Барнарда зоря

Барна́рда зоря́   — небесне тіло у сузір’ї Змієносця.

Названо на честь Е. Е. Барнарда, який 1916 відкрив її і встановив факт найбільшого власного руху цієї зорі. Назву зорі офіційно затверджено 01.02.2017 Робочою групою з найменування зір Міжнародного астрономічного союзу.

Загальний опис фізичних та астрометричних характеристик зорі

Видима зоряна величина зорі у фотометричній системі V = 9,54m, тому зорю не видно неозброєним оком. В інших спектральних діапазонах видимий блиск зорі може перевищувати межу видимості неозброєного ока (6,5m). У фотометричних системах Н та К видима зоряна величина Барнарда зорі дорівнює 4,83m та 4,52m відповідно.

Барнарда зоря — одна з найближчих до Сонця; четверта за віддаленістю серед усіх відомих нам зір. Відстань до неї — 1,83 парсек (близько 6 світлових років). Ближче до Сонця розташовано лише систему з трьох зір зорі Толіман (α Центавра).

Володіє найбільшим власним рухом серед усіх відомих зір. Найбільший власний рух Барнарда зорі є поєднанням досить великого модуля відносної швидкості та малої відстані до зорі. Модуль тангенціальної швидкості Барнарда зорі відповідає швидкості 90 км/с. Променева швидкість зорі становить (–110 км/с). Модуль повної відносної швидкості Барнарда зорі становить (142,6 ± 0,2) км/с.

Зоря наближається до Сонця і максимальне зближення повинно відбутися приблизно через 9 800 років: Сонце та Барнарда зорю буде розділяти відстань 3,75 світлових років.

Вік Барнарда зорі оцінюють у 7–12 млрд років, що значно перевищує вік Сонця (4,5 млрд років).

Спалахуюча активність зорі

1998 зафіксовано інтенсивний спалах зорі. Відтоді Барнарда зорю класифікують як спалахуючу зорю типу BY Dra. Отримала позначення V2500 Oph за системою Аргеландера (див. Аргеландера позначення).

Фізичну природу спалахів зір типу BY Dra ще до кінця не вивчено. Вважають, що вони викликані сильними магнітними полями, які пригнічують конвекцію плазми і призводять до раптових спалахів.

В липні 2019 виявлено два спалахи зорі в ультрафіолетовій ділянці спектра загальною енергією 3 × 1022 Дж та один рентгенівський спалах з енергією 1,6 × 1022 Дж.

Проблема наявності супутникової системи

У 1960-х та 1970-х точилася дискусія щодо наявності у Барнарда зорі планетної родини. Про наявність такої родини стверджував астроном П. ван де Камп (1901–1995; Нідерланди). Проте остаточно його гіпотезу спростовано 1978.

Група астрономів з Європейської південної обсерваторії 2018 опублікувала повідомлення про відкриття кандидата в екзопланети поблизу Барнарда зорі — Барнард b або GJ 700 b. Однак 2021 існування планети поставлено під сумнів.

Спостережні характеристики зорі

Екваторіальні координати зорі на епоху J2000,0:

Астрометричні характеристики зорі

  • променева швидкість (Rv): (–110,6 ± 0,2) км/c
  • компоненти власного руху (μ): за прямим сходженням: (–802,80) мілісекунд дуги на рік, за схиленням: 10362,54 мілісекунд дуги на рік
  • паралакс (π) = (546,9759 ± 0,0401) мілісекунд дуги, отже, відстань до зорі (5,9629 ± 0,0004) світлового року або (1,8282 ± 0,0001) парсек

Спектральні характеристики зорі

  • показники кольору (B–V) = 1,71m; (U–B) = 1,26m

Фізичні характеристики зорі

  • болометрична світність: 0,0035 L☉
  • вік: 7–12 млрд років
  • швидкість обертання (v sin i): 135 км/с
  • металевість: 10–35 % металевості Сонця.

Додатково

Зорю ідентифіковано на фотопластинках Гарвардського університету, отриманих 1888 та 1890 (це на 28 років раніше від дати її офіційного відкриття Е. Барнардом).

Інші позначення зорі в каталогах: BD+04°3561a, GCTP 4098.00, Gl 140-024, GJ 699, HIP 87937, LFT 1385, LHS 57, LTT 15309, Munich 15040, V2500 Oph, Vyssotsky 799, Karmn J17578+046, 2MASS J17574849+0441405.

За 180 років Барнарда зоря зміщується на небі на кутову величину, рівну видимому діаметру Місяця.

Найкращі умови для спостережень: травень–червень.

Література

  1. Fritz B., Barbara M., Nelan E. et al. Photometry of Proxima Centauri and Barnard’s Star Using Hubble Space Telescope Fine Guidance Senso 3: A Search for Periodic Variations // The Astronomical Journal. 1998. № 116 (1). P. 429–439.
  2. Барнарда зоря // Астрономічний енциклопедичний словник / За заг. ред. І. А. Климишина, А. О. Корсунь. Львів : Головна астрономічна обсерваторія НАН України ; Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. 548 с.
  3. Riedel A. R., Guinan E. F., DeWarf L. E. et al. Barnard’s Star as a Proxy for Old Disk dM Stars: Magnetic Activity, Light Variations, XUV Irradiances, and Planetary Habitable Zones // Bulletin of the American Astronomical Society. 2005. № 37. P. 442.
  4. Paulson D., Joel A., Anderson R. et al. Optical Spectroscopy of a Flare on Barnard’s Star // Publications of the Astronomical Society of the Pacific. 2006. № 118 (840). P. 227–235.
  5. Ribas I., Tuomi M., Reiners A. et. аl. A Candidate Super-Earth Planet Orbiting Near the Snow Line of Barnard’s Star // Nature. 2018. № 563 (7731). P. 365–368.



Автор ВУЕ

О. Г. Шевчук


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Шевчук О. Г. Барнарда зоря // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барнарда зоря (дата звернення: 13.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюдненно
Оприлюднено:
20.03.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶