Бандіагари нагір'я, Земля догонів
Бандіага́ри нагі́р'я, Земля́ дого́нів (англ. Cliff of Bandiagara, Land of the Dogons) — природно-ландшафтна та історико-етнографічна пам’ятка, розташована в Північно-Західній Африці на території Республіки Малі в регіоні Мопті; пам'ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1989).
Зміст
Історична довідка
Назва плато Бандіагара пов’язана з однойменним містом, яке було засноване близько 1770 мисливцем Нангабану Йоробуге Тембелі. Бандіагара мовою догонів букв. означає «велика чаша».
Заселення Бандіагари первісною людиною розпочалося понад 130 тис. років тому. У цьому регіоні активно відбувалися міграції населення.
3–2 ст. до н.е. тут з’явилися поселення племені толой. Назва культури походить від висохлого русла річки, неподалік сучасної комуни Сангха, де вперше було знайдено скельні будівлі. Дотепер збереглися рештки жител та зерносховищ, поховання. Житла будували послідовно накладаючи один на одний шматки глини.
10 ст. н.е. носіїв культури толой витіснила людність, яку пізніші догони назвали «теллем» («ті, хто були до нас») або «бана» («маленькими червоними людьми»). Вони споруджували будівлі з сирцевої цегли навколо основи стрімчака Бандіагари та на самій скелі. Займалися мисливством, рибальством, збиральництвом, землеробством мотичного типу. Дослідники вважають теллем творцями найдавнішої в цьому регіоні скульптури, що збереглася дотепер. Скульптура висічена з каменю та твердих порід дерева, являє собою серії масок та статуеток, серед яких чітко розрізняють жіночі, чоловічі та зооморфні зображення. Окремим явищем є скульптури андрогінів з піднятими догори руками. Скульптура теллем лягла в основу культури народу догонів.
Характеристика
Загальна площа — 400 тис. га, 289 сіл догонів (оцінка, 2012).
Регіони, що перебувають під охороною: нагірне плато Бандіагара між селищем Амба на північному сході, селищем Гані на південному сході; стрімчак.
Нагірне плато сформоване ланцюгом прямовисних скель із пісковика висотою до 500 м і протяжністю бл. 150 км понад 2 млрд. років тому. Найвища точка нагір’я до 700 м — над піщаною рівниною Сено-Гондо на висоті 200–300 м над рівнем моря.
Стрімчак складається з майже вертикального відкосу, який нависає над осипами пісковика під нахилом близько 25°м та долиною передгір’я. Відкіс має змінну висоту, яка збільшується із півдня на північ.
Пісковик Бандіагари кремнієвий (див. Кремній), має яскраво виражену фракційність, що в умовах інтенсивної корозії сформувало унікальні фації. Він багатий тріщинами та печерними утвореннями, які є джерелом інтенсивної циркуляції ґрунтових вод та прихистком для людей в різний історичний час.
Стрімчак розташований у зоні африканської напівпустелі Сахель. Дощі бувають з кінця червня до жовтня, загальна кількість опадів — 500–700 мм.
Земля Догонів
Формування етно-політичного об’єднання, яке тепер називають догонами, розпочалось з 10–13 ст. і тривало до 15 ст. Їх походження залишається достеменно не з’ясованими. Більшість догонів сповідують різні форми анімізму та тотемізму. Основу соціально-політичного ладу складають родові громади, які походять від одного прабатька та мають рівноправ’я.
Більшість догонів належать до чотирьох племен: ару (Arou), домно (Domno), діон (Dyon), оно (Ono). Верховним правителем є великий Гогон (the Hogon, верховний жрець змієподібного бога сонця і вогню), якого обирають обов’язково з племені ару.
Архітектурні комплекси представлені будівлями прямокутної форми з конусоподібними солом’яними дахами. Стіни складають з почергових шарів цегли та каміння, фасади житлових будинків прикрашають малюнками, орнаментом та скульптурними композиціями. Збори громади — тогу-на (togu-na) — відбуваються у видовжених приземистих спорудах на стовпах без стін із плоским дахом із соломи та гілок.
Особливою частиною культури догонів стало вирізання з дерева ритуальних масок для містичних танців під час церемоній спілкування з померлими предками. Вчені виділяють 78 типів традиційних масок, які символізують різні аспекти вірувань догонів. Особливим сакральним змістом догони наділяють майстрів-ковалів, які не лише виробляють дерев’яну та металеву скульптуру, а й виготовляють із заліза господарські знаряддя, інструменти для роботи з деревом.
Населення нагірного плато Бандіагари впродовж багатьох століть зазнавало тиску з боку ісламу та католицизму, але догони спромоглися зберегти свої архаїчні звичаї, традиції, вірування та побут.
Значення
На плато Бандіагарі й уздовж скель збереглися чисельні залишки матеріальної культури людини від часів палеоліту до початку 20 ст.
Додатково
- Слово «догон» перекладають із догонської мови як «люди з До». До і Крі були двома найбільшими центрами цивілізації (північного) Стародавнього Малі. Гріоти (професійні оповідачі) говорять, що назва походить від дієслова «дого» з групи мов манде, що в перекладі означає «сховати, ховатися», а догони — «люди, що сховалися в скелях».
- За усними переказами догонів, котрі має кожна сільська громада, перші групи переселенців прийшли до стрімчака Бандіагара в 10 ст. із країни Манден, яка розташовувалася в південно-західній частині Малі між містами Кангаба, Кіта й Бамако.
- 2012 Малі стало центром політичної кризи, було зруйновано або частково пошкоджено близько 30 селищ, половина з яких перебувала в межах охоронної території (Землі догонів).
Джерела
Cliff of Bandiagara (Land of the Dogons) // UNESCO. URL: http://whc.unesco.org/en/list/516
Література
- Palau-Marti M. Les Dogon. Paris : Presses Universitaires de France, 1957. 122 p.
- Bilot A., Bohbot M., Calame-Griaule G. et al. Serrures du pays Dogon. Paris : Adam Biro, 2003. 223 p.
- Huysecom E., Sanogo Kl. 1907–1997–2007: un siècle de travaux historiques et archéologiques en «Pays dogon», une décennie de recherches du programme «Peuplement humain et évolution paléoclimatique en Afrique de l’Ouest» // Etudes maliennes. 2006. Vol. 65. P. 5–14.
- Ozainne S. Pulsations sahariennes et premiers cultivateurs: le Néolithique récent du plateau dogon (3500–500 av. J.-C.) // Etudes maliennes. 2006. Vol. 65. P. 69–88.
- Cissé L., Joffroy Th., Guindo P. Le temple d’Arou. Falaises de Bandiagara, Pays Dogon. Grenoble : CRATerre-ENSAG, 2010. 36 p.
- Blom H. Dogon. Images & Tradition. Brussels : Momentum Publication, 2011. 385 р.
- Куценков П. А. Догоны, XXI век: Путевые записки шуточного родственника. Москва; Санкт-Петербург : Нестор-История, 2020. 228 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гоман Ю. О. Бандіагари нагір'я, Земля догонів // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бандіагари нагір'я, Земля догонів (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.02.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
