Барруа, Шарль Ежен
Ба́рруа, Шарль Еже́н (фр. Barrois, Charles Eugène; 21.04.1851, м. Лілль, регіон О-де-Франс, департамент Нор, Франція — 05.11.1939, м. Сент-Женев’єв, регіон Іль-де-Франс, департамент Ессонн, Франція) — геолог, палеонтолог, професор (від 1888), очільник кафедри геології Лілльського університету (з 1902), член (з 1904) та очільник Академії наук Франції (з 1927).
|
Барруа, Шарль Ежен (Barrois, Charles Eugène) | |
|---|---|
| Народження | 21.04.1851 |
| Місце народження | Лілль |
| Смерть | 05.11.1939 |
| Місце смерті | Сент-Женев’єв |
| Місце діяльності | Лілльський університет |
| Напрями діяльності | геологія, палеонтологія |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Медалі | Бігсбі (1881), Волластона (1901) |
| Премії | Ф. Фонтена Геологічного товариства Франції (1891) |
| Почесні звання | Кавалер ордена Почесного легіону (1888), командир ордена Почесного легіону (1923) |
Зміст
Життєпис
Народився у заможній сім’ї власника бавовнопрядильної фабрики.
Навчався в Єзуїтському коледжі Святого Жозефа у м. Ліллі. Наприкінці 1860-х познайомився з очільником новоствореної кафедри геології Лілльського університету Ж. Ґосселе (1832–1916; Франція), який 1871 призначив його асистентом на кафедрі.
Барруа подорожував Англією та Ірландією, де вивчав відклади пізнішої епохи крейдового періоду мезозойської ери (верхня крейда). Спостереження виклав у дисертації «Дослідження верхньокрейдового рельєфу Англії та Ірландії» (франц. «Recherches sur le terrain crétacé supérieur de l’Angleterre et de l’Irlande», яку презентував 1876 у Сорбонні. 1877 Геологічне товариство Франції відзначило його розвідки премією А. Вікенеля. Вони також увійшли до першого тому серії видань товариства «Спогади Північного геологічного товариства» (франц. «Mémoires de la societé geologique du Nord»).
1877–1879 Барруа відвідав регіони Франції, Іспанію, США, Велику Британію, де вивчав і порівнював відклади.
Від 1878 викладав у Лілльському університеті. 1884 брав участь у місії до Андалузії, вивчав причини землетрусу та геологію навколишніх регіонів. Брав участь у створенні геологічної карти Франції у масштабі 1 / 80 000 (складали під егідою Служби геологічної карти Франції та підземних топографій). 1884–1909 склав 20 геологічних карт регіону Бретань, що відображали понад 25 000 км2.
Створив 1907 музей вугілля в Інституті природничих наук м. Лілля, представивши зразки скам’янілостей кам’яновугільного періоду, зібрані з вугільних шахт Франції.
Виступав із лекціями в університетах Великої Британії, США та Німеччини. 1902–1927 очолював кафедру геології Лілльського університету. Вийшов на пенсію. Після виходу на пенсію повернувся до Бретані, де вдосконалював свої попередні дослідження.
Помер 1939 у м. Сент-Женев’єві, втікаючи від війни. Похований на Східному кладовищі у м. Ліллі.
Науковий доробок
Автор понад 200 робіт зі стратиграфії, палеонтології, петрографії, мінералогії. Переважну більшість із них присвячено геології регіону Бретань.
Детально досліджував вугільний басейн Північної Франції, вугільні родовища Лотарингії та Сарре.
Нагороди та визнання
Медалі Бігсбі (1881) та Волластона (1901) Лондонського геологічного товариства.
Кавалер (1888) і командир (1923) ордена Почесного легіону.
Премія Ф. Фонтена Геологічного товариства Франції (1891).
Член Північного геологічного товариства (з 1870), Академії наук Франції (з 1904), Національної академії наук США (з 1908), Лондонського королівського товариства (з 1913), Королівського товариства Единбурга (з 1916).
Іноземний член-кореспондент (з 1897), почесний член (з 1930) Петербурзької академії наук.
Академік Папської академії наук (з 1936).
Був співзасновником Північного геологічного товариства, неодноразово обирався президентом (1879, 1882, 1889, 1895, 1899–1900, 1904).
1897 обраний президентом Геологічного товариства Франції.
Праці
- Relation d’un voyage géologique en Espagne // Annales de la Societé Géologique du Nord. 1877. T. 4. P. 292–303.
- Recherches sur les terrains anciens des Asturies et de la Galice : en 2 v. Lille : Librairie Six-Horemans, 1882.
- Faune du calcaire d'Erbray. Lille : L. Danel, 1889. 348 p.
- Observations sur le bassin houiller du Nord de la France. Liège : H. Vaillant-Carmanne, 1905. 8 p.
Література
- Charles Eugène Barrois // Proceedings of the Royal Society of Edinburgh. 1940. Vol. 60. Is. 4. P. 376–378.
- Jacob Ch. Charles Barrois. 1851–1939 // Obituary Notices of Fellows of the Royal Society. 1947.Vol. 5. № 15. P. 286–293.
- Focus sur Charles Barrois (21 avril 1851 — 5 novembre 1939) // Université de Lille. 2021. URL: https://culture.univ-lille.fr/blog/articles/details/news/focus-sur-charles-barrois/
- Charles Eugène Barrois // The Pontifical Academy of Sciences. URL: https://www.pas.va/en/academicians/deceased/barrois.html
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Панчук Д. М. Барруа, Шарль Ежен // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барруа, Шарль Ежен (дата звернення: 15.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.10.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
