Бас

Контратенор
Тенор
Баритон
Бас

Бас (нім. Bass, фр. basse, італ. basso — низький голос, від пізньолат. bassus — товстий, низький) — багатозначний термін.

1) Найнижчий чоловічий голос. Діапазон від фа великої до фа першої октави.

За теситурою баси поділяють на високі і низькі.

Бас-кантaнте (італ. basso cantante, букв. — співучий бас) — високий бас, співучий, тембрально нагадує баритон, але з більш вираженою густотою тембру (Іван Сусанін з однойменної опери М. Глінки; Мефістофель з опери «Фауст» Ш. Гуно).

Бас-профундо (італ. basso profóndo — густий бас) — низький, центральний, має могутнє звучання центральної ділянки та нижніх нот діапазону. Високі ноти озвучуються напружено (Зарастро з опери «Чарівна флейта» В. А. Моцарта, Марсель з опери «Гугеноти» Дж. Мейєрбера).

В оперній практиці вирізняють комічний (колоритний) бас (basso buffo) — характерний гнучкий, рухливий голос (Бартоло з опери «Севільський цирульник» Дж. Россіні).

У хоровій практиці особливою окрасою є найнижчий бас-октавіст (бас-октава), діапазон якого — ля-фа контроктави — ля малої октави. Краса найнижчих нот компенсує у них відсутність основного діапазону, властивих традиційним басам. У басів (і драматичних баритонів) переважає грудне резонування, тому фізіологія співака, зокрема могутня грудна порожнина і низьке положення гортані, створює сприятливі умови для розвитку вокальних здібностей. Добре розвинені від природи гладкі м’язи живота (прес) у чоловіків сприяють більш глибокому диханню та активному резонуванню грудей, що й відображається на звукових характеристиках.

Для розвитку техніки співу низьких чоловічих голосів важливим показником є віднайдення правильного акустико-фізіологічного звучання, яке в акустиці отримало назву форманти (див. Форманта) тракту (порожнини гортані та грудей — «звукової труби»).

Серед співаків-басів — І. Бутенко, Б. Гмиря, С. Гулак-Артемовський, М. Донець, А. Кочерга, О. Кривченя, С. Паторжинський, М. Роменський, П. Цесевич, Ф. Шаляпін.

2) найнижча партія багатоголосного твору.

3) найнижчий звук акорду (басова основа).

Література

  1. Юссон Р. Певческий голос: исследование основных физиологических и акустических явлений певческого голоса. Москва : Музыка, 1974. 262 с.
  2. Микиша М. Практичні основи вокального мистецтва / Літ. виклад М. Головащенка. 2-ге вид. Київ : Музична Україна, 1985. С. 39–44.
  3. Юцевич Ю. Музика: словник-довідник. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2009. 352 с.
  4. Стасько Г., Шуляр О., Сливоцький М. та ін. Голос людини та вокальна робота з ним. Івано-Франківськ : Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2010. С. 33–43.
  5. Кушка Я. С. Методика навчання співу. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2013. С. 88–94.
  6. Стасько Г. Основи технології звукоутворення у сучасній практиці виховання голосу. Івано-Франківськ : Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2018. С. 54–64.

Автор ВУЕ

Г. Є. Стасько


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Стасько Г. Є. Бас // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бас (дата звернення: 12.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
03.12.2021

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶