Батик
Ба́тик (з яван. mbatik — малювання, писання, від amba — писати і titik — крапка) — оригінальна техніка ручного розпису тканини шляхом нанесення візерунків розтопленим воском із подальшим зафарбуванням тих ділянок полотна, що лишилися непокритими.
Зміст
Історична довідка
Розпис тканин розпочався понад 2000 років тому. Найдавніші розписи тканин у техніці батик знайшли археологи на територіях Західної та Центральної Африки, Ірану, Індії, Єгипту, Китаю, Японії, Індонезії й островів Океанії.
Найбільшого поширення батик набув у декоративно-ужитковому мистецтві населення острова Ява.
Розпис тканини був поширений в Індії (експортували набивні тканини від 17 ст.), на батьківщині шовку — Китаї (техніки жанчзе — візернуки фарбою; лацзе — візерунки воском), Японії (рокеті) тощо.
Характеристика
Технологія виготовлення батика
Гарячий батик — найдавніший різновид розпису. Його види: простий, складний і розпис від плями.
- Простий батик — одноколірна композиція.
- Складний батик — спосіб виконання на тканині декількох послідовних перекриттів резервом і фарбою. Кожне із цих перекриттів повторює розпис простим способом.
- Розпис від плями: замість суцільних послідовних перекриттів усієї тканини на полотно відповідно до ескізу наносять розпливчасті плями різних кольорів (переважає рослинний орнамент).
Холодний батик ґрунтується на способі, при якому розпис тканин має замкнутий контур, обведений холодною резервуючою сумішшю (на основі молочного соку екзотичних дерев; парафіну в поєднанні з гумовим клеєм тощо) за допомогою скляної трубочки із загнутим кінцем. Фарбами розписують лише всередині резервних ліній: так кольори відокремлюють один від одного. Цю техніку застосовують на шовкових або тонких бавовняних тканинах. Розпис виконують спеціальними фарбами для шовку, що фіксується за допомогою праски або паровим методом.
Вільний розпис — техніка розпису тканини, що не передбачає використання шаблонів. Фарба розтікається тканиною, що використовується як художній прийом. Водночас можна використовувати і холодний, і гарячий, і вільний розпис.
Вузликовий батик (шибарі). У різних народів ця техніка має свої назви: в Індії — бандхей (бандан), Японії — тибарі, Малайзії та Індонезії — планги. Ділянку тканини, яка повинна бути забарвленою, зав’язують вузлом так, щоб фарбувальний розчин не міг її досягти. Вузликове фарбування переважно використовують в одязі та декоруванні тканин для інтер’єру.
Обладнання та матеріали для виробництва батика
Традиційно для батика використовують тканину:
- із натуральних шовкових волокон: шовк-понже, туаль, крепдешин, креп-жоржет, шифон;
- із натуральних бавовняних волокон: батист, поплін, шифон, маркізет і мадаполам;
- зі штучних: віскозні та ацетатні тканини;
- із синтетичних: капрон, нейлон тощо.
Обладнання для виробництва батика:
- підрамники;
- скляна трубочка з резервуваром (інструмент для нанесення контурів у техніці холодного батика);
- чантінг (інструмент для нанесення контурів гарячим воском у техніці гарячого батика) тощо.
Матеріали батика: барвники; натуральний віск, парафін або їхня суміш; сіль, тощо.
Батик і Україна
У Давній Русі відомий ручний розпис тканин у 10–11 ст. Рисунок наносили дерев’яними штампами, тому розвивався поряд із різьбленням. Наприкінці 17 ст. виконували білоземельну набивку — кольоровий друк на білому тлі.
У 1920-ті батик з’явився в СРСР, що пов’язано із поширенням модерну. Мистецтво розвивалося в містах Ленінграді (тепер Санкт-Петербург), Москві (обидва — тепер РФ), Києві, Одесі (обидва — тепер Україна). Художники об’єднувалися в артілі, виробляли хустки, шалі, театральні та сценічні завіси, штори для кафе.
В Україні батик набув розвитку з 1930-х. У цій техніці виготовляла сувенірні тканини В. Лимаренко (1904–1978; тепер РФ — Україна).
Від 1960-х батик застосовують художники текстильних підприємств — Т. Мороз [1929–2003; тепер РФ — Україна, (Київський шовковий комбінат)], Т. Боголіка та І. Суржиков (Черкаський шовковий комбінат).
Батик почали виставляти на союзних художніх виставках від 1970-х.
З 1980-х застосовували в інтер’єрі. Ним розписували не лише одяг, а й декоративні тканини, штори, завіси, ширми, постільні речі, хустки, шарфи, серветки тощо.
Індивідуальний стиль простежується в роботах художниць кінця 1980-х — початку 1990-х: Н. Кияниці (нар. 1953), Л. Плазовської (нар. 1956), І. Тарнавської, О. Литвина (нар. 1953) (усі — тепер Україна) та інших.
У техніці батика працювали Н. Грибань (1927–2018), Л. Довженко (1948–2011), Т. Мисковець (1957–2012), О. Пащенко (1906–1963; усі — тепер Україна), М. Токар (нар. 1930; тепер РФ).
Додатково
На кам’яних статуях, вирізаних на стінах яванських храмів (близько 800 р. н. е.), можна побачити зразки одягу, оздобленого, ймовірно, за допомогою батика.
У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва зберігається 39 творів батика 1950–2016. Це роботи Н. Гронської (нар. 1953), Т. Куліш (нар. 1958), Л. Лукаш (нар. 1955), А. Рукавіциної (нар. 1941), Т. Ядчук-Богомазової (нар. 1961) та інших.
Література
- Художній розпис на тканинах. Львів : Видавництво ТОВ «Компанія Гердан», 1944. 57 с.
- Кара-Васильєва Т. В., Чегусова З. А. Декоративне мистецтво України ХХ століття. У пошуках «великого стилю». Київ : Либідь, 2005. 280 с.
- Касьян Т. К. Художній розпис тканини в техніці «батик» в історичному, технологічному та творчому аспектах // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. 2008. № 11. С. 63–67.
- Боб’як Д. Д. Тенденції розвитку художнього розпису по тканині західного регіону України кінця ХХ — початку ХХІ століття // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. 2016. № 4. С. 86–92.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Батик // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Батик (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.02.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
