Барріос, Агустин
Ба́рріос, Агусти́н [ ісп. Barrios, Agustín; повне ім'я — Агустин Піо (ісп. Agustín Pío); псевдонім Нитсуга Мангоре; 05.05.1885, департамент Місьйонес, Парагвай ― 07.08.1944, м. Сан-Сальвадор, Сальвадор] — класичний гітарист, композитор.
|
Барріос, Агустин (Barrios, Agustín Pío) | |
|---|---|
| Псевдоніми | Нитсуга Мангоре |
| Народження | 05.05.1885 |
| Місце народження | Місьйонес |
| Смерть | 07.08.1944 |
| Місце смерті | Сан-Сальвадор |
| Місце діяльності | Парагвай, Сальвадор |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
Життєпис
Раннє дитинство провів у культурно-мовному середовищі нащадків племені гуарані, в атмосфері давніх народних звичаїв, традицій, легенд і музично-етнічної атрибуції, звідки згодом запозичував теми для гітарних творів. Позиціонував себе як спадкоємця цієї культури. 1900 за протекцією гітариста і викладача Г. С. Ескалади (1877; Аргентина ― 1943; Парагвай) став студентом музичного факультету Національного коледжу Асунсьона. Одночасно вивчав композицію у скрипаля й композитора Н. Пеллегріні (1873; Італія ― 1933; Парагвай), з яким багато років підтримував професійні контакти.
Зустріч з іспанським кумиром А. Сеговією, яка відбулася 1921 під час концерту останнього в м. Буенос-Айресі, стала імпульсом для поїздки в Європу (1934).
1935–1936 відвідав із концертами Венесуелу, Гаїті, Кубу, Коста-Рику, Нікарагуа, Сальвадор і Гватемалу. 1937 побував у Пуерто-Рико. Після переїзду до м. Сан-Сальвадора 1940 став професором Національної школи музики і декламації Рафаеля Ольмедо.
Творчість
Упродовж творчого життя гастролював країнами Латинської Америки та Європи, створив понад 100 оригінальних гітарних композицій та більше ніж 200 аранжувань для гітари творів інших авторів.
Перший у музичній історії південноамериканських країн 20 ст. визнаний виконавець на класичній гітарі, твори якого стали невід’ємною частиною сучасного академічного репертуару. Одним із перших у Латинській Америці (з 1910) зробив автентичні звукозаписи (42 невеликих диски: популярні латиноамериканські пісні, твори самого гітариста та його транскрипції європейської спадщини). Записи демонструють імпровізаційні характеристики виконавського стилю митця: вільне трактування темпів, агогічну імпульсивність (див. Агогіка), екстремальні прискорення пасажів і раптові зупинки, уповільнення, застигання на звуці з інтенсивною вібрацією. На сучасного слухача його гра може справляти враження нестабільної, неконтрольованої імпровізації, проте це було властиво багатьом виконавцям того часу.
Каталог гітарних творів Барріоса складає більше 300 творів, з яких понад 150 знайдено та опубліковано. Серед найвідоміших: «Собор», «Мазурка-апасіоната», «Сон у лісі», «Джулія Флорида», «Метелик», «Останнє тремоло», а також численні вальси, прелюдії, гавоти та менуети, що демонструють основні — романтичні стильові риси творчості. Окрему рубрику становить латиноамериканська «іспаністика» як данина європейським витокам і традиціям гітарного мистецтва: «Іспанське капричіо», «Хота», «Кордова», «Арабеска», «Андалузька пісня», «Іспанська легенда», «Різдвяне вільянсіко».
Як один з виразників естетики індіхенізму, відобразив обрядові традиції і міфологію корінних народностей гуарані, розкрив красу гібридних жанрових модусів в індіанських, іспано-португальських і афроамериканських музичних сплавах у творах: «Парагвайські танці», «Гуаранійський танець», «Гуаранійська легенда», «Популярна парагвайська пісня Кааcапа», бразильське танго «Матчиш», «В уругвайському стилі», «В аргентинському стилі», «Аконкуїха» з «Андської сюїти», «Шоро саудад», «Чилійський популярний танець Куека».
Технічні основи виконавської майстерності Барріоса, набуті під впливом Г. С. Ескаладо, спиралися на методики іспанської школи гри ― Діонісіо Агуадо (1784–1849; Іспанія), Фернандо Сора (1778; Іспанія ― 1839; Франція). Успадкував іспанську традицію, граючи твори І. М. Ф. Альбеніса, Е. Гранадоса (1867; Іспанія ― 1916; Велика Британія), Ф. Тарреґи (1852–1909; Іспанія). У грі на класичній іспанській гітарі використовував металеві струни замість звичайних жильних. Сила натягу металу деформувала конструкцію гітари, підставка витягувалася в бік резонатора, а верхня дека відчутно прогиналася. Виконавець змушений був настроювати свій інструмент на півтона нижче, щоб нівелювати надмірне напруження.
На початку артистичної кар’єри купував гітари латиноамериканських майстрів ― Р. ді Джорджіо (дати й місця народження та смерті невідомі), Р. Камачо (1887; Уругвай — 1973; Аргентина) та К. Б. Херманоса (дати й місця народження та смерті невідомі). Після 1910 остаточно віддав перевагу інструментам іспанців, зокрема, фаворита А. Сеговії Х. Раміреса (1885–1957; Іспанія), а також Х. Ардженто (дати й місця народження та смерті невідомі) і Д. Естесо (1882–1937; Іспанія). На замовлення Барріоса до деяких гітар додавали 20-й лад, що розширювало стандартний діапазон до с4.Одну з гітар віртуоза «Морант», яку йому подарувала королева Іспанії, дотепер зберігають у музеї мистецтв м. Сан-Сальвадора.
Театральна сценографія концертних виступів Барріоса склалася під час багаторічного турне південноамериканськими країнами. Одне відділення концерту було присвячене європейській музиці та передбачало академічний зовнішній імідж артиста. Друге сприяло зануренню слухача в етнічне середовище корінних народностей Парагваю. Виконавець з’являвся в образі легендарного індіанського вождя Мангоре, у традиційному національному костюмі з пір’я і прикрас, на фоні сценічних декорацій тропічного лісу. Під час гастролей Європою 1934 гітарист, прислухавшись до порад меценатів, залишив костюмовану атрибутику тільки для афіш, не ризикуючи шокувати аудиторію екзотичним видовищем індіанської культурно-історичної глибинки в сучасних Брюсселі, Парижі, Берліні та Мадриді.
Визнання
1958 засновано Сальвадорський фонд Мангоре.
У 1970-х Законодавчі збори Сан-Сальвадору оголосили могилу Барріоса національним пам’ятником.
У 1990-ті Законодавчий палац Сан-Сальвадору визнав музиканта «Шляхетним художником, заслуженим другом Республіки Сальвадор».
2011 в м. Асунсьоні (Парагвай) було проведено міжнародний конкурс класичної гітари «Barrios World Wide Web Competition», де сімдесят гітаристів змагалися в інтерпретації творів композитора.
2015 політик Лео Рубін (1967; Парагвай) і режисер Луїс Р. Вера (1952; Чилі) створили художній фільм «Мангоре, з любов’ю до мистецтва», присвячений життєтворчості Барріоса. Фільм показали на різноманітних фестивалях по всьому світу.
Додатково
Дослідник творчості Барріоса Р. Стовер (1945–2019; США) зазначав, що «гітарист оголошував себе в афішах як вождь Нитсуга Мангоре ― Паганіні гітари з джунглів Парагваю». Його сценічний образ складався з вигаданого псевдоніму Нитсуга (зворотне прочитання імені Агустин; Nitsuga ― Agustin) та імені національного парагвайського героя Мангоре ― вождя гуарані, який боровся проти іспанської колонізації. Згідно з місцевими звичаями подібні імена додавали до прізвищ аборигенів.
Учень Барріоса та піклувальник його школи після смерті гітариста, професор К. Моралес (1912–2002; Сальвадор) у книзі «Агустин Барріос Мангоре: геній гри на гітарі» писав, що митця в Сан-Сальвадорі приймали як великого художника та вчителя; його визнання підтверджувала присутність у той час великих натовпів поціновувачів.
Цитати
Лео Брауер, гітарист і композитор (Куба):
«Розум Барріоса та структура його думок були романтичними. Подібно до того, як Бах продовжував писати музику в бароковому стилі аж до року своєї смерті (1750 р.), задовго до того, як період високого бароко добіг кінця, Барріос писав вишукану романтичну музику ще довго після того, як вона пройшла в Європі <…> Очевидне велике захоплення Барріоса Шопеном. Це помітно здебільшого в його музиці, звідси і його заслужений титул “Шопен гітари”».
Цит. за: Verdery Benjamin. (12.12.2014).Reflections On Agustin Barrios Mangore’s Julia Florida. URL: http://www.benjaminverdery.com/bens-deep-thoughts/2014/12/12/reflections-on-agustin-barrios-mangores-julia-florida)
Грехем Вейд, музикознавець (Велика Британія):
«У мене виник образ свого роду первозданного Ліста гітарного світу, яскравого артиста, який часто одягається як індіанець, чиї великі руки та внутрішній геній наділили його унікальними здібностями як музиканта, так і композитора. Перед очима нетерплячих виконавців відкрилися нові обрії гітарних можливостей. Репертуар, навантажений у 60-х надмірністю інтелектуалізму, тепер повернувся до свого коріння <…> Протягом чотирьох десятиліть, які минули з того часу, Агустин Барріос Мангоре домінував у гітарному репертуарі. Солісти тісно ототожнюють себе з композитором і публіка любить його музику. Десятки записів містять його композиції, і ми також змогли прослухати власні записи Барріоса. Існує багата скарбниця видань Барріоса для всіх, хто бажає відтворити його музику».
Цит. за: Wade Graham. TheUnsungYears: ItTookManyYearsforBarriostoGethisDue // Classicalguitar. Spring. 2019. URL: http://classicalguitarmagazine.com/the-unsung-years-it-took-many-years-for-barrios-to-get-his-due/)
Література
- Boettner M. Música y Músicos del Paraguay. Asunción : Autores Paraguayos, 1957. 294 p.
- Stover R. Six Silver Moonbeams: The Life and Times of Agustin Barrios Mangore. Clovis : Querico Publications, 1992. 271 p.
- Godoy S., Szaran L. Mangoré, Vida y Obra de Agustin Barrios. Asunción : Editorial Nanduti, 1994. 94 p.
- Morales С. Agustín Barrios Mangoré «GeniodelaGuitarra». San Salvador : Fundación María Escalón de Nuñez, 1994. 162 p.
- Stover R. Agustin Barrios Mangoré: His Life and Music. Part IV: Discussion and Analysis // Guitar Review. 1995. № 101. P. 17–28.
- Reflections On Agustin Barrios Mangore’s Julia Florida // Benjamin Verdery. 2014. URL: http://www.benjaminverdery.com/bens-deep-thoughts/2014/12/12/reflections-on-agustin-barrios-mangores-julia-florida
- Жовнір С. Творчість Агустина Барріоса в контексті сучасного гітарного мистецтва // Актуальні питання гуманітарних наук. 2018. Вип. 19. Т. 2. С. 31–35.
- Іванніков Т. П., Філатова Т. В. Гітарна творчість Агустіна Барріоса у контексті розвитку парагвайської музики // Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. 2019. Вип. 124. С. 86–102.
- Wade G. The Unsung Years: It Took Many Years for Barrios to Get his Due // Classical Guitar. 2019. URL: http://classicalguitarmagazine.com/the-unsung-years-it-took-many-years-for-barrios-to-get-his-due/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Філатова Т. В. Барріос, Агустин // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барріос, Агустин (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.06.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
