Басетгорн
Басетго́рн (нім. Bassethorn, від давньофранц. basset, італ. bassetto — дуже низький та нім. horn — ріг, горн) — дерев’яний духовий музичний інструмент з родини кларнетів; альтовий різновид кларнета, з довгим корпусом, більш низьким, м’яким і теплим тембром звучання.
Історична довідка
Найдавніший басетгорн (зі збережених зразків) виготовлений приблизно в 1760-х майстрами А. Майргофером (1706–1774) і М. Майргофером (1707–1778) з м. Пассау (тепер Німеччина).
Басетгорн часто використовували музиканти, які організовували невеликі ансамблі та виконували популярні в той час оперні арії, перекладені спеціально для нового інструмента. Низьким глибоким тембром басетгорн нагадував орган, але був набагато простішим і зручнішим. Завдяки цьому інструмент використовували масони під час своїх мес.
Басетгорн набув поширення наприкінці 18 ст. Віртуозним виконавцем музики на цьому інструменті був А. П. Штадлер (1753–1812; Австрія). Для цього музиканта В. А. Моцарт написав «Концерт для кларнета з оркестром ля мажор» (1791), який спочатку призначався саме для басетгорна. В. А. Моцарт використовував басетгорн у кількох творах — «Серенаді сі бемоль мажор» (бл. 1781), операх «Викрадення із сералю» (1782), «Тітове милосердя», «Чарівна флейта» (обидві — 1791), а також «Реквіємі» (1791) тощо.
За часів романтизму першої третини 19 ст. басетгорн втратив популярність і майже зник (до 1850). Л. ван Бетховен використав цей інструмент лише один раз — у героїко-алегоричному балеті «Творіння Прометея» (1801). Ф. Мендельсон Бартольді написав дві п’єси для басетгорна, кларнета і фортепіано (опус 113 і 114). А. Дворжак використав інструмент у «Чеській сюїті» (1879), зазначивши, що його можна замінити на англійський ріжок.
У 20 ст. популярність басетгорна стала потроху повертатися. Р. Штраус написав партії для нього в операх «Електра» (1909), «Кавалер троянди» (1911), «Жінка без тіні» (1919), «Дафна» (1938), «Кохання Данаї» (1940), «Капричіо» (1942). Інструмент включають до складу кларнетних ансамблів та оркестрів, а також для «автентичного» виконання оркестрових партій. У практиці деяких сучасних виконавців трапляється також сольне виконання на басетгорні.
Характеристика
Будова басетгорна схожа на будову кларнета. Він більшого розміру і вигнутий. Спосіб вдування повітря такий самий, як у кларнета. Мундштук через трубку зігнутої форми переходить у корпус, який закінчується викривленим розтрубом. Інструмент має 15 отворів і додаткові клапани, що розширює його діапазон. Керування здійснюється мізинцями або великими пальцями правої руки, залежно від країни виготовлення.
Басетгорн — транспонуючий інструмент, як правило, в строї фа(звучить на квінту нижче написаних нот, рідко — в інших строях). Загальний діапазон басетгорна за звучанням — від фа великої октави до сі бемоль другої октави та вище, залежно від майстерності виконавця (можна видобути звуки до фа третьої октави, але вони будуть нестійкими).
Література
- Юцевич Ю. Є. Музика. Словник-довідник. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2003. С. 24.
- Hoeprich E. The Clarinet. New Haven : Yale University Press, 2008. 395 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Мороз М. О. Басетгорн // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Басетгорн (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.08.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
