Бартон, Дерек
Ба́ртон, Де́рек Га́рольд Рі́чард (англ. Sir Derek Harold Richard Barton; 08.09.1918, м. Грейвзенд, графство Кент, Велика Британія — 16.03.1998, м. Колледж-Стейшн, Техас, США) — хімік, член Лондонського королівського товариства (з 1954), Німецької національної академії наук Леопольдина (з 1970), лауреат Нобелівської премії з хімії (1969).
|
Бартон, Дерек (Sir Derek Harold Richard Barton) | |
|---|---|
| Народження | 16.03.1998 |
| Місце народження | Грейвзенд |
| Смерть | 20.08.1917 |
| Місце смерті | Колледж-Стейшн |
| Alma mater | Лондонський імперський коледж |
| Напрями діяльності | органічна хімія |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Медалі | Кордея–Моргана Королівського хімічного товариства (1951), Фріцше Американського хімічного товариства (1956), Роджера Адамса Американського хімічного товариства (1959), Деві Лондонського королівського товариства (1961), Коплі (1980), Прістлі (1995), Лавуаз’є (1998). |
| Лауреат Нобелівської премії - хімія | 1969 |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї Вільяма Томаса та Мод Генрієтти Бартон. Початкову освіту здобув у школі м. Грейвзенда (1926–1929), далі навчався у Королівській школі м. Рочестера (1929–1932), Тонбриджській школі (1932–1935), Технічному коледжі Медвей (1937–1939). Звільнений від військової повинності за станом здоров’я (порок серця).
1938 вступив до Лондонського імперського коледжу (був зарахований відразу на другий курс). 1940 отримав ступінь бакалавра з відзнакою і виграв престижну студентську нагороду — Приз Гофмана. Після коледжу закінчив аспірантуру, 1942 захистив докторську дисертацію з хімії органічної.
1942–1944 працював хіміком-дослідником в урядовому проєкті, брав участь у хімічних дослідженнях для оборони. 1944–1945 працював інженером-хіміком у компанії «Олбрайт і Вілсон, Бірмінгем» (англ. «Albright and Wilson, Birmingham»). 1945 став асистентом викладача кафедри хімії; 1946–1949 — науковий співробітник Лондонського імперського коледжу. Знаковим стало знайомство Бартона з Р. Вудвордом, який 1948 приїхав з Гарварда читати лекції в коледжі (у подальшому стали друзями). Завдяки стипендії для наукової роботи провів дослідження органічних молекул, за які 1949 йому вдруге присудили докторський ступінь. 1949–1950 був запрошеним лектором з хімії природних сполук на хімічному факультеті Гарвардського університету (США). 1950 призначений доцентом з органічної хімії. Під час перебування у Гарварді Бартон розробив метод конформаційного аналізу.
Після повернення від 1951 працював у Біркбек-коледжі (англ. Birkbeck College) Лондонського університету, де 1953 обійняв посаду професора органічної хімії. 1955 став професором хімії в Глазго Університеті. 1957–1978 — очільник кафедри органічної хімії, професор у Лондонському імперському коледжі. У ці роки читав лекції в США: 1958 був запрошеним професором Массачусетського технологічного інституту, 1959 — Іллінойського університету в Урбана-Шампейн і Вісконсинського університету в Медісоні. 1960 працював у Науково-дослідницькому інституті медицини і хімії (англ. Research Institute for Medicine and Chemistry) у м. Кембриджі (США).
1978 вийшов у відставку з Лондонського імперського коледжу і обійняв посаду директора Інституту хімії природних сполук (франц. Institute de Chimie des Substances Naturelles) у м. Жиф-сюр-Івет (Франція). 1986 переїхав у США. Став професором Техаського університету (англ. Texas A&M University) у м. Колледж-Стейшн (штат Техас), де працював до самої смерті. Помер від серцевого нападу.
Наукова діяльність
Першу наукову працю опублікував 1943.
Автор 1041 публікації. Із цієї загальної кількості Бартон відібрав 137 праць до підготовленої окремої збірки, опублікованої 1996 під назвою «Правда і вигадка: роздуми про дослідження в органічній хімії» (англ. «Reason and imagination: reflections on research in organic chemistry»).
Активно займався теорією стероїдного біосинтезу. Під час роботи в Гарвардському університеті вивчав залежність швидкості реакцій у різних видів стероїдів від будови їхніх молекул. Розробив власний метод аналізу структури складних органічних молекул, застосувавши відкриття О. Гасселя.
1950 написав наукову статтю в Експеріентіа (англ. Experientia) під назвою «Конформація стероїдного ядра» (англ. «The Conformation of the Steroid Nucleus»). Обґрунтував, що шляхом обрання бажаної конформації речовини, у межах цієї конформації можна інтерпретувати хімічні та фізичні властивості молекули. У молекулах стероїдів, які містять кільця, виникає зв’язок між конфігурацією та конформацією. Конфігурації цих молекул можна передбачити і проаналізувати можливі конформації для продуктів реакції. Бартон визначив геометрію багатьох молекул органічних речовин природних сполук, зокрема алкалоїдів, які містять нікотин та морфін. Розроблений Бартоном метод конформаційного аналізу дозволяє передбачати поведінку в різних умовах молекул таких речовин, як стероїди та вуглеводи, а також відкриває для хіміків можливість вивчення структури великих молекул у трьох вимірах. Конформаційний аналіз важливий для з’ясування конфігурації, планування органічного синтезу та аналізу механізмів реакції Це відкриття стало фундаментальним для повного розуміння ферментативних процесів.
Окрім досліджень конформації речовин, Бартон працював у галузі природних сполук, зокрема досліджував явища фотохімічних перетворень і біосинтезу, роль ферментів у процесі синтезу і шляхи їхнього біосинтезу. Досяг вагомих успіхів у хімії радикалів (розробляв нові методи синтезу з використанням вільних радикалів). Його ім’ям назвали ряд реакцій в органічній хімії: реакція Бартона, декарбоксилювання Бартона та деоксигенація Бартона–Маккомбі.
Реакція Бартона — фотоліз нітритів з утворенням δ-нітрозоспиртів. Механізм включає гомолітичний розрив зв’язку RO–NO, що супроводжується відщепленням δ-гідрогену та радикальною копуляцією. Використовується для синтезу ацетату альдостерону. У реакції Бартона сполуки радикалів не прибирають сусідні гідроксильні групи. Тому цей процес виявився промислово значимим і згодом використовувався багатьма дослідницькими групами в усьому світі.
Визнання, нагороди, вшанування
Член Единбурзького королівського товариства (з 1956); іноземний почесний член Американської академії мистецтв і наук (англ. American Academy of Arts and Sciences, з 1960), член Ради з питань наукової політики Великої Британії (з 1965), президент секції Британської асоціації сприяння розвитку науки (з 1969), почесний член Колумбійського, Оксфордського, Манчестерського та багатьох інших університетів. 1972 королева Єлизавета II надала Бартону титул лицаря Британії [Бартон обрав собі ім’я — «сер Дерек» (Sir Derek)].
- Перша медаль Кордея–Моргана Королівського хімічного товариства (1951);
- медаль Фріцше Американського хімічного товариства (1956);
- медаль Роджера Адамса Американського хімічного товариства (1959);
- медаль Деві Лондонського королівського товариства (1961);
- Нобелівська премія з хімії за внесок у розвиток концепції конформації та її застосування в хімії (1969);
- Премія Роберта Робертсона (1970);
- медаль Коплі (1980);
- медаль Прістлі (1995);
- медаль Лавуаз’є (1998).
З нагоди сторіччя Королівського хімічного інституту (1977) британська пошта вшанувала Бартона і п’ятьох інших британських лауреатів Нобелівської премії з хімії серією поштових марок, що відображають їхні відкриття.
Науковий центр у Тонбриджській школі (графство Кент), де Бартон навчався упродовж чотирьох років, названий на його честь (2019).
Королівське хімічне товариство на честь Бартона заснувало Золоту медаль Дерека Бартона (з 2002).
Додатково
Найвагомішими нагородами життя Бартон вважав отримані Нобелівську премію і лицарський титул.
1984 Бартон написав біографію Р. Вудворда.
Праці
Half a Century of Free Radical Chemistry. Cambridge : Cambridge University Press, 1993. 180 p. (у співавт.) Reason and Imagination: Reflections on Research in Organic Chemistry: Selected Papers of Derek H. R. Barton. Singapore : World Scientific, 1996. 863 p.
Література
- Cotton F. A. Derek H. R. Barton (1918–98) // Nature. 1998. Vol. 393. Is. 6685. P. 526.
- Cotton F. A. Derek H. R. Barton, 8 September 1918–16 March 1998 // Proceedings of the American Philosophical Society. 2000. № 144 (3). P. 291–296.
- The Bartonian Legacy / Ed. by A. Scott, P. Potier. London : Imperial College Press, 2000. 160 p.
- Ley S., Myers R. Sir Derek Harold Richard Barton 8 September 1918–1916 March 1998 // Biographical Memoirs of Fellows of the Royal Society. 2002. Vol. 48. P. 1–23.
- Coley N. G. Barton, Sir Derek Harold Richard (1918–1998) // Oxford Dictionary of National Biography : in 60 vol. Oxford : Oxford University Press, 2004. Vol. 6. 1004 p.
- Глосарій термінів з хімії / Уклад. Й. Опейда, О. Швайка. Донецьк : Вебер, 2008. 738 с.
- Derek Barton. Biographical // The Nobel Prize. URL: https://www.nobelprize.org/prizes/chemistry/1969/barton/biographical/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бартон, Дерек // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бартон, Дерек (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.07.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
