Бар'єр культурний
Бар’є́р культу́рний — особливі елементи культури, що ускладнюють та (в екстремальних випадках) унеможливлюють взаємозв’язок і соціальні контакти представників різних культурних середовищ.
Бар’єр культурний у спілкуванні виникає за спілкування представників різних культурних середовищ. В основі взаємодії в будь-якій культурі — правила поведінки, що визначаються ціннісними орієнтаціями, переконаннями, нормами. Належність до однієї культури полегшує процес комунікації, до різних — ускладнює її.
Найскладніші для подолання і профілактики види неузгодженості в спілкуванні та поведінці. Їхні витоки можуть бути як в історії культур народів, до яких належить суб’єкт взаємодії, так і в національно-конфесійних законах і правилах поведінки, спілкування та діяльності.
Зміст
Джерела бар’єрів культурних
1) Мова (семантика) — один із найважливіших бар’єрів у міжкультурному спілкуванні. Мовні бар’єри виникають у ситуації, коли учасники взаємодії говорять різними мовами або у формах різноманітних діалектів. Якщо один із комунікаторів не знає точного значення слів, це створює непорозуміння і призводить до конфлікту значень.
2) Культурні норми та цінності. Кожна культура має свої ціннісні зразки, значення та норми, що відрізняють її від іншої. Ця різниця часто зумовлена історичним контекстом, переконаннями та судженнями, завдяки яким суспільство усвідомлювало себе та культуру. Наприклад, у східних країнах (Індія, Пакистан, Шрі-Ланка) значення фізичної дистанції відрізняється від значення у західних країнах, що може значною мірою вплинути на ефективність комунікації.
3) Стереотипи як будь-які усталені або заздалегідь засвоєні уявлення про певну спільноту та ідентичність. Вони створюються в процесі соціалізації людини та формування порядку денного у засобах масової інформації. Будь-яка стереотипізація передбачає статичний погляд на суспільство і людину, що може бути передумовою виникнення бар’єрів. Не кожен стереотип є передумовою закріплення бар’єра культурного.
Відмінності в стереотипах, що існують у різних культурах, стосуються багатьох аспектів: теми розмов (про що можна, а про що не варто говорити з представниками інших культур); ставлення до часу; поведінка представників різних культур у громадських місцях та інше. Така ситуація характерна для національних (етнокультурних) стереотипів, які поділяють на • автостереотипи — уявлення про свій народ і власну культуру; • гетеростереотипи — схематично узагальнюючі погляди на інші народи й культури.
4) Цінності та переконання. Відмінності в цінностях та переконаннях у культурах створюють бар’єр у спілкуванні, що виникає як результат розбіжностей у рівні прийнятності певних соціальних дій у культурах. Впливовими чинниками можуть бути: релігія, традиції, політичне середовище, колективний досвід тощо.
5) Кінесика виконує функцію доповнення або заміщення мовних повідомлень. Вона впливає на створення образу партнера та всієї ситуації спілкування. Найбільш вивченими елементами кінесики є міміка, жести, пози.
6) «Мова тіла» та жестикуляція. У консервативних суспільствах (наприклад, арабських та африканських) привітання протилежної статі рукостисканням або обіймами вважають недоброзичливістю або навіть моральним злочином. У західному світі рукостискання є звичною практикою. Бар’єри культурні на практиці проявляються у нерозумінні партнерами один одного, взаємному ворожому ставленні або недовірі партнерів.
Типи бар’єрів культурної компетентності
Типи бар’єрів культурних визначаються наявністю в процесі міжкультурної комунікації чотирьох основних сфер, у межах яких розгортається взаємодія учасників: мовної, етнокультурної, комунікативної і психологічної. Відповідно виділяють чотири основні групи бар’єрів культурної компетентності: мовні, етнокультурні, комунікативні та психологічні. Кожна з цих груп характеризується специфічними особливостями, тому для їх подолання не існує єдиних універсальних способів. Кожна група міжкультурних бар’єрів вимагає відповідних її специфіці способів подолання.
Додатково
Поширеною причиною відсутності ефективної комунікації є культурні відмінності: люди, які живуть у різних культурах та історичних епохах, спілкуються по-різному і мають відмінні моделі мислення, що зумовлено різним досвідом та історичним контекстом.
У міжкультурної комунікації не може бути ідентичних правил поведінки, які багато в чому визначаються особливостями їхніх культур. Унаслідок цього в процесі комунікації виникають ситуації непевності, наприклад, при вживанні форм вітання і прощання, вибачення та інших, на перший погляд, звичайних форм поведінки. Для подолання цього типу культурних бар’єрів необхідно звертатися до знань учасників про наявність культурних відмінностей у партнерів і можливості їхнього прояву в процесі комунікації.
Література
- Giddens A. Modernity and self-Identity. Self and Society in Late Modern Age. Cambridge : Polity Press, 1991. 264 p.
- Грушевицкая Т. Г., Попков В. Д., Садохин А. П. Основы межкультурной коммуникации. Москва : Юнити-Дана, 2002. 352 с.
- Самохина Т. С. Эффективное деловое общение в контекстах разных культур и обстоятельств. Москва : Р. Валент, 2005. 216 c.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Нехаєнко О. В. Бар'єр культурний // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бар'єр культурний (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.08.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
