Бастіаніні, Етторе
Бастіані́ні, Етто́ре (італ. Bastianini, Ettore; 24.09.1922, м. Сієна, область Тоскана, Італія — 25.01.1967, м. Сірміоне, область Ломбардія, Італія; похований у м. Сієні) — оперний співак (баритон), один із знакових вокалістів 20 ст.
|
Бастіаніні, Етторе (Bastianini, Ettore) | |
|---|---|
| Народження | 24.09.1922 |
| Місце народження | Сієна |
| Смерть | 25.01.1967 |
| Місце смерті | Сірміоне |
| Місце поховання | Сієна |
| Місце діяльності | Італія |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
Життєпис
Зростав у бідній сім’ї без батька. Працював підмайстром у кондитерській. Вокальний талант підлітка помітив роботодавець і познайомив з педагогом Ф. Амманаті, яка стала його першою вчителькою. Брав у неї уроки співу як бас (1938–1939). З 16 років співав також у церковному хорі в рідному місті. Перші професійні виступи відбулися у концертах у містах Ашано та Сієні (1940, 1941). Здобув першу премію на конкурсі співаків у Муніципальному театрі Флоренції (1942). Під час Другої світової війни служив в авіації (1943–1944).
Дебютував 16.11.1945 басовою партією Коллена в опері «Богема» Дж. Пуччині у Театрі Аліг’єрі в м. Равенні.
У квітні 1951 залишив сцену на багато місяців. Вивчав техніку та баритоновий репертуар у м. Турині під керівництвом композитора Л. Беттаріні (1914–1997; Італія) та перелаштовував свій голос для баритонового регістру.
Дебют Бастіаніні як баритона відбувся 17.01.1952 у партії Жермона («Травіата» Дж. Верді) у м. Сієні. Успіх був досить скромним, співак знову залишив сцену для нового періоду інтенсивних вокальних вправ.
Новий вихід на сцену відбувся в липні 1952 в м. Сієні (виконав партію Ріголетто в однойменній опері Дж. Верді). У грудні того ж року тріумфував у Комунальному театрі м. Флоренції: виконав партію князя Єлецького («Пікова дама» П. Чайковського). Після цих вдалих виступів розпочав кар’єру у провідних світових театрах, став улюбленцем публіки.
У квітні 1962 через проблеми з голосом, викликані хворобою, після виступу в театрі «Ла Скала» («Ріголетто» Дж. Верді) зазнав першої невдачі у кар’єрі. У січні 1963 у Бастіаніні діагностували рак горла. Від хірургічного втручання відмовився, проходив опромінення. Повернувся на сцену, проте голос не відновився. 1963 відбулося 26 вистав у м. Відні. У жовтні того ж року дебютував у м. Токіо в партії Графа ді Луна в опері «Трубадур» Дж. Верді (оперу транслювало японське телебачення). Серед останніх партій — Родріго в опері «Дон Карлос» Дж. Верді наприкінці року в «Ла Скала», 1965 — у м. Відні. В Японії дав серію тріумфальних концертів і записав платівку італійських романсів. У США виконав партію Жерара в опері «Андре Шеньє» У. Джордано (1867–1948; Італія) у театрах міст Сан-Франциско та Лос-Анджелеса і партію Родріго («Дон Карлос» Дж. Верді) — в «Метрополітен-опера».
Обтяжливі та неефективні методи лікування обмежували творчу діяльність. Не знаючи про хворобу співака, критики та публіка не сприймали деяких його виступів; провідні театри розірвали контракти. Тільки після смерті громадськість дізналася про боротьбу Бастіаніні з хворобою.
Творчість
Басові партії співав у різних театрах з посереднім успіхом. У басовому репертуарі співака були як невеликі, так і головні партії. Виступав 1946–1947 у містах Пізі, Флоренції, Чезені, Палермо, Пармі (усі — Італія), Каїрі (Єгипет) у партіях Базиліо («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Раймондо («Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті), Феррандо і Рамфіса («Трубадур», «Аїда» Дж. Верді). Дебютував у квітні 1948 на сцені театру «Ла Скала» в м. Мілані партією Тіресія в опері «Едіп-цар» І. Стравинського, того ж року виконав партію Коллена в опері «Богема» Дж. Пуччині (Королівський театр у м. Турині). Поступово став сумніватися, що бас має бути його вокальною спеціалізацією (мав труднощі з нижніми нотами).
Як баритон здобув визнання переважно завдяки виконанню драматичних партій в операх Дж. Верді. Його вважали еталонним вердієвським баритоном. Мав унікальний, потужний, міцний і водночас м’який голос, який порівнювали з бронзою та оксамитом. Однак не вирізнявся здібностями драматичного актора.
Виступив 1953 у театрі м. Флоренції із М. Каллас і Дж. Лаурі-Вольпі (1892–1979; Італія) як виконавець партії Енріко в опері «Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті. У грудні того ж року дебютував у «Метрополітен-опера»: в опері «Травіата» Дж. Верді виконав партію Жермона та отримав справжні овації публіки. Навесні 1955 гастролював містами США. Цю ж саму партію в цій опері виконав 28.05.1955 у театрі «Ла Скала» в легендарній постановці К. М. Джуліні (1914–2005; Італія) та Л. Вісконті. Партнерами на сцені були М. Каллас і Дж. ді Стефано (1921–2008; Італія).
За коротку кар’єру співав у 20 операх «Ла Скала» головні баритонові партії. У середині 1950-х здобув визнання як один із найкращих баритонів свого часу на міланській сцені. Виступав на сценах найбільших оперних театрів світу: Відня та Нью-Йорка, Верони, часто співав у театрі «Ковент Гарден» у м. Лондоні, був учасником Зальцбурзького фестивалю.
У 2-й половині 1950-х — на початку 1960-х брав участь у записах опер «Фаворитка» (1955) і «Лючія ді Ламмермур» (1959) Дж. Доніцетті, «Сила долі» (1955) і «Дон Карлос» (1961) Дж. Верді та інших разом з Р. Тебальді (1922; Італія — 2004; Сан-Марино), М. Каллас, Р. Скотто, А. Краусом (1927; Канарські Острови — 1999; Іспанія), Дж. Вікерсом (1926–2015; Канада).
Визнання
Пам’ять про співака зберігає Міжнародна культурна та музична асоціація Етторе Бастіаніні (заснована 2012).
З нагоди 100-річчя з дня народження Бастіаніні (2022) пошта Італії випустила присвячену йому марку.
Меморіальні дошки встановлені: на будинку у м. Сієні, де народився співак (1992); на будинку в м. Сірмеоне, де він помер (2007).
Література
- Boagno M. Ettore Bastianini: una voce di bronzo di velluto. Parma : Azzali, 1991. 271 p.
- Boagno M. Ettore Bastianini: i suoi personaggi. Parma : Azzali, 2005. 222 p.
- Franchini L., Lopane V. Il mio pensiero per te. La vita e l'arte di Ettore Bastianini nelle lettere a Manuela Bianchi Porro. Siena : Cantagalli, 2021. 192 p.
- Porro M. B. Window on the Lake. Remembering Ettore Bastianini. [W. p.] : Youcanprint, 2022. 126 p.
- Ettore Bastianini // Associazione Internazionale Culturale Musicale Ettore Bastianini. URL: http://www.associazioneettorebastianini.org/ettore-bastianini.html#.Y2y-kHZBzIV
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бастіаніні, Етторе // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бастіаніні, Етторе (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.07.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
