Бас
Бас (нім. Bass, фр. basse, італ. basso — низький голос, від пізньолат. bassus — товстий, низький) — багатозначний термін.
1) Найнижчий чоловічий голос. Діапазон від фа великої до фа першої октави.
За теситурою баси поділяють на високі і низькі.
Бас-кантaнте (італ. basso cantante, букв. — співучий бас) — високий бас, співучий, тембрально нагадує баритон, але з більш вираженою густотою тембру (Іван Сусанін з однойменної опери М. Глінки; Мефістофель з опери «Фауст» Ш. Гуно).
Бас-профундо (італ. basso profóndo — густий бас) — низький, центральний, має могутнє звучання центральної ділянки та нижніх нот діапазону. Високі ноти озвучуються напружено (Зарастро з опери «Чарівна флейта» В. А. Моцарта, Марсель з опери «Гугеноти» Дж. Мейєрбера).
В оперній практиці вирізняють комічний (колоритний) бас (basso buffo) — характерний гнучкий, рухливий голос (Бартоло з опери «Севільський цирульник» Дж. Россіні).
У хоровій практиці особливою окрасою є найнижчий бас-октавіст (бас-октава), діапазон якого — ля-фа контроктави — ля малої октави. Краса найнижчих нот компенсує у них відсутність основного діапазону, властивих традиційним басам. У басів (і драматичних баритонів) переважає грудне резонування, тому фізіологія співака, зокрема могутня грудна порожнина і низьке положення гортані, створює сприятливі умови для розвитку вокальних здібностей. Добре розвинені від природи гладкі м’язи живота (прес) у чоловіків сприяють більш глибокому диханню та активному резонуванню грудей, що й відображається на звукових характеристиках.
Для розвитку техніки співу низьких чоловічих голосів важливим показником є віднайдення правильного акустико-фізіологічного звучання, яке в акустиці отримало назву форманти (див. Форманта) тракту (порожнини гортані та грудей — «звукової труби»).
Серед співаків-басів — І. Бутенко, Б. Гмиря, С. Гулак-Артемовський, М. Донець, А. Кочерга, О. Кривченя, С. Паторжинський, М. Роменський, П. Цесевич, Ф. Шаляпін.
2) найнижча партія багатоголосного твору.
3) найнижчий звук акорду (басова основа).
Література
- Юссон Р. Певческий голос: исследование основных физиологических и акустических явлений певческого голоса. Москва : Музыка, 1974. 262 с.
- Микиша М. Практичні основи вокального мистецтва / Літ. виклад М. Головащенка. 2-ге вид. Київ : Музична Україна, 1985. С. 39–44.
- Юцевич Ю. Музика: словник-довідник. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2009. 352 с.
- Стасько Г., Шуляр О., Сливоцький М. та ін. Голос людини та вокальна робота з ним. Івано-Франківськ : Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2010. С. 33–43.
- Кушка Я. С. Методика навчання співу. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2013. С. 88–94.
- Стасько Г. Основи технології звукоутворення у сучасній практиці виховання голосу. Івано-Франківськ : Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2018. С. 54–64.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Стасько Г. Є. Бас // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бас (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.12.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
