників.

Основні дослідження: «Принципи модифікації поведінки» (англ. «Principles of Behavior Modification»; 1969), «Агресія: аналіз соціального навчання» (англ. «Aggression: a social learning analysis»; 1973), «Теорія соціального навчання» (англ. «Social Learning Theory»; 1977), «Соціальні засади думки і дії. Соціально-когнітивна теорія» (англ. «Social Foundations of Thought and Action: A Social Cognitive Theory»; 1986).

Від 1970-х досліджував явище самоефективності, способи її розвитку та значення для подолання стресів, фобій, психотерапевтичної підтримки «Самоефективність: здійснення контролю» (англ. «Self-efficacy: the exercise of control»; 1997).

Визнання і нагороди

Член Американської академії мистецтв і наук (з 1980).

За новаторські наукові досягнення нагороджений відзнаками Національної академії наук США, Американської психологічної асоціації (1980; 1999 премія Торндайка), Американського психологічного товариства.

Кавалер («офіцер») ордена Канади (2014).

2016 Барак Обама нагородив діяча Національною науковою медаллю США.

Почесний президент Канадської психологічної асоціації.

Отримав 16 почесних звань від Римського, Лейденського, Нью-Йоркського, Саламанки, Афінського університетів, Університету Оттави тощо.

Додатково

За даними 2002, А. Бандура став четвертим у рейтингу психологів за частотою цитування праць (після Б. Скіннера, З. Фройда та Ж. Піаже).

Праці

  • Social Learning through Imitation // Nebraska Symposium on Motivation, 1962. Lincoln : University of Nebraska Press, 1962. 330 p.
  • Principles of Behavior Modification. New York : Holt, Rinehart and Winston, 1969. 677 p.
  • Psychological Мodeling: Conflicting Theories. Chicago : Aldine·Atherton, 1971. 210 p.
  • Aggression: A Social Learning Analysis. Englewood Cliffs : Prentice-Hall, 1973. 390 p.
  • Social Learning Theory. Englewood Cliffs : Prentice Hall, 1977. 247 p.
  • Social Foundations of Thought and Action: A Social Cognitive Theory. Englewood Cliffs : Prentice-Hall, 1986. 617 p.
  • Self-Efficacy: The Exercise of Control. New York : Freeman, 1997. 604 p.
  • Moral Disengagement: How People Do Harm and Live with Themselves. New York : Macmillan, 2016. 544 p.

Література

  1. Evans R. I. Albert Bandura: The Man and His Ideas: A Dialogue. New York : Praeger, 1989. 112 p.
  2. Haggbloom S. J. The 100 Most Eminent Psychologists of the 20th Century // Review of General Psychology. 2002. № 6 (2). Р. 139–152.
  3. . Educational Psychology: A Century of Contributions / Ed. by B. J. Zimmerman, D. H. Schunk. Mahwah : Erlbaum, 2003. 490 p.
  4. Абліцов В. Г. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. Київ : КИТ, 2007. 436 с.
  5. Столяренко О. Б. Психологія особистості. Київ : Центр навчальної літератури, 2012. 280 с. #Кожушна Т. В. Cамомотивація в навчальних досягненнях. Роль самоефективних переконань та постановка особистісних цілей // Міжнародні Челпанівські психолого-педагогічні читання. 2013. Т. 6. С. 371–377.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Бандура, Альберт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бандура, Альберт (дата звернення: 10.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
10.02.2022

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶