Бар Ебрей
Бар Е́брей [Бар Гебрей, Бар Ебройо; сир. BarʿEbrāyā; справжнє ім’я — Абуль-Фарадж бін Гарун аль-Малаті (сир. Аbū'l-Faraj bin Hārūn al-Malaṭī); ім’я, отримане при хрещенні — Іоанн, при висвяченні на єпископа — Григорій; бл. 1226, м. Мелітена (за ін. версією — с. Ебра поблизу цього міста), тепер Малатья, Туреччина — 30.06.1286, м. Марага, тепер Мераге, Іран; похований у монастирі Мар-Маттай поблизу м. Мосула, тепер Ірак] — релігійний діяч, учений-енциклопедист, історик, філософ, богослов-екзегет, письменник, перекладач. Писав сирійською та арабською мовами.
|
Бар Ебрей (BarʿEbrāyā, Аbū'l-Faraj bin Hārūn al-Malaṭī) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Абуль-Фарадж бін Гарун аль-Малаті |
| Народження | бл. 1226«бл» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 0.1226. |
| Місце народження | Малатья |
| Смерть | 20.06.1286 |
| Місце смерті | Мераге |
| Місце поховання | монастир Мар-Маттай |
| Напрями діяльності | церковне управління, богослов'я, наука, література, історія, переклад |
| Традиція/школа | Сирійська православна церква |
Життєпис
Народився у сім’ї лікаря Гаруна (Аарона) аль-Малаті, батько і родина навернулися у християнство. Прізвисько «Бар Ебрей» юнак отримав, за традиційною версією, як вказівку на своє етнічне походження (з сирійської — син єврея), за альтернативною версією — на згадку про місце свого народження (виходець з Ебри).
Здобув хорошу й різнобічну освіту. За традицією, опановував професію батька, також вивчав мову, філософію та богослов’я. Володів сирійською та арабською, можливо й івритом, пізніше опанував грецьку й перську мови, ймовірно вірменську та діалекти монгольської.
1244, після монгольського завоювання регіону, родина перебралася в м. Антіохію. Тут Бар Ебрей продовжив освіту, невдовзі відмовився від світського життя і прийняв чернечий постриг у сиро-яковитському монастирі в м. Триполі (тепер Ліван). У 19- або 20-річному віці (1246) висвячений патріархом Ігнатієм ІІ на єпископа єпархії Губос (при хіротонії обрав ім’я Григорій). Наступного року переведений на єпископську кафедру Лакабени, 1253 — Халеба (Алеппо).
Внаслідок розколу в Сирійській православній церкві та поразки групи кліриків, яку він підтримував, був тимчасово позбавлений сану. Згодом відновлений в сані єпископа, 1258 знову посів Халебський престол.
1264 обраний мафріаном Сходу (главою Сирійської церкви в Месопотамії) й затверджений патріархом Ігнатієм ІІІ, обіймав цю посаду до кінця життя.
Як перший клірик після патріарха багато мандрував, відвідував єпархії та монастирі в різних регіонах Близького і Середнього Сходу (Сирії, Ірані, Закавказзі тощо). Його зусиллями були засновані кілька монастирів, споруджені церкви, висвячені нові єпископи. Неодноразово відвідував міста Марагу й Табріз, виступав посередником між паствою і монгольськими правителями, намагався захистити інтереси всіх християн, що опинилися під владою монголів.
Останні роки провів у м. Марага.
Діяльність
Суміщав обов’язки мафріана з дослідницькою, науковою, богословською, літературною діяльністю. Працював у Маразькій обсерваторії, що була крупним центром середньовічних наукових досліджень, мала велику бібліотеку.
Цікавився практично усіма відомими на той час галузями знань — астрономією, математикою, фізикою, медициною, історією, філософією, граматикою, риторикою, поезією тощо. Прагнув поширити серед сирійських християн здобутки мусульманської вченості. Перекладав з арабської та грецької. Для арабомовної пастви чимало писав і арабською.
Зібрав, систематизував і підсумував накопичені в сирійській (а також античній, перській, арабській) культурі знання в кожній царині науки й літератури; залишив, по суті, енциклопедію надбань своєї епохи. Цим, зокрема, пояснюють компілятивний характер багатьох його праць. За деякими свідченнями, перевершив лікарське мистецтво батька, 1263 був призначений лікарем великого монгольського хана.
Як церковний і громадський діяч користувався авторитетом серед різних християнських конфесій — яковитів, несторіан, вірян греко-візантійської та вірмено-апостольської традиції.
Залишив по собі багату й різноманітну писемну спадщину — філософську, богословську, наукову, історичну, літературну тощо. Автор низки поем (що вирізняються живою, образною мовою) та епіграм; трактатів з медицини, коментарів на твори Гіппократа, Галена; праць з астрономії та космографії («Сходження розуму», «Астрономічні таблиці для початківців»); філософської праці «Вершки премудрості» (з розлогим викладом учення Аристотеля), логіко-філософських трактатів «Книга про мову мудрості», «Книга зіниць»; тлумачень до текстів Старого і Нового Завітів; богословських компендіумів «Світильник святилища» (у 12 т.) і «Книга променів» (у 10 ч.); правил і духовних напучувань для монахів-відлюдників («Книга етики», «Книга про голубку»); «Путівника, чи Номоканону» — правового керівництва у духовних і світських справах тощо. Здійснював переклади сирійською та арабською (зокрема книги про лікарське мистецтво Діоскорида, філософських і медичних праць Ібн-Сіни). Укладач низки граматик сирійської мови (від стислого курсу до найповнішого), а також обширної «Загальної історії» («Книга хронографії») в 2-х основних частинах — «Світської історії» (у кінці життя уклав арабомовну версію під назвою «Стисла історія династій») та «Церковної історії», виклад подій довів до 1285–1286. Над збіркою повчальних афоризмів, мудрих і дотепних висловів та історій, фольклору «Смішні оповідки» працював роками, завершив у 1286.
Чимало сирійських праць Бар Ебрея популярно виклав арабською його молодший сучасник Данило бар-Гаттаб.
Визнання
Твори Бар Ебрея були пошановані як християнськими, так і мусульманськими письменниками, істориками; його постать і праці зажили широкої слави на Близькому й Середньому Сході у 13–14 ст.
Праця «Загальна історія» є цінним джерелом відомостей з історії, етнографії, культури середньовічного Близького і Середнього Сходу. Його твори перекладені європейськими мовами та мовами народів Сходу.
Канонізований Сирійською православною церквою. День пам’яті святого – 30 липня.
Додатково
- Після поширення звістки про смерть Бар Ебрея несторіанський католикос Мар Ябалаха ІІІ звернувся до християн м. Мараги з проханням не відкривати крамниці й не займатися торгівлею. Містяни, незалежно від віросповідання, виконали це прохання з поваги до пам’яті Бар Ебрея. У похованні діяча взяло участь духовенство яковитів, несторіан, греко-візантійців, вірмен; заупокійну церковну службу здійснювали бл. 200 священиків.
- Завдяки латинським перекладам праць став відомим на Заході під ім’ям Абульфарадж (лат. Abulpharagius).
- Агатангел Кримський називав Бар Ебрея «талановитим енциклопедистом», «вінцем» усіх яковитських письменників, «світилом усієї сирійської літератури».
Праці
- А н г л. п е р е к л. — The Ecclesiastical Chronicle / Trans. from syrian By D. Wilmshurst. Piscataway : Gorgias Press, 2016. 554 p.
- Р о с . п е р е к л. — Книга занимательных историй / Пер. с сир. А. Белова, Л. Вильскера. Москва; Ленинград : Гослитиздат, 1961. 296 с.
- Всеобщая история / Пер. с сир. Р. А. Гусейнов. Москва : Директ-Медиа, 2010. 89 с.
Література
- Райт В. Краткий очерк истории сирийской литературы / Пер. с англ. К. А. Тураевой; под ред. и с доп. П. К. Коковцова. Санкт-Петербург : Имперская академия наук, 1902. 294 с.
- Крымский А. Семитские языки и народы Теодора Нельдеке в обработке А. Крымского (с участием академика П. К. Коковцова) : в 3 ч. Москва : Ю. Вернер, 1903–1912.
- Budge E. A. W. The Chronography of Gregory Abû'l Faraj 1225–1286, the Son of Aaron, the Hebrew Physician, Commonly known as Bar Hebraeus : іn 2 vol. London : Oxford University Press, 1932.
- Гусейнов Р. А. Бар-Эбрей и его «Всеобщая история» // Сирийские источники XII–XIII вв. об Азербайджане / Пер. с сир.
Р. А. Гусейнов. Баку : Академия наук АзССР, 1960. С. 53–63. - Conrad L. I. On the Arabic Chronicle of Bar Hebraeus: His Aims and Audience // Parole de l'Orient. 1994. № 19. Р. 319–378.
- Teule H. G. B. Gregory Barhebraeus and his Time: The Syrian Renaissance // Journal of the Canadian Society for Syriac Studies. 2003. № 3. Р. 21–43.
- Takahashі Н. Barhebraeus: A Bio-Bibliography. Piscataway : Gorgias Press, 2013. 580 р.
- Mazzola M. From High Priest to Patriarch: History and Authority in the Ecclesiastical History of Bar Ebroyo. Louvain : Peeters Publishers, 2020. 158 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бар Ебрей // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бар Ебрей (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.04.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
