Кримський, Агатангел Юхимович
Кри́мський, Агата́нгел Юхи́мович (псевдоніми — А. Хванько, Ївхимець, Панько Рогач, Мирза-Джафар, А. Е. К., А. К., А. Кр. та інші; 15.01.1871, м. Володимир-Волинський, тепер Україна — 25.01.1942, м. Костанай, тепер Казахстан) — історик, сходознавець, мовознавець, літературознавець, україніст, письменник, перекладач, академік УАН (з 1918). Один з основоположників української наукової школи сходознавства, дійсний член НТШ (з 1903).
|
Кримський, Агатангел Юхимович | |
|---|---|
| Псевдоніми | А. Хванько, Ївхимець, Панько Рогач, Мирза-Джафар та ін. |
| Народження | 15.01.1871 |
| Місце народження | Володимир-Волинський |
| Смерть | 25.01.1942 |
| Місце смерті | Костанай |
| Alma mater | Лазаревський інститут східних мов, Московський державний університет імені М. В. Ломоносова |
| Напрями діяльності | сходознавство, історія, мовознавство, україністика, літературознавство, література |
Зміст
Життєпис
Народився в родині вчителя й видавця Ю. Кримського (1838–1915). Середню освіту здобув у Другій київській чоловічій гімназії (1884–1885) та Колегії Павла Ґалаґана (1885–1889).
Упродовж 1889–1892 навчався в Лазаревському інституті східних мов у м. Москві, 1892–1896 — на історико-філологічному факультеті Московського університету (тепер Московський державний університет імені М. В. Ломоносова). 1896 склав магістерські іспити при східному факультеті Санкт-Петербурзького університету (тепер Санкт-Петербурзький державний університет) та історико-філологічному факультеті Московського університету.
1896–1898 відбував стажування на Близькому Сході для вдосконалення знань арабської мови за стипендією від Лазаревського інституту східних мов.
З 1898 — викладач, 1900–1918 — професор Лазаревського інституту східних мов.
1918 переїхав до України. 1918–1921 — професор всесвітньої історії в Київському університеті (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Читав також лекції з історії української мови.
У 1930-х Кримського майже усунули від науково-педагогічної роботи. Позбавлений можливості друкуватися.
Заарештований 20.07.1941 перед евакуацією з м. Києва.
Помер у лікарні в’язниці.
Реабілітований 1957.
Наукова діяльність
Кримський був одним із перших академіків і організаторів Української академії наук (УАН; з 1921 — Всеукраїнська академія наук, ВУАН; з 1936 — Академія наук УРСР, АН УРСР; тепер Національна академія наук України). 1919–1928 обіймав посаду її неодмінного секретаря. 1920–1929 — голова історико-філологічного відділу УАН та історико-філологічної науково-дослідчої кафедри в його складі.
1921–1929 — директор Інституту української наукової мови.
Кримський є одним з основоположників української наукової школи сходознавства. Ініціатор заснування сходознавчих науково-дослідних установ у складі ВУАН, зокрема Гебраїстичної археографічної комісії (Єврейської історико-археографічної комісії; 1919–1929). Ініціатор і голова Комісії для вивчення візантійського письменства та його впливу на Україну (Візантологічної комісії; 1926–1930) та створеної на її основі Комісії для дослідів з історії Близького Сходу та Візантії (1930–1934), а також Тюркологічної комісії (1929–1934). Очолював Комісію для складання словника української живої мови (1918–1930) та інші.
З 1937 працював в Інституті мовознавства АН УРСР (тепер Інститут мовознавства
ім. О. О. Потебні НАН України), зокрема з 1938 — завідувач відділу української мови.
1939 розпочав підготовку аспірантів. 1940 став науковим керівником О. Пріцака.
Автор низки праць зі сходознавства, україністики, історії, етнографії, фольклору тощо. Серед них, зокрема, — «Лекції про Коран» (1902), «Історія мусульманства» (1903–1904), «Українська граматика» (1907), «Історія арабів і арабської літератури» (1911–1913), «Історія Туреччини» (1924), «Історія Туреччини та її письменства» (1927) та інші. Загалом мав близько 1 000 публікацій: монографій, статей, підручників. Був науковим редактором словників, збірників.
Творча діяльність
Писав поезії на східні теми, що ввійшли до збірки «Пальмове гілля. Екзотичні поезії» у трьох частинах (1898–1901). Автор прозових творів, зокрема роману «Андрій Лаговський» (1905) і збірки «Бейрутські оповідання» (1906).
Відомий як поліглот. Здійснив багато перекладів східного фольклору. Перекладав турецькою мовою твори Т. Шевченка.
Нагороди і визнання
Заслужений діяч науки УРСР (з 1940).
Нагороджений орденом Трудового Червоного прапора (1941).
Ім’я вченого має Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України.
Встановлено премію імені А. Ю. Кримського за видатні наукові роботи в галузі сходознавства (1990).
Національний банк України 2021 випустив в обіг пам’ятну монету «Агатангел Кримський».
Праці та твори
- Поезії. Київ : Радянський письменник, 1968. 338 с.
- Твори : в 5 т. Київ : Наукова думка, 1972–1973.
- Вибрані сходознавчі праці : у 5 т. Київ : ВД «Стилос», 2007–2010.
Література
- Гурницький К. І. Кримський як історик. Київ : Наукова думка, 1971. 184 с.
- Матвєєва Л. В., Циганкова Е. Г. А. Ю. Кримський — неодмінний секретар Всеукраїнської Академії Наук. Київ : Обереги, 1997. 172 с.
- Агатангел Кримський. Нариси життя і творчості / Відп. ред. О. Д. Василюк. Київ : Стилос, 2006. 564 с.
- Останіна Г. Г. Агатангел Кримський. Особливості поетики художньої творчості. Київ : Твім інтер, 2008. 224 с.
- Василюк О. Д. Агатангел Кримський та український правопис // Рукописна та книжкова спадщина України. 2015. Вип. 19. С. 20–30.
- Хоменко В. Агатангел Кримський, якого знаємо. Київ : Арт Економі, 2019. 72 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Кримський, Агатангел Юхимович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кримський, Агатангел Юхимович (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.01.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
