Барбе д'Оревільї, Жюль Амеде
Барбе́ д’Оревільї́, Жюль-Амаде́ (Барбе д’Орвії; фр. Barbey d’Aurevilly, Jules Amédée; справжнє прізвище — Барбе; 02.11.1808, м. Сен-Совер-ле-Віконт, тепер регіон Нормандія, Франція — 23.04.1889, м. Париж, Франція; перепохов. 1926 у м. Сен-Совер-ле-Віконт) —письменник, представник пізнього романтизму, літературний критик, журналіст. Писав французькою мовою.
|
Барбе д'Оревільї, Жюль Амеде (Barbey d’Aurevilly, Jules Amédée) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Барбе д’Орвії |
| Справжнє прізвище | Барбе |
| Народження | 02.11.1808 |
| Місце народження | Сен-Совер-ле-Віконт |
| Смерть | 23.04.1889 |
| Місце смерті | Париж |
| Місце поховання | Сен-Совер-ле-Віконт |
| Напрями діяльності | література |
Життєпис
Походив із дрібного дворянства. Закінчив 1829 Колеж Станіслас у м. Парижі, 1833 — факультет права Університету м. Кана (тепер регіон Нормандія), де захистив дисертацію «Причини, які припиняють дію розпорядження». Заснував у м. Парижі журнал «Ревю крітік де ла філософі, де сьянс е де ла літератюр» («Revue critique de la philosophie, des sciences et de la littérature»; 1834). Згодом працював у інших заснованих ним журналах — «Ревю дю монд католик» («La Revue du Monde catholique»; з 1847), «Ревей» («Le Réveil»; з 1858), співробітничав у різних інших газетах і журналах (понад 40), писав статті.
Дебютував як критик 1842 у газеті «Глоб» («Globe»). З 1852 понад 10 років писав політичні та літературно-критичні статті до газети «Пеї» («Pays»). Від 1868 працював разом із Ш. О. де Сент-Бевом літературним критиком у газеті «Конститусьйонель» («Constitutionnel»), а з 1869 після смерті Ш. О. де Сент-Бева став єдиним літературним критиком цього впливового видання. Барбе д’Оревільї називали «конетаблем літератури». Популяризував твори О. Бальзака, Стендаля, Ш. Бодлера. Піддавав критиці реалізм, натуралізм і представників парнаської школи.
Творчість
Твори Барбе д’Оревільї належать певною мірою до двох літературних напрямів: романтизму та символізму. Його творчість немов продовжує перший та у деяких аспектах є передвісницею другого.
Починав як поет, перший твір — елегія «Героям Фермопіл» («Aux héros des Thermopyles»; 1823), присвячена поету і драматургу К. Делавіню (1793–1843; Франція). Свою першу поетичну збірку (1824–1825) спалив. 1831 написав першу новелу «Оніксова печатка» («Le Cachet d’onyx»; опублікована посмертно 1919), а 1832 — другу новелу «Леа» («Léa»), яку опублікував у заснованому ним республіканському журналі «Ревю дю Кан» («La Revue de Caen»).
Успіх прийшов до нього після опублікування нарису «Про дандізм і Джорджа Бреммеля» («Du dandysme et de George Brummel»; 1845). Цей твір змальовує англійського аристократа, який завоював вплив у вищому світі.
Писав також поеми в прозі, вірші, романи: «Неможливе кохання» («L’Amour impossible»; 1841), «Каблучка Аннібала» («Bague d’Annibal»; 1842), «Стара коханка» («Une vielle matresse»; 1849), «Зачарована» («L’Ensorcelée»; 1952), «Шевальє де Туш» («Le Chevalier des Touches»; 1863), «Одружений священик» («Un Prêtre marié»; 1864), «Історія без назви» («Une histoire sans nom»), «Сторінка історії» («Une page d’histoire»; обидва — 1882), «Те, що не вмирає» («Сe qui ne meurt pas»; 1883), збірку новел «Чортовиння» («Diaboliques»; 1874). У 1849–1850 у письменника з’явився проект серії романів під заголовком «Захід» («Ouest»). Зрештою він написав лише два романи з цієї серії — «Зачарована» і «Шевальє де Туш», які ґрунтуються на реальних історичних фактах, але з елементами вигадки, фантастики, та розповідають про боротьбу шуанів і роялістів проти Великої французької революції 1789–1794. Прагнув змалювати Нормандію, повернутися до історії нормандських шуанів: це були місця його дитинства, сповнені для нього емоціями та спогадами.
У низці творів домінують теми нещасливого кохання, самотності, занепокоєння. У збірці «Чортовиння» автор зобразив панування зла в суспільстві; в оповіданнях лунають песимістичні мотиви (тому письменника вважають попередником декадансу). У романах «Історія без назви» і «Сторінка історії» автор розповів про злочини, скоєні дворянами та священиками.
Барбе д’Оревільї був одним із перших представників жанру, який згодом назвали «метафізичним романом».
Українською мовою окремі твори письменника переклала Є. Рудинська.
Визнання
У м. Сен-Совер-ле-Віконт відкрито музей Барбе д’Оревільї (1925).
На честь письменника названо авеню в м. Парижі (1907).
Додатково
Прізвище д’Оревільї приєднав до свого після смерті дядька (18929), від якого отримав спадщину. Був відомий як денді; мав вплив у сфері моди. З 1847 співпрацював у газеті «Монітер де ла Мод» («Moniteur de la Mode») під псевдонімом Максимільєн де Сірен.
Твори
- Œuvres : en 17 t. Paris : François Bernouard, 1926–1927.
- Œuvres romanesques complètes : en 2 t. Paris : Gallimard, 1991.
- Р о с. п е р е к л. — Лики дьявола; Дьявольские маски. Москва : Книжный клуб «Книговек», 2010. 300 с.
- У к р. п е р е к л. — Карамазинова завіска // Діло. 1934. 14 січ. С. 2; 4 лют. С. 2.
- Поза партією віста // Діло. 1935. 21 черв. С. 2; 3 лип. С. 2.
Література
- Canu J. Barbey d’Aurevilly. Paris : Robert Laffont, 1945. 491 p.
- История французской литературы : в 4 т. Москва : Академия медицинский наук СССР, 1959. Т. 3. 583 с.
- Boschian-Campaner C. Barbey d’Aurevilly. Paris : Séguier, 1989. 223 p.
- Malandain P., Djourachkovitch A. Barbey d’Aurevilly // Beaumarchais J.-P., Couty D., Rey A. Dictionnaire des écrivains du langue français. #Paris : Larousse, 2001. P. 112–122.
- Lécureur M. Barbey d’Aurevilly. Paris : Fayard, 2008. 354 p.
- Liederkerke A. de. Talon rouge, Barbey d’Aurevilly: Le dandy absolu. Paris : La Table Ronde, 2019. 352 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Барбе д'Оревільї, Жюль Амеде // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барбе д'Оревільї, Жюль Амеде (дата звернення: 13.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 20.03.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
[Категорія:літературознавство]]
